На час утворення господарства “Гранат” деякі місцеві фермери вже встигли міцно стати на ноги. Отож, новоутвореному агроформуванню “дісталося” всього 28 гектарів земель запасу та сильні конкуренти на додачу.
Проте засновник господарства Анатолій Артеменко, до речі, корінний гвоздавчанин, теж виявився не ликом шитий. До повернення в рідне село він закінчив Одеський університет імені І.І. Мечникова і вже набув певного підприємницького досвіду.
Перші кроки на хлібному полі були досить успішними. Тому вже наступного року “Гранат” починає “прибавляти у вазі”. На той час у сільраді залишилися безгоспними 80 гектарів невдоб. Саме вони стали першою прибавкою “Граната”. А потім пішло-поїхало...
А вже у 2000 році, після реорганізації місцевого КСП “Трудівник”, фермерське господарство “Гранат” стало його правонаступником, прийнявши у колектив 25 колишніх членів КСП із 110 гектарами землі. Та це було не все надбання. Анатолій взяв на себе ще й чужі борги, які обчислювались астрономічною, як на такий малий, сумою – 35856 грн до того ж майна припало удвічі менше, ніж боргів.
Та вже через місяць “Гранат” чесно погасив усю заборгованість, виплатив затримані зарплати і почав предметно займатися одержанням прибутку від землі.
З тих пір фермерське господарство Анатолія Артеменка стабільно поповнюється новими пайовиками. Торік, наприклад, сто власників дрібних наділів долучимся до “Граната”. Отож, на сьогодні це господарство об’єднує 260 пайовиків і обробляє 1200 гектарів ріллі, має потужний машинно-тракторний парк. І цілком очевидно, що на цьому Анатолій Іванович не збирається ставити крапку.
- Цієї весни укладемо угоди на оренду ще близько 500 гектарів, - розповідає керівник.
Що ж приваблює гвоздавчан до цього господарства, чому росте воно, немов на дріжджах?
Говорить один із перших пайовиків “Граната”, він же один із кращих водіїв, Анатолій Єпур:
- Перш за все, людей приваблює висока і стабільна орендна плата за землю: тонна зерна, 10 кілограмів олії, стільки ж цукру, причіп соломи і оранка городів. По-друге, подобається справді господарське ставлення до землі.
До сказаного слід додати, що фермерське господарство Анатолія Артеменка вже давно стало своєрідним “законодавцем мод” у цьому плані. Воно першим підняло планку орендної плати на належну висоту, а за ним це питання довелося переглядати й іншим фермерам. Минулої осені дехто з них видав орендну плату “точно таку, як в Артеменка”, хоча згідно з підписаними договорами мав би платити значно менше.
Тішить орендодавців і як господарюють на їхній землі. З року в рік “Гранат” досягає високих врожаїв зернових, буряків, кукурудзи. Торік гранатівці зібрали великий хліб – середня врожайність колосових культур на круг склала 42,2 центнера з гектара. Це один з найкращих результатів у районі.
- Ми дали землі все, що їй необхідно: і якісні добрива, і дбайливий догляд, - вважає Анатолій Іванович, - тому й вона віддячила нам сторицею. Тут економія недоречна. Хочу, щоб люди зрозуміли – з землі можна жити.
У селі кожен – як на долоні. Тут за гарними словами не сховаєшся. Авторитет завойовується конкретними справами. Саме цієї конкретики якраз і дотримується Артеменко. Добра слава про його “Гранат” лине довколишніми селами.
...Після Зеленогірського природний газ прийшов у Солтанівку. І сталося це за активного сприяння не тільки таких великих підприємств, як ВАТ “Заплазьке ХПП” та ТОВ “Зеленогірське”. Вагомий внесок зробив у цю справу й “Гранат”. Газифікація триває, і Артеменко віднаходить нові кошти для того, щоб замовити кошторисний проект на підведення газу до сіл Гвоздавка-І і Гвоздавка-ІІ. Там мешкає більшість його пайовиків, там минули його дитинство і юність.
Місцеві школи, дитсадки, будинок престарілих при Зеленогірській дільничній лікарні – це далеко на повний перелік того, чим опікується фермерське господарство. Хоч міг би цього й не робити, оскільки вчасно і у повному обсязі сплачує до бюджету всі податки і платежі, що йдуть на соціальний розвиток села. Однак він інакше не може, бо вболіває душею за рідне село. Відчувають це й його земляки, тому й обрали депутатом районної ради.
Не секрет, що сільське господарство – важкий кусень хліба. Причому масла на ньому майже не буває. Як же вдалося “Гранату” буквально злетіли так високо?
- Справа в тому, що до організації господарства я підійшов трохи на традиційно, - говорить Анатолій Іванович. – Всі кошти, одержані після перших жнив, пустив на придбання техніки. Звичайно, їх було замало, доводилося брати кредити. Проте я знав і друге. Куплені трактори й автомобілі повинні працювати цілорічно. Вони мають заробляти гроші. Тільки в такому випадку вони зможуть себе окупити. Знав і те, що готова продукція завжди дорожча за сировину. Тож налагодив у господарстві переробні цехи. Нині у нас працюють крупорушка, олійня, млин.
Сьогодні технічний парк “Граната”, який базується в Солтанівці, це повний набір найпотужнішої, найсучаснішої імпортної та вітчизняної техніки. І вся вона не простоює й дня. Трактори, закінчивши роботу на своїх полях, перекочовують на сусідні. Наприклад, торік вони надали послуг щодо обробітку ріллі на площі 5 тис. га. Автомобілі, справившись із перевезенням врожаю, курсують на будівництві автобану або Південноукраїнської ГЕС.
Про комбайни окрема розмова. За ними Анатолій Іванович їздив аж у Німеччину. Було це на другому році існування “Граната”. Добре вивчивши обставини в аграрному секторі (дефіцит зернозбиральної техніки вже тоді давав про себе знати), він ризикнув купити одразу чотири агрегати – і виграв. За перший рік роботи вони майже повністю окупили себе. Та, маючи новітню техніку, фермер зіткнувся з непередбачуваною проблемою – дефіцит висококваліфікованих механізаторських кадрів. Та і її вирішив успішно.
Торік адміністрація фермерського господарства переселилася у нове комфортне і сучасне приміщення. Новозбудований офіс такий, що і міській “найкрутішій” фірмі не соромно було б сюди перебратися. “Гранат” засяяв новими гранями.
Тепер кілька слів про людину, котра, почавши з нуля, досягла таких висот. Анатолій Артеменко – прагматичний, діловий, практичний. Він вміє швидко орієнтуватися і прораховувати події на кілька кроків наперед, не боїться ризикувати. Багато чого він навчився у американських фермерів. Стажування у США у 1988 році, на якому він побував за путівкою районного обслуговуючого фермерського кооперативу “Агроком”, дало йому чимало. Там фермер-початківець побачив, як можна організувати справу по-новому в нових економічних умовах. Пізніше він закінчив юрфак Одеського університету та аграрний університет за спеціальністю “бухгалтерський облік і аудит”. Дві вищі освіти, здобуті у більш зрілому віці, необхідні були 37-річному керівникові не для колекції, а для повсякденної роботи.
Гранат – це коштовний камінь, який приносить своєму господареві успіх і багатство. “Гранат”, який “зростає” у Гвоздавці, має й інші грані, та спільним залишається те, що тут у праці народжується успіх і достаток цілого колективу.
