Нас, вже вкотре, хвилюють прогнози про те, що третину врожаю можуть згубити не лише несприятлива погода, але і бур’яни, які у багато разів швидше набирають силу, ніж культурні рослини. Повторюючи ці побоювання з року в рік, хіба ми пов’язуємо втрати: врожайності, якості продукції, здоров’я людей, - зі своєю поведінкою та особистою відповідальністю за стан навколишнього середовища?
Про те, кому ж все-таки більше всіх потрібно, хто і як може зупинити нашестя бур’янів та шкідників на рослинний світ, про систему державних заходів, спрямованих на захист рослинних багатств країни наш кореспондент розмовляє з начальником державної інспекції карантину рослин по Одеській області Д.А. ПОПОВИМ.
- Дмитре Антоновичу, Одеська область розташована на перехресті дуже важливих міжнародних водних, повітряних та сухопутних доріг. Як, використовуючи потужний товаро-транспортний потік, уникнути завезення продукції, зараженої небезпечними шкідниками, збудниками хвороб рослин та бур’янами?
- Карантин рослин образно називають “першою лінією захисту”. В Україні ця лінія являє собою сотні карантинних пунктів у будь-якому транспортному коридорі: авіа, авто, водному шляху або залізницею. В Одеській області двадцять таких пунктів розташовуються на сухопутному кордоні, один – в аеропорту “Одеса”, дев’ять – у морських портах (Южний, Одеський, Іллічівський рибний, поромна переправа Іллічівськ – Варна, Іллічівський морський, Білгород-Дністровський, Усть-Дунайський, Ізмаїльський, Ренійський). Всі 30 пунктів підпорядковані відділу зовнішнього карантину Одеської інспекції. Інспектори прикордонних пунктів здійснюють фітосанітарний контроль імпортних, транзитних та експортних вантажів рослинного походження. Наші дії у цій частині регламентує Закон України “Про карантин рослин”. Міністерством аграрної політики України затверджено Національний перелік карантинних організмів, до якого включено шкідники, хвороби рослин та бур’яни, які підлягають карантинним обмеженням. Керуючись цими та іншими законодавчими актами, провадячи огляд та експертизу, інспектор видає фітосанітарний сертифікат або дозвіл на імпорт (транзит).
- Для чого потрібні фахівці з широкими знаннями, не лише агрономічними...
- Вища освіта – лише база для подальшого підвищення кваліфікації. Не ми, а час нам диктує, що потрібні нові підходи, великий обсяг знань. Третя частина наших співробітників – молодь до 30 років, багато хто продовжує навчання в інститутах, вивчають європейські мови та комп’ютерні технології. При високому рівні знань, активній життєвій позиції наші фахівці, розв’язуючи регіональні завдання, повинні стати професіоналами державного рівня, кожний крок яких спрямований на реальне входження України до євроінтеграційних процесів. На початку поточного року ми провадили чергову атестацію кадрів, і я зазнав щасливих хвилин, слухаючи розумні, зрозумілі відповіді молодих інспекторів, вірячи у їхню готовність професійно працювати у Європі, відповідати все зростаючим спільним вимогам євродому.
- З 1951 року діє Європейська та Середземноморська організація щодо захисту рослин (ЄОЗР). Яке місце посідає Україна у цій першій міжурядовій регіональній організації?
- Зараз до складу організації входять близько п’ятдесяти країн. Україна стала її членом з 1994 року і відтоді всі основні державні заходи щодо карантину рослин в Україні базуються на рекомендаціях, розроблених ЄОЗР, як у частині зовнішнього та внутрішнього карантину, так і в частині експертизи. У цьому зв’язку хочу підкреслити, що Одеська карантинна лабораторія – одна з найсильніших в Україні, провадить аналізи найбільшої кількості зразків. Тут під керівництвом завідувача працюють 12 професіоналів: ентомологи, фітопатологи, гельмінтолог, бактеріолог, вірусолог, фахівці з бур’янів і лаборанти. Лабораторія забезпечена сучасним обладнанням і використовує у роботі найновіші комп’ютерні технології, що забезпечує точність експертизи і можливість наукового вдосконалення фахівців. Сьогодні за рівнем аналізу наша лабораторія готова одержати сертифікат, що відповідає європейським стандартам, а це, погодьтеся, ще один аргумент на користь рівності, підвищення іміджу України на міжнародній арені.
Разом з твердим наміром одержати цей сертифікат ми провадимо велику роботу щодо створення бази даних про географічне поширення хвороб та шкідників рослин, щоб мати повну інформацію про фітосанітарний стан країн, звідки можливе надходження продукції рослинного походження. Інспектор у недалекому майбутньому, увімкнувши комп’ютер, зможе використати у своїй роботі необхідні застереження про карантинні організми у будь-якій з країн світу, у тому числі і тій, чий вантаж прибув на наш прикордонний пункт контролю у даний час. Така база даних вже не мрія, ми близькі до її завершення.
Проте, бути пильним на кордоні потрібно не лише контролюючи ввезення і оберігаючи свою територію. Важливо, щоб і експортна продукція була і якісною і чистою. Чистота – наш пропуск. Якщо зовнішній карантин коли-небудь випустить заражену продукцію, нас не пустять до Європи. І в даному випадку робота зовнішнього карантину у повній залежності від того, наскільки ефективно працюють внутрішній карантин та лабораторія, не допускаючи всередині країни перезараження з однієї зони в другу.
Проте аналіз фітосанітарного стану щодо наявності карантинних об’єктів показує вже досить широке їх поширення в Україні, у тому числі і Одеській області. Як організована ліквідація карантинних шкідників на заражених площах Одещини?
