Нещодавно в Одеській гімназії №2 побували ветерани. На цю зустріч під девізом “60 років Великій Перемозі” було запрошено 35 осіб. Усім підготували теплий прийом – при вході в гімназію гостей привітали семикласники, які вручали кожному гвоздику.
Після цього ветерани розійшлися по класах, щоби повідати дітям про війну. Але і школярі підготували для гостей вірші, пісні й розповіді про події того часу. Наприклад, дев’ятикласниця Олена Стукаленко прочитала вірші, які пише сама, і які періодично публікуються.
Урочистість тривала в актовій залі. Ведуча Рита Семенівна Лінецька відрекомендувала і гостей, і хор ветеранів, що вже виступав у цій гімназії. Тема зустрічі – “У війни не жіноче обличчя”. І присвячена вона жінці-матері, яка покликана бути хранителькою домашнього вогнища, а не воїном. Не тільки учні підготували виступ, а й ветерани. Першою виступила Віра Іванівна Журавльова. За її словами, призначення жінки – мати, творець. На жаль, в роки війни її сучасниці брали в облогу військкомати з єдиним проханням – відправити їх на фронт. Закінчила Віра Іванівна свою промову рядками з вірша Роберта Рождественського про дівчат на війні. В свою чергу діти розіграли сцену: 22 червня. 1941 рік. Випускники школи дізнаються: почалася війна...
Потім Юрий Федоровіч Тугаєнко розповів один бойовий епізод. Холодна осінь. Вогонь ворога примусив роту залягти. Раптом піднялася жіноча постать: “Ви що, злякалися? Вперед!” Це була жінка-санінструктор. В атаку пішли всі, як один...
Після виконання учнями пісні “Бьется в тесной печурке огонь» настала хвилина мовчання. По обличчях ветеранів було помітно – вони згадували загиблих товаришів, бої, передчасно посивілих солдатів і матерів. Потім муніципальний жіночий хор “Бойові подруги” подарував дітям свої пісні. Гості подякували гімназистам за літературно-музичну програму, чудовий прийом – зворушливий і урочистий.
