12 квітня у дворі будинку по вулиці Дегтярній, 15 було скоєне вбивство – по-варварськи зрубане дерево діаметром 125 см
Проїжджаючи по Сумській області, один мандрівник жахнувся, як мало залишилося дерев, як голо й сумно перед очима, а ось раніше ж були й гаї Катерини, і сталінські лісопосадки, і самотні козацькі дуби, які на картинах Левітана і на народних картинах про козака Мамая, та що там говорити! А які соснові ліси були під Черніговом – увесь Російський флот забезпечували щоглами й перемогою.… Так, було. Але куди поділося?
Гадаю, що механізм зміни ландшафту скрізь однаковий. І простий до абсурду, але завжди твердий, вузьколобий, віроломний. Зрубати дерево – це завжди навмисне вбивство. Адже потрібний певний інструмент (сокира, а краще бензопилка), дужі плечі, добре б ще й автомобіль із висувною драбиною, все зважується, продумується, проплачуться й вбивство скоюється за лічені хвилини. Сліди приховувати не треба, тому що завжди знайдуться запасливі господарі, які розтягнуть залишки про запас. Мотиви ж вбивства найчастіше смішні: одне дерево затінювало балкон, на іншому всілякий раз заводяться гусениці, третє займає місце, яке облюбував майбутній автовласник під стоянку або наш «годувальник» під «точку» торгівлі шаурмою або іншою народною стравою. Головне - це думка: «А не зрубати б мені це - дерево!». Ви запитаєте, а які потрібні документи? Та ніяких! Тільки щоб прошаруділа ваша рішучість у домовленій валюті. Це в нас, у місті, а там, у полях і лісах все дешевше.
Ні, взагалі так не має бути, тому що є спеціальні служби: Міськзелентрест, у якого кожне дерево на обліку, є екологічна служба (щось на зразок прокурора, що констатує факт вбивства), є, нарешті, Партія зелених.… І якщо ви підете цивілізованим шляхом, то тут вам не вдасться спиляти навіть засохлого корча.… А ось по-бандитському, віроломно - можна! Ну, можна ще підготувати дерево, як тепер говорять, опустити. Кілька років перед вбивством поливати бензином, спилювати гілки і не покривати спилювання фарбою, та багато їх, народних вивертів, як звести зі світу дерево.
А вузьколобість не дозволяє уявити, що кожне вбите дерево – це ти сам (чуєш, хазяйновитий прихватизаторе?), харкаючий туберкульозом, це твій онук із головою дебіла. Ти подумав про це? Уявляєте, якби ви прийшли до лікаря, із надією підлікувати зуба, а лікар прописує: відрубати голову. Навіщо лікувати, а раптом впадеш, та ще що-небудь при цьому зламаєш? Могло ж дерево, в принципі, якось так впасти...
І ось під дзижчання пилок цивілізовано падають дерева й у лісах, і в полях, і в міській забудові, і в парках, і в кожному окремо взятому дворі! Вже можна водити екскурсії по місцях, де стояв красень-дуб, де щовесни вбиралася сережками тополя, де зеленів дубовий гай. Софори, акації, зарослі маслин – це вже не береться до уваги. В екологічній службі є прейскурант штрафів відповідно до породи, тобто цінності дерева і його розміру (діаметру). Але ось брати із когось цей штраф - дуже лоскітлива справа. Порушник має визнати свою провину і тільки після цього...
Доки я розмовляю із начальником Центральної регіональної інспекції екології та природних ресурсів Анатолієм Іллічем Юрком, надходять сигнали, які потребують негайного втручання.
- Із приходом весни бешкетують найбільше, особливо на кордоні району. У нашому штаті всього дев'ять інспекторів по місту і чотири районних, одна машина, умови більш ніж спартанські, - говорить Анатолій Ілліч. – А крім вирубування дерев, на нас покладено ще низку таких же важливих питань. Ні, ми не скаржимося, але нам потрібна і допомога населення, та й транспорту б не завадило.
Немає у наших громадян поки що європейського мислення: зняти на камеру, попросити документи, записати номер машини, зрештою. А без вихідних даних важко інспекторам. Та хто визнає, якщо «кіллер» вже зник, та й не його справа запитувати про дозвіл. І далі, усе як в людей - «Таращанська справа»... Але ж дерева не ходять по інстанціях, не скаржаться. Дерева вмирають мовчки, оголюючи каверни діяльності «господарів», прихоплюючи все своїм жадібним оком. Слава Богу, що мандрівником, якого вразили сумовиті лисини ландшафту, був нинішній Президент України Віктор Андрійович Ющенко. Одним із перших указів його був Указ заснування «Дня навколишнього середовища», коли всі громадяни будуть висаджувати дерева не тільки на своїх дачних ділянках. І день цей - 16 квітня. Так, але ось ще й виростити треба дерево. І час, і догляд, і захист.
Захисниці нашого дерева не змогли спуститися, вступити в бій - постаріли… Вдови захисників Одеси, героїв-підводників, просять захистити їх самих від сваволі автолюбителів, які влаштували із двору несанкціоновану автостоянку, та ще й позбавили двір природного припливу кисню, аромату акації, які захищали їхні чоловіки. Вони наполегливо просять прибрати з двору по вулиці Дегтярній, 15 нічну стоянку автотранспорту й захистити ясен, що залишився, над яким занесено сокиру.
