Одеса виховала безліч капітанів. Але не обов'язково кожному з них бути капітаном далекого плавання. Затребувані і командири технічного флоту – капітани-багермейстери. Без їхнього трудового внеску великотоннажне судно не зможе вийти у велике плавання.

Одним з таких капітанів є Анатолій Квочинський. Вперше про нього заговорили два десятки років тому після публікації в «Рабочей газете» про земснаряд «Кубань-2», на якому він тоді працював. У лаконічних записах вахтового журналу можна було прочитати трудову біографію екіпажу. Болгарія і Каховське море, Керченська протока і Іллічівський порт, Одеський фарватер і Григорівка, - географія місць провадження днопоглиблювальних робіт. Ці записи були зроблені А. Квочинським, який вже тоді був призначений на «Кубань-2», де за п'ять років виріс до капітана-багермейстера.

Він завжди вважав цей земснаряд школою своєї професійної майстерності. У цьому ж дусі виховував і своїх підлеглих. Справжньоъ трудової зрілості набув, працюючи у порту Бургас. Там довелося розробляти гірську породу, яка застосовується у виробництві цементу. Особливо важко було в осінньо-зимовий час. Від штормових хвиль ламалися черпаки. Лагодили їх самі. Поруч затонула німецька землечерпалка. У черпаки потрапляли снаряди, що залишилися на дні з часів війни. Це підвищувало ступінь ризику, але екіпаж «Кубані-2» провадив роботи далі.

Анатолій звик до праці з шкільних років. Ще хлопчиком він допомагав матері проріджувати рядки цукрових буряків, навчався у неї поважати старших, жити по совісті. На жаль, батько його загинув на фронті. Він старанно навчався, був відмінником у морехідному училищі, добре опанував фотографування. Досі з вдячністю згадує своїх наставників з днопоглиблення Миколу Нікітіна і з навігації, лоції і морехідної астрономії Костянтина Синькова.

Ці знання знадобилися А. Квочинському, коли він брав участь у будівництві порту Усть-Дунайськ. Пониззя Дунаю – це болота, трясовина, зарості очерету, коріння якого сягали у ґрунт на 10 метрів. Коріння намотувалося на черпаки, забивало черпакові рами. Від нього звільняти устаткування доводилося вилами.

Тут і знадобився творчий підхід. Багермейстер тоді запропонував зробити по діагоналі акваторії проріз, від якого можна було розставити інші каравани. Це була дуже результативна рацпропозиція. Потім були складні погодні умови, туман, дощ, снігопади і морози. Але екіпаж «Кубані-2» працював у три зміни і виконував завдання у термін.

Потім йому довелося працювати і за рубежем – у Греції, у Туреччині, на Кіпрі. Команда, очолювана А. Квочинським, працювала якісно, не порушуючи вимог екології, дотримувалася всіх умов контрактів.

Капітан нагороджений золотою медаллю ВДНГ, орденом “Знак Пошани”, болгарським орденом Почетен Знак, медаллю «За трудовую доблесть».