Є люди, яких при житті називають легендарними. До них по праву відноситься і наш славетний земляк Леонід Георгійович Білоусов. Він народився в Одесі в 1909 році. З дитинства пізнав злигодні. У 14 років став вихованцем 151-го стрілецького полку 51-ї Перекопської дивізії.
Мрію стати льотчиком здійснив у 1935 році, коли закінчив Борисоглібську школу військових пілотів.
Йому, як одному з найкращих випускників, довірили командування ланкою 3-ї винищувальної ескадрильї Червонопрапорного Балтійського Флоту. Під час виконання відповідального завдання в один із зимових днів 1938 року раптово зіпсувалася погода. Посадку довелося робити в заметіль. Літак при зіткненні зі зледенілою землею загорівся. Вогонь не помилував Леоніда – шкіра на обличчі, на руках і ногах обвуглилася. У тяжкому стані його привезли в госпіталь.
Після безлічі пластичних операцій і погіршення зору ніхто навіть не думав, що льотчик далі житиме мрією про небо. А він жив нею, і вона додавала сил. Сталося диво – Білоусов повернувся до рідного полку і брав участь у війні з білофінами. Часом відважний льотчик робив по три-чотири бойових вильоти. Він був удостоєний ордена Червоного Прапора.
Велику Вітчизняну війну Білоусов зустрів на півострові Ханко командиром ескадрильї винищувачів 13-го авіаційного полку ЧБФ. Його підлеглі за короткий термін знищили 52 фашистських літаки, зробили сотні вильотів, супроводжуючи штурмовиків.
Коли гарнізон Ханко був евакуйований, ескадрилья прикривала знамениту Ладожську льодову дорогу.
Неймовірні фізичні навантаження, гранична нервова напруга дали про себе знати – не зовсім доліковані опіки на ногах ускладнилися, почалася гангрена. У грудні 1941 р. Білоусова госпіталізували.
Йому ампутували одну ногу вище коліна, другу – нижче коліна. Пройшовши через неймовірні страждання, Леонід не зневірився, повернувся до полку і домігся дозволу літати. Спочатку були тренувальні польоти. За короткий час Білоусов освоїв літаки По-2, Ут-2, УЯк-Тб, Ула-5 і Ла-5. І після цього був допущений до виконання бойових завдань. 30 разів стартував він у небо, двічі вів повітряні бої, коли наші війська гнали німців з Нарви і Виборга. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня.
За три місяці до закінчення війни гвардії майор Л.Г. Білоусов був звільнений у запас з посади помічника командира 4-го гвардійського винищувального полку з льотної підготовки і повітряного бою.
Мужність і відвага, проявлені в ім'я свободи своєї Батьківщини, не минають безслідно. Л.Г. Білоусов, який самовіддано служив радянського народу, був удостоєний звання Героя Радянського Союзу 10 квітня 1957 р.
