“ И жизни путь пройдя наполовину...”, фотохудожник Ігор Поляков запросив друзів, знайомих, шанувальників своєї творчості на персональну виставку під такою назвою, що відкрилася у літературно-меморіальному музеї О.С. Пушкіна.
Заради фотографії двадцять років тому Ігор Спиридонович розпрощався з кар'єрою інженера. Працював фотографом у різних установах і організаціях, у 1989-му його прийняли до Спілки фотохудожників України. Всі ці роки Ігор Поляков знімав Одесу.
Цим, втім, нікого не здивувати: наше місто фіксували на гравюрах, офортах, акварелях майже з часу його народження. А вже з винаходом фотографії... І. Поляков знайшов свою нішу, свій ракурс, по суті, “своє місто”.
Його приваблюють фрагменти, деталі, малі архітектурні форми, затишні куточки. Персонажі його знімків – ринва і дикий виноград на освітленій сонцем стіні, огорожі, двори, сходи, дворові крани (об'єкт особливого зацікавлення і друга Ігоря, Сергія Гевелюка), колони, ліхтарі... Він зупиняє для вічності звичайні миті: туман і дощ у місті, просто вулиця – будинки, машини, людина у підземному переході...
Живучи біля моря, чи можна не приходити на узбережжя з фотоапаратом?..
Є фотографії з назвами і без них. Потрібно визнати, Ігор Поляков великий майстер назв. Вони точні, образні, багатозначні, навіть якщо лаконічні і “номінативні”: “Сходи”, “Біля моря”, “Вокзал. Ніч”, “Архітектура”... Але ось – “Старенькі” (це розвалений стілець і ослін), “А птах знову в небесах” (порожня клітка біля дверей), стовбур дерева, що невідомо опинився на морському березі (“Самотність”)... Ігорю Полякову вдається одухотворювати сюжети з неживою матерією.
Йому взагалі властивий добрий уважний погляд на своїх героїв, - а, по суті, на життя. Адже саме його він і знімає – у найрізноманітніших проявах. І наскільки ці сходи, двори, тумани, ослони, цікавіші, цінніші за надумані, холодні, неживі “композиції”, яким захоплюються деякі “фотохудожники”.
Серед безлічі чудових фотографій І. Полякова особлива увага приверне ця – “Мама прийшла”. Ось тут її і підстеріг люблячий син з фотоапаратом.
