Безсоння
- Що це, куме, вас не видно
Десь цілими днями?
Я вже думав, не чкурнули
На курорт в Маямі?
- Вам би, куме дорогий,
Усе б жартувати.
А у мене боргів стільки,
Що важко й сказати.
Борги кляті не дають
Ні їсти, ні спати.
І все думаю, гадаю,
Як їх повертати.
Цілу ніч не сплю, стовбичу,
Як той старий пень.
От і вирішив собі я
Тепер спати вдень.
Ганна ГРОЗОВА,
с. Зоря,
Саратського району
***
Отак, мамо…
Видала молодиця заміж свою єдину доньку за хорошого, працьовитого парубка. Живуть молодята душа в душу, все в них прибрано, гарно. Худоба, птиця аж лисніє.
Прийде жіночка в гості, радо зустрічають, за повний стіл саджають, гостинців повний кошик наскладають, і ніякої тобі турботи чи роботи.
Ходила, мучилась жінка декілька місяців, все шукала, до чого б прискіпатись, але все марно. І ось, нарешті, знайшла. Іван, граючись, рубав дрова. Великі колоди розсипались на гарні, одне в одне поліна. Та ось він перейшов до рубання гілок.
Жінка зачаровано дивилась на роботу, але не витримала, підійшла до дровітні та й стала керувати. То занадто великі, то занадто малі полінця, то не так розколов.
Чоловік слухав, слухав, а потім і каже:
- Може б ви, мамо, посиділи б та погомоніли з донькою?
- Та ні, я хочу тебе трохи повчити, як рубають дрова.
- То гаразд, але і я можу вас дечому навчити, - з посмішкою на те відповів чоловік.
- Ще дуже молодий, мене вчити.
- Буде видно, - відповів Іван.
Гілка за гілкою під гострою сокирою ставали дровами, хмизом, а жіночка повчала:
- Ось отак, ось до цього сучка, розколи тут, розколи отак.
Іван вибрав гарну, міцну гілку і, рубаючи з товстого кінця, став допитуватись:
- Отак, мамо? Отак, мамо?
А коли дійшов до тонкого, гнучкого її кінця, зненацька оперіщив настирну жіночку по товстому заду та стегнах, приказуючи:
- А може отак, мамо?
Жінка зойкнула, скрикнула і побігла в хату.
Іван, заспокоївшись, поклав на звичне місце сокиру і перед тим, як вмиватись, покликав в хату:
- Галинко! Готуй обідати, в нас сьогодні надзвичайний гість.
За столом, витримавши гарну паузу, і піднімаючи склянку з сухим домашнім вином, Іван промовив:
- За те, щоб у нас все було ОТАК, мамо!
Та спекла рака, але перечити не стала.
Живуть собі Іван з Галиною як жили, в хаті достаток, мир та спокій, ніхто нікого не повчає, бо кожний своє діло має. Галина з дітками, Іван по господарству.
Теща в гості приходить, але порядків своїх не наводить, мабуть пам’ятає, як воно ОТАК буває.
Валер’ян ВАСИЛЕНКО,
м. Арциз
***
Сміх і плач
Чоловік в майстерні нив:
- Коштів влупив стільки,
А костюм мені пошив –
Сміх один і тільки.
Горе-майстер відповів:
- Значить – це удача,
Бо раніш кому не шив,
Покидали з плачем.
Олексій МЕЛЬНИК,
м. Балта
***
Начальник двора
На улице Шмидта, в старом дворе
Бабушка Таня встает на заре.
Хочется бедной старушке поспать,
Но некогда спать, надо снег убирать.
А дети и внуки хотят дома кушать,
Работы набрала старушка по “уши”.
Забыла, родная, сколько ей лет…
Скребет и метет, будто старости нет.
А дети все спят, для них нету работы.
Чуть свет им вставать неохота.
И внукам не хочется в школу идти,
Но бабка грозит: “Снег пойдете грести!”.
Лишь бабушку Таню нельзя запугать,
В любую погоду ей - двор убирать.
На все у нее есть свои прибаутки,
Без дела не хочет сидеть ни минутки.
Вареники лепит, шарлотку печет,
Носки внукам вяжет, наряды всем шьет.
Так каждое утро наш “начдворовой”
Встречает рассвет со своею метлой.
Посмотришь – не много ли бабушка “пашет”?
Пора отдыхать ей, старушечке нашей.
Работа для бабушек, хоть, не помеха,
Но лучше участвовать в “Ярмарке смеха”!
Вера АВДЕЕВА,
Одесса
***
Мініатюри
Геть забобони!
Якщо вам перейшла дорогу чорна кішка, то не піддавайтеся забобонам і йдіть далі, спочатку сплюнувши через ліве плече.
Наша зміна
На іспитах до розвідшколи абітурієнт І.І. Іванов не відповів на жодне запитання, і був прийнятий одразу на другий курс.
Розіграш відбувся!
У місті Помординську на Халявщині відбувся розіграш грошово-речової лотереї. Було розіграно близько 25 тисяч учасників лотереї, організаторів якої так і не знайшли.
Алібі
Викликаний до слідчого як підозрюваний у пограбуванні ювелірного магазину відомий рецидивіст Іванов легко довів своє алібі. Тієї ночі, коли пограбував ювелірний магазин, він вчинив крадіжку зі зломом в універсамі.
Олександр РЕДЬКІН,
Одеса
