Позачергову сесію Одеської міськради було призначено на 20.00 15 березня. Рішення про скликання було ухвалене у зв’язку з вимогами групи депутатів. Вона, ця група, підготувала текст звернення до Президента, Голови Верховної Ради, Прем’єр-міністра України та до мешканців міста, який передбачалося затвердити на сесії.
Проте почалася реєстрація депутатів – і перша несподіванка: немає кворуму, необхідного для відкриття сесії.
Ситуацію з глухого кута виводить Ірина Муравіна, голова Київської райадміністрації, пропонуючи провести збори депутатів і обговорити на ньому ситуацію, що склалася.
Першим на трибуну підіймається депутат, керівник “Союза граждан Одессы”, Володимир Рондін. У симпатіях до Руслана Боделана його підозрювати дуже складно. Проте Рондін говорить не про власні симпатії й антипатії, а виразно оцінює ситуацію, що склалася в місті, та закликає насамперед до стабільності. Він і зачитав звернення депутатів.
- За кожним із нас стоять наші виборці-одесити, люди, що чекають від нас виважених і відповідальних рішень, - сказав В. Рондін... – У нашому місті складається ситуація неординарна, передумови якої складалися ще три роки тому. Тоді судом було ухвалено певне рішення, і ми, як законослухняні громадяни, йому підкорилися. Зараз же ми чекаємо нового вердикту того ж суду. Чи досить законослухняні ми сьогодні, аби підкоритися йому? Звісно, теперішня ухвала суду матиме політичне забарвлення. Але ж і та, попередня, так само була політичною. Просто тоді і зараз при владі були різні політичні сили. Та які б політики не приходили до влади, вони повинні зважати на головну політичну силу будь-якої держави – на народ. І тому за жодних умов жоден суд не має права призначати місту його керівника. Мешканці самі мають обирати собі мера.
Цілком передбачуваним був виступ “вічного” опозиціонера Георгія Селяніна. Зокрема, він звернув увагу присутніх на надто скору, з його точки зору, зміну іміджу мера: від доброго та справедливого батька рідного – до гнаного новою владою з політичних міркувань господарника.
Георгій Всеволодович висловив припущення, що негативне ставлення нової влади до мера Одеси пов’язане все-таки не з політикою, а з його стилем господарювання. За один із прикладів депутат навів будівництво Спасо-Преображенського собору, яке Руслан Боделан, з точки зору Георгія Селяніна, перетворив на піар-акцію. Як гріхи мера було названо й саботування житлово-комунальної реформи, резонансні вбивства, вибори 1998-2002 років.
Дуже багато у плині депутатських зборів мовилося про пікетування Приморського суду, де проходять слухання за позовом Едуарда Гурвіца. З двох боків вулиці, на якій розташований суд, стоять громадяни, що підтримують зацікавлення тієї чи іншої сторони юридичного протистояння. Чи потрібно це Одесі, яка вже пережила жах виборів 1998 року?
До потреби негайного припинення будь-яких мітингів і пікетів, що нагнічують пристрасті довкола судового процесу, закликав депутат від Компартії Володимир Брояк. “Усе мусить діятися тільки в межах закону”, - наголосив він.
Дуже емоційним був виступ Світлани Кобилянської, депутатки, яка репрезентує інтереси багатьох одеситів, що мешкають у центральній частині міста.
- Я можу провести окремий брифінг і показати скарги громадян із приводу продажу горищ і підвалів у 1996-1998 роках при колишній міській владі, - сказала Світлана Мефодіївна - ...Мені соромно за колег, які дві сесії тому волали за ще якийсь санаторій, дитячий садок, підвал. Зараз їх немає. Дехто в Москві, дехто терміново подався до Києва... Ті, хто прийшов, висловіть власну точку зору щиро, щоб ідучи по Дерибасівській потім не довелося, побачивши одне одного, перебігати на інший бік вулиці...
На сесії постійно пригадували вибори мера 1998 року. Здійснити своєрідну подорож у минуле запропонував і Борис Литвак. Він нагадав про загибель Свободи та Варламова, про готування вибуху Гагарінського плато, про Кіровоградський суд, після ухвали якого, за словами депутата, деякі депутати одержали в дарунок землю. Пригадав депутат і вибори мера 2002 року, коли Едуарда Гурвіца відмовилися реєструвати як претендента на посаду мера у зв’язку з відсутністю житла в Одесі...
Як завжди, дуже логічним і виваженим був виступ відомого економіста, депутата міськради Олексія Кравця. Зокрема він сказав:
- Ми всі чудово знаємо, який вигляд має богиня правосуддя. Вона тримає символ рівноваги, показуючи тим самим, що сторони мають рівні можливості у процесі судового розбирання. Те, що ми вчора бачили, судом повною мірою не є. Це була вистава, де були певні елементи судового розбирання, але цілком відсутня доказова база...
Використання судових важелів у тому вигляді, в якому це було вчинено вчора, нашого міста, звісно, не окрасить. Тепер уявімо, якщо таке матиме “законодавчий” розвиток, до чого це призведе. Припустімо, найгірший варіант: вибори міського голови 2002 року визнаються недійсними, з використанням даних 12 дільниці 137 округу. Але ж там хтось обирався до обласної ради, але ж ізвідти вийшов сенатор... Якщо нами три роки керував на чиюсь думку нелегітимний мер, то всі наші ухвали є нелегітимні... Люди можуть виявитися заручниками того законодавчого колапсу, який ухвалюється в межах Приморського суду...
Завершуючи обговорення, виступив Руслан Боделан. Мер не закликав депутатів до тієї чи іншої ухвали. По суті, він просто міркував про те, що діється в місті, назвавши конкретні цифри падіння рівня обсягів виробництва, загостривши увагу на тому, на чому доведеться дуже економити. Що ж до виборів 1998 року, то Руслан Боделан нагадав присутнім і про вбивство Бориса Дерев’янка, і про те, чому він висунув власну кандидатуру на виборах мера – насамперед із метою забезпечення стабільності в житті приморського міста. Що ж до звинувачень у сепаратизмі, то міський голова нагадав, що з 1991 року він регулярно виступає з підтримкою ідеї федерального устрою України.
Торкаючись позицій депутатів, які побоялися прийти на цей захід або прийшли, та не зареєструвалися, то мер їх не осуджував, бо, за його словами, зі зрадою й боягузтвом йому випадало стикатися не раз. Судячи з усього, саме тому міський голова запропонував не поіменно голосувати за запропоноване звернення (цього вимагали багато які промовці), а покласти документ на столик: хай після закриття зборів підписується той, хто вважає за потрібне це зробити. Так і вчинили. Отож, під зверненням, яке ми публікуємо нижче, - підписи 41 депутата Одеської міськради.
