26 квітня на 6 кілометрі Овідіопольської дороги відкривається новий магазин «METRO Cash &Carry Україна». Перекладається це приблизно так: купив, заплатив готівкою і пішов. Мережа з 470 таких оптових магазинів охоплює 26 країн. З відкриттям у 2002 році такого торговельного гіганта у Києві серед них опинилася і Україна. У 2004 році Одеська мерія уклала договір з головою правління “Metro” Гансом-Йоахимом Кербером угоду про співпрацю. Торговельний центр споруджено з німецькою дбайливістю рівно за півроку.
Параметри цього комплексу справді для нас небувалі. Разом з автостоянкою на 820 точок паркування він займе площу приблизно 17 тис. кв.м. Сугубо торговельна площа становитиме 10 тис. кв. м.
Одеський проект виявився найважчим. Довго не було згоди місцевої влади. Не одразу знайшли придатне місце.
5 млн гривень довелося заплатити за те, щоб перенести з цієї території спецприймальник, який містився там. Німецькими бізнесменами до скарбниці міста було проінвестовано 15 млн євро. Щоправда, після відкриття магазину цю ділянку, яка нині поки що орендована, вони мають намір викупити.
Основне питання, яке, гадаю, тривожить багатьох, чи не виявиться новий сусід з товчком, розташованим поруч на 7 кілометрі, тим агресивним конкурентом, що «з'їсть» його, витиснувши з ринку торговельних послуг? Іншими словами, чи не залишаться тисячі реалізаторів без роботи, а замовники без задоволення замовлень, а десятки тисяч громадян без можливості зробити потрібну покупку? У цьому руслі і розцінювалися всі відповіді, одержані у діалозі з генеральним директором системи цих магазинів в Україні Акселем Лухі.
- У нас немає наміру завдавати шкоди місцевим роздрібним торговцям, - сказав він. – Підозрілість може бути викликана тим, що у співвідношенні з Європою український ринок з багатьох напрямів ще дуже слабко розвинутий і відстає від неї років на 30. Нас приваблює безліч прихованих у ньому можливостей, тому ми не останні, хто до вас прийде. Адже Україна – не відособлений острів, а частина Європи.
Як тоді співвіднести «Cash & Carry» з вже звичними для нас операторами «Таврією В», «Копійкою», «Наталкою» або навіть «Фоззі», що містить елементи формату “Метро”? Виявляється, їх можна назвати конкурентами базарів, оскільки вони обслуговують людей, які мешкають неподалік. Тобто є, говорячи по-західному, «магазинами біля дому».
Як сказав А.Лухі, “Меtrо” - це не супер- і не гіпермаркет. Для вищезгаданих торговельних центрів характерний роздрібний продаж товарів – тобто відпуск їх безпосередньо в руки кінцевого покупця. Тут же, у “Меtrо” затверджено принцип оптової торгівлі, при якій товар продається посередникам або великим користувачам, яких цікавить придбання одразу великої партії продуктів або виробів. “Меtrо” розрахований на клієнтів, які купують товар для задоволення ділових та професійних потреб. Тому цей тип магазину може привабити представників юридичних осіб або приватного бізнесу набагато більше, ніж фізичних осіб. Хоча і вони тут обслуговуються. Але у принципі разовий продаж “Metro” не схвалюється, оскільки він руйнує цей бізнес, розрахований на продаж великими упаковками.
- Наголос в одержанні прибутку ми робимо не на моржу, тобто різницю в ціні між придбаним і проданим товаром, а домагаємося комерційного успіху за рахунок підвищення обігу. Тому нам краще закуповувати і продавати великими обсягами, майже не виграючи на моржі. Зате ми надаємо нашим клієнтам можливість здійснити згодом перепродаж за більш високою ціною. Цим їх і приваблюємо, - пояснює А.Лухі.
Щоб стало зрозуміліше, клієнти “Метро” поділяються на три категорії. Перші належать до ресторанного бізнесу. Це готелі, кафе, ресторани, бари, місця громадського харчування, які потребують закупівлі продуктів та супутніх товарів. Другі – власники невеликих магазинчиків, кіосків, «батискафчиків», які купують для перепродажу вже - кінцевому покупцеві. Треті – офіси, сервісні компанії, органи державної влади, приватні поліклініки, дитячі садки та інші організації, що закуповують форму, меблі, кондиціонери або, наприклад, канцелярські приладдя. У “Мetro” є два сектори: в одному продаються продуктові товари. В другому – промислові.
Цікаво, що понад 90% поставок у магазин здійснюватиметься українськими виробниками та дистриб’юторами. Як повідомив А.Лухі, серед них близько 30 компаній з Одеси. Враховуючи, якого великого значення надають німецькі бізнесмени якості товару, відчуваєш і почуття гордості за своїх, і прикрість. Виявляється, потрібні іноземці, щоб розкрити нам очі на свої ж власні потенціали. Що ж, розуміння теж чогось варте!
