Любашівка виникла на початку ХVІІІ століття. Перше поселення було засноване обабіч балки Довгенької, від якої й пішла перша назва села – Довгеньке. В акті першого десятиріччя ХІХ ст. згадується вже Любашівка, як володіння сотника Демида і поручика Тараса Васильєвих, дітей Любашовських, а також сотника Данила Павлюка, у яких було 5975 десятин власної землі. За ревізією 1859 року в Любашівці налічувалось 45 дворів та 290 жителів – переважно селян-кріпаків.
Поруч з Любашівкою розкинулось село Софіївка, що налічувало 99 дворів і 750 жителів. Тут же розташовувалась економія панів Любинських.
Офіційна статистика згадує про наявність у Любашівці у 90-х роках церкви, трьох крамниць, постоялого двору, а також двох корчм. Першу школу в селі відкрито у 1865 році. Навчалося в ній всього 14 дітей. Із 1870 року в Любашівці почали працювати церковнопарафіяльна, а також однокласна школа Міністерства освіти, що містилась в невеличкій селянській хаті. Її відвідували 17 хлопчиків і три дівчинки.
Медичної допомоги селяни були фактично позбавлені. Любашівка входила до складу Врадіївської медичної дільниці, де на одного лікаря припадало 48 тисяч душ населення.
Тільки на початку ХХ століття в селі було відкрито земську лікарню на 10 ліжок, в якій працювало двоє лікарів.
Швидкий розвиток Любашівки почався наприкінці ХІХ століття у зв’язку з будівництвом залізниці Бірзула – Помічна. За версту від села було споруджено степову залізничну станцію з тією ж назвою. Близькість станції заохочувала землевласників до розвитку зернового господарства і допоміжних підприємств. Так, поміщиця Малиновська збудувала в селі паровий млин, а на базі місцевих покладів глини і піску – цегельний завод.
