Добре там, де добре дітям,

говорить одеський підприємець Аднан Ісса.

Ви вже здогадалися, що мій співрозмовник іноземець. Так, Аднан Ісса приїхав до нас із далекої Сирії. Тут, в Одесі, працює його старший брат – це, судячи з усього, й зіграло вирішальну роль у долі Аднана. Хоча він із вдячністю згадує й роки, проведені в Санки-Петербурзі, де він закінчив будівельний інститут.

- Мене завжди дивувало, як доброзичливо, гостинно ставилися до нас, іноземців, і самі студенти, й викладачі, - згадує Аднан Ісса. – Якщо чесно, то я завжди мріяв про той час, коли й сам зможу бути корисним для інших, як кажуть, віддам належне.

Що ж, час не примусив себе чекати. Аднан Ісса вже мешкає й працює в Україні, яка, за його словами, стала для нього другою батьківщиною. Тут він одружився (на українці, мешканці Білгорода-Дністровського), в Одесі в нього народився син Алі, фотографія якого стоїть на робочому столі, на найвиднішому місці.

Неважко зробити висновок, що мій співрозмовник дуже любить свого єдиного сина – час від часу він ловить його посмішку із фотознімка. І коли я запитую, як відпочиває надто зайнятий підприємець (адже наша бесіда постійно переривалася мобільними дзвінками), Аднан знову повернувся до портрета сина – тільки з ним! Втім, про те, що він боготворить дітей, було вже відомо.

Справа в тому, що в одній зі статей я вже писала про цього чоловіка. Щоправда, не згадуючи його імені. Тоді воно було невідомим для мене. Але в одеському будинку дитини № 3 захоплювалися такими помічниками, які хоча і не афішують себе, не рекламують свою добродійність, не забувають дітей-сиріт і регулярно надають їм допомогу. Стаття так і називалася «Ми їх не знаємо, але вони нам допомагають». Таких людей небагато, але вони є. Що спонукає їх до цього? Чому віддають перевагу саме такому, втаємниченому. виду милосердя? Адже, як розповіли в Будинку дитини про Аднана Іссу, із керівництвом цієї установи він не зустрічається, про себе не нагадує. Але при цьому не було випадку, щоб у його добродійності настала перерва – щомісяця він перераховує кошти на медикаменти для малят. А до цього придбав дітям телевізор, відик, допоміг із продуктами. Тим більше, що, як з'ясувалося із бесіди, Аднан Ісса допомагає й іншим дитячим будинкам.

Джерела такої доброти, а це, погодьтеся, рідкісний дар в людині, треба шукати у вихованні Аднана. Народився він на морському узбережжі Сирії, у місті Тартусі, в сім’ї педагога. Батько був директором школи й завжди допомагав усім дітям – і багатим, і бідним. На знімках я бачу Аднана і поруч із батьками, і в обіймах із рідним племінником. До речі, в нього шість братів і три сестри, то ж є про кого думати й піклуватися. З усього видно, що виріс він у великій дружній сім’ї, де турбота про ближнього – це сенс життя.

Але ж не всі люди гідні любові й допомоги, до того ж нерідко милосердя балує їх, налаштовує до лінощів, безтурботності, балощів... Хіба не так?

- Особисто я таких прикладів не зустрічав, - говорить Аднан Ісса. – І моя думка – добро нікому ще не зашкодило, й треба робити його не перебираючи, добрі чи погані ті, хто тебе оточує. Ось і в Корані сказано, що людина має ділитися із іншими й певну частину віддавати тим, хто особливо цього потребує.

Не уточнювала, який саме відсоток прибутків витрачає Аднан Ісса на добродійність. Та й не це головне. Адже в принципі всі релігії світу закликають людину любити ближнього й робити добро. От чи всі цих заповідей дотримуються? Адже скільки прикладів, коли гроші й багатство – єдина мета для людини й ні про що інше вона знати й чути не бажає. Зовсім інші правила життя засвоїв Аднан Ісса, який виріс в інтелігентній, духовно багатій сім’ї.

- Наші батьки піклувалися не стільки про фізичний розвиток, скільки про наше щиросердне здоров'я, - згадує мій співрозмовник.

І, судячи з усього, він продовжує ці традиції. Зрозуміло, що його син Алі одержує все, що необхідно для дитини в такому віці. Але водночас він спілкується із дітьми, які живуть в сім’ї з іншим, більш ніж скромним достатком.

- Не можна відгородитися від інших високим муром і робити вигляд, що немає в нашому житті горя, бідності й нещастя, - говорить Аднан Ісса. – Тому я навіть наполягаю, щоб мій син із дитинства не поділяв однолітків на своїх і чужих, а дружив з усіма.

У цій статті я свідомо не стала перелічувати всі благодійні акції, в яких взяв участь Аднан Ісса. Зрештою, про це знають всі дитячі будинки, яким він допомагає. Для нас же важливе інше, щоб у нього з'явилися не тільки шанувальники, але й послідовники.