Валерій Семенович Гордієнко відмовився від крісла начальника районного управління сільського господарства і повернувся до СВК "Рассвет". Як аграрію, так би мовити, аж до самих кісток, йому було все-таки кривдно, що господарство, у якому колись починав свій трудовий шлях, безнадійно з'їхало за всіма показниками й у зведеннях пасло задніх…

З тих пір минуло вісім років. Тепер "Рассвет" незмінно в трійці лідерів. Нові трактори, переробний комплекс - млин, пекарня, олійня, крупорушка. У цьому СВК, у порівнянні з іншими, найвища зарплата. Але примітно інше досягнення господарства, очолюваного В.С. Гордієнком - ферма великої рогатої худоби м'ясного напряму. В останні роки, коли багато сільгоспвиробників пускали свою "худорбу" під ніж, у Плавні навпаки розвивали цю невдячну галузь. Чому? Про це і пішла розмова з керівником виробництва.

-Так, сьогодні закупівельні ціни на яловичину низькі, - говорить Валерій Семенович. - Ми здаємо бичків по 5 гривень за кілограм. Давайте порівняємо з цінами на ковбасу і м'ясо - адже велика різниця! У цей процес хтось повинен втрутитися. Виробник, безумовно, має одержувати більше.

- З чого Ви почали відроджувати ферму?

- Було б, звичайно, добре мати партію телиць і бичків племінних м'ясних порід. Але за таку худобу просять по 12 гривень за кілограм живої ваги. Порахували: щоб закупити групу тварин, треба півмільйона. Таких грошей у господарстві не було. Тому в 1998 році ми придбали в Любашівському районі двох племінних биків, виведених ученими спеціально для півдня України шляхом багатопородного схрещування. Таким чином, щороку поліпшуємо свій молодняк, поступово переводимо нашу "червону степову" на нову м'ясну породу. Процес тривалий, але справа того варта: нарощування маси в одержуваного молодняку йде швидше, саме м'ясо більш поживне і смачне. Ці якості враховуються при здачі на м'ясокомбінат.

- Чи вигідно займатися виробництвом м'яса?

- На це запитання треба дивитися з декількох сторін. По-перше, у нашому селі свого часу була створена база для тваринництва, що становить 35 відсотків балансової вартості всього нашого майна! Це приміщення, дороги і багато чого іншого - кинеш, так усе розвіється за вітром. Друге: людям треба дати роботу, адже сьогодні в Плавні живуть 2 тисячі чоловік. Третє: селяни тримають на особистих подвір’ях худобу - потрібні корми. Та й СВК кормовий клин необхідний: якщо замкнемося на зерновій групі, якщо не включимо в сівозміну трави, той же еспарцет, і врожаїв не буде. Далі: нам необхідна органіка. На жаль, в останні роки ми не тільки накопичуємо її, але і продаємо трохи тим, хто приватно займається виробництвом овочів. І, нарешті, - вигода. Так, ферма ВРХ, на відміну від свиноферми, сьогодні приносить збитки. Але це відбувається не стільки тому, що низькі закупівельні ціни, скільки через незначну кількість худоби. Якщо на фермі менше 1 тисячі голів ВРХ, як би не намагався, а прибутку не буде. У нас таке стадо буде років через три. Тоді й одержимо економічний ефект. І останнє: я гадаю, що з боку держави будуть дотації і надбавки за виробництво м'яса.

- Підтримка тваринництва уже відчувається, чи не так?

- Так, ми це відчули. Торік СВК "Рассвет" одержав з обласного бюджету 50 тисяч гривень як дотацію на підтримку м'ясного скотарства. Крім цього, при здачі худоби на м'ясокомбінати за рахунок держави одержуємо доплату - 85 копійок за кожен зданий кілограм. Останнім часом приділено трохи уваги сільському господарству. Чому я говорю трохи? Ми одержуємо дотації на виробництво м'яса, на закупівлю добрив, сівбу ярових - ці наробітки є. Але чи істотна ця допомога? Минулої осені, наприклад, дали можливість закупити дизпаливо по 1,96 гривень, коли ринкова ціна становила 2,5-2,6 - значна різниця. Але на рік нашому господарству необхідно близько 350 тонн палива, а за пільговими цінами одержали тільки 10 тонн. Ці краплі особливо не впливають на виробництво, не сприяють зниженню собівартості продукції, збільшенню продуктивності тощо. Підтримка держави повинна бути більш грунтовною. Такою, як у розвинутих країнах.

- Тваринництво "прив'язане" до рослинництва. Сьогоднішні височенні ринкові ціни на м'ясо - наслідок неврожайного 2003 року. Тепер назріває інше лихо: у 2004 році вироблено велику кількість зерна, на фермах і особистих подвір’ях відгодовується значна кількість худоби - ціни впадуть, і селянин знову не одержить те, на що розраховував. Чи можна відрегулювати процес виробництва так, щоб уникнути перепадів, щоб не лихоманило галузь?

- Ситуацію можна і потрібно згладжувати. У своєму господарстві ми намагаємося це робити. З 2000 року почали залишати "загашник". Навіть у 2003 році, коли багато господарств в Одеській області купували насіння пшениці і ячменю, у нас працював млин - переробляли свої запаси продовольчого зерна. І пекли хліб, годували людей. Точно так треба створювати і запаси фуражного зерна, особливо тим господарствам, які серйозно займаються виробництвом свинини. У нас це виходить. Для великої рогатої худоби теж є резерв кормів - одна яма силосу тонн на 400-500, сіна побільше косимо.

- Ви щорічно розкручуєте виробничий маховик, щоб в остаточному підсумку збільшувався прибуток. А в що вкладаєте гроші?

- Треба зарплату підняти. Газифікацією села займаємося: торік 200 тисяч гривень вклали, у цьому плануємо виділити ще 150. Тракторний парк обновляємо. Закуповуємо для току нові сепаратори з очищення зерна продуктивністю 25 тонн на годину.

- Яким бачите майбутнє СВК "Рассвет"?

- У важкі часи краще виживати разом. Образно кажучи, колективом можна і мамонта забити. Так, сьогодні кожен може скористатися своїм правом вийти зі складу СВК, однак треба пам'ятати: тільки на великих площах можна розгорнути індустрію. У нашому селі є грамотні фахівці з великим досвідом роботи - і це теж значний потенціал.

Ренійський район.