… Я їхала додому й міркувала: а, можливо, перший заступник губернатора все ж таки правий? Справді, чому державні чиновники мають думати про те, що росте на полях у нашому Придунав’ї? Що, власники землі не в змозі самостійно ефективно працювати?

- На пальне - дай, на техніку - дай, на добрива - дай… - говорив перший заступник. - Якщо на селі не можуть обрати розумного лідера і серйозно поставити роботу, то такому господарству "треба дати можливість померти”, - сказав Арсеній Петрович.

Рано чи пізно, якщо господарство лежаче, прийде сильніший, візьме землю в оренду і буде працювати. Для цього, переконаний А.П. Яценюк, потрібен тільки час.

Я їхала додому після зустрічі колективу редакції із першим заступником і думала: напевно, він правий. Ось приїду наступного разу до Олександрівки, що в Болградському районі і скажу: хто ж вам, любі мої, винен? Пам'ятаю, минулої весни була із головою СВК на виноградниках. До речі, ледве дісталися: "Волга" керівника проіржавіла з боків, заводилася тільки зі штовхача. Праворуч простяглося поле - чудових бур'янів гектарів із п'ятдесят! Як мені пояснили, земля одного із фермерів, котрі розорилися. Ліворуч був виноградник СВК - старий, потворний, проріджений. Його ще не обрізали, але врожай уже продали: винзавод авансом дав грошей, кооператив купив соляру - посіяти хоч що-небудь. Мене оточили близько 30 жінок і, перебиваючи одна одну почали розповідати про життя-буття в Олександрівці:

- Та що тобі скаржитися, із вами свекруха живе: пенсію одержить - можете купити сіль, мило й сірники. А нам як жити? Ми із чоловіком у СВК працюємо, зарплати не бачимо, на пай дали кукурудзу. Чим мені двох дітей годувати?

"Треба дати можливість померти..." А хіба ці рядові трудівниці винні в тому, що кожного року ціни на ПММ, запчастини, добрива пожирають увесь прибуток кооперативу? Хіба в їхніх кишенях осіли обігові кошти колись процвітаючих господарств Бессарабії?

Я набрала телефонний номер В.Д. Видобори. Я не була знайома із головою агрокомпанії "Свобода", Ізмаїльського району, та інтуїтивно відчувала: Володимир Денисович знає вірний рецепт. 22 роки керівної роботи, все життя віддане землі. Господарство - одне із кращих у країні, за що В.Д. Видобора одержав вищу нагороду - зірку Героя України. Ось у справжнього Героя я й запитаю.

- Моя думка щодо реформ в АПК? - жвавий голос на тому кінці мобільного зв'язку. - Сказати-то я скажу. Але чи надрукує газета - ось в чому питання...

Вранці наступного дня я була в Старій Некрасівці. Біля контори стояв джип - як з'ясується потім, службова машина головного агронома. Гарна огорожа, орнаментом викладені доріжки, щось схоже на фонтанчик, декоративні кущики й оголошення: "Зачиняйте двері - працює кондиціонер". Ні, це тобі не Олександрівка, що жебрає, яких тисячі на Україні! І я не поїду звідси, доки не з'ясую, чому "Свобода" процвітає!

Головний агроном агрокомпанії Анатолій Григорович Черниченко вивчав прогнози синоптиків, тільки-но добуті з інтернету: ранні ярові в господарстві посіяно, і в найближчі три дні пройдуть дощі - саме до речі! Але сьогодні треба встигнути викопати моркву.

Наприкінці березня тут ще збирають моркву?! Агроном пояснив: не було сенсу збирати врожай восени, коли ціни на овочі низькі. Зберегти коренеплоди на складі важко - частина пропаде. Вирішив фахівець моркву залишити на зиму в полі. Навесні свіжовикопані солодкі корені йдуть оптом по гривні за кілограм. З гектара - по 25 тонн. Чотири гектари - 100 тисяч доходу. Розважливий агроном!

- Ігор Салиган, наш головний економіст, покаже тобі всі об'єкти. Поговори з людьми - із робітниками, начальниками