- Одеська область нараховує 26 районів, контрольованих тринадцятьма пунктами внутрішнього карантину. Внутрішній карантин – це ціла система державних заходів, спрямованих на своєчасне виявлення, локалізацію та ліквідацію карантинних об’єктів. В Україні протягом кількох років поширено близько двадцяти карантинних організмів, які шкодять розвиткові сільського господарства, по Одеській області – 13. Це філоксера, амброзія, повитиця, картопляна міль та інші. Зі свого боку держінспекція робить все можливе. Інспектори систематично обстежують не лише сільськогосподарські угіддя, місця зберігання та переробки сільськогосподарської продукції. Важливо, щоб кожний шматочок землі, чи то село, чи місто, був вільний від карантинних шкідників, зокрема і в тих господарствах, які вирощують або реалізують сажданці, квіти, інші рослини. У кожному такому господарстві заведено журнал карантинного контролю, у якому зафіксовані результати перевірок та вказівок інспекторів. Саме після перевірок, під час яких державний інспектор переконався про відсутніть зараження карантинними організмами, він видає дозвіл і позначає умови реалізації.
- Мабуть, справа не лише у заборонах або дозволах...
- Саме так. Порівнюючи роботу зовнішнього та внутрішнього карантину, можу підкреслити таке: якщо завдання зовнішнього карантину – це обов’язки сугубо державної інспекції, то домогтися чистоти на своїй території ніяка, навіть найсуворіша інспекція, не зможе без громадськості. Ми звикли до карантинного бруду. Це ж не можна назвати чиєюсь недоробкою, це рівень культури, нерозуміння проблеми. Коли ми говоримо про занедбування стадії раку, нам зрозуміло, що в організмі людини вже пішли необоротні процеси і розуміємо, що час упущено. Чому ж ми не усвідомлюємо, що перемогти хвороби рослин так само важливо для нашого здоров’я і зробити це ми можемо лише разом? Не потрібно розглядати окремо село чи місто, потрібно розглядати проблему чистоти, якщо, звичайно, ми не хочемо залишити після себе пустелю.
А що це означає для окремої людини?
- На порозі весна. Нас втішатимуть перші паростки та квіти. Та не все полягає в красі рослин, озирніться довкола себе, терпляче та нещадно знищуйте злісних карантинних шкідників. Справа не тільки в засміченні газонів, полів і городів, справа в тому, що бур’яни випивають набагато більше з гумусу, не полишаючи культурним рослинам потрібної кількості живлення та вологи, роблячи їх слабкими та вразливими. Наприклад, повитиця, яка живе за рахунок інших рослин і врешті вбиває їх. Якщо ви поступово збудетеся її на своїй ділянці, її не стане у ваших сусідів, у вашому селі та районі. Так і з іншими шкідниками. Крім нищення, дуже важливі профілактичні заходи. Коли ми говоримо, що сіяти потрібно тільки кондиційним насінням, що саджанці винограду купувати тільки за наявності карантинного сертифікату, ми маємо на увазі не тільки кількість і якість майбутнього врожаю, але й чистоту цієї продукції. Разом із некондиційним насінням культурної рослини у грунт потрапляє насіння бур’янів; врожайність їх не нижча, а вища, вони розмножуються в геометричній прогресії, а щодо людини така продукція має отруйний вплив. Тому дуже важливо дотримуватися карантинних вимог при вирощуванні, заготівлі, зберіганні продукції рослинництва. Причому дрібниць тут немає: запустили в 1950 році філоксеру, і відтоді страждають багаторічні насадження – наші виноградники, а зменшується площа зараження дуже повільно. Амброзія, що з’явилася в нас 1965 року, дуже швидко поширюється та згубно впливає не тільки на стан грунту, але й на фізичний, і на емоційний стан людини. До речі, цей чинник іще погано вивчений. Ми говоримо поки що тільки про період цвітіння, але ж поїдання худобою деяких карантинних бур’янів призводить до насичення молока шкідливими для людини речовинами. Таких прикладів можна навести ще десятки, так само як і продовжити список карантинних об’єктів. Цілком зрозуміло одне: тільки разом ми можемо поменшувати їх кількість і врешті – викорінити.
- Сподіватимемося на порядність, а чи з’ясовуватимемо, кому це найбільше потрібно?
- Звісно, ми не можемо залежати від порядності громадян, а з’ясовувати, кому найбільше потрібно, - теж неконструктивно. Здоров’я землі, чистота продукції, економічний зиск потрібні і власнику сільськогосподарських угідь, і дачнику, та й будь-кому з нас, а національне багатство України – це не голі слова, не пустий звук, це майбуття наших дітей, нашої нації. Безумовно, з завданням можна впоратися не за рік або два, головне – збагнути, що є проблема. І засоби масової інформації тут також можуть відіграти свою роль.
- Хто відіграє головну роль на місцях?
- І карантин рослин, і органи самоврядування. Ми знаємо, що для реалізації будь-якої ідеї потрібен механізм. Вважаю, що сконструювати такий механізм, надати йому руху якраз і повинні органи самоврядування, зокрема й сільські ради. Потрібна спеціальна регіональна програма щодо оздоровлення заражених площ із вкладанням коштів, із правилами, які спонукають нас зробити те, чого ми тривалий час не робили. Можливо, хтось хоче полишити по собі пустелю? Гадаю ні. А призупинити процес, поки він не став безповоротним, іще не запізно.
Кажуть, що земля тримається на порядних людях, але ж “порядність” – похідне від слова “порядок” (у значенні “лад”). Потрібно лише елементарно впорядкувати все довкола себе, і тоді зелені насадження залишаться справжніми друзями людини на сотні років надалі.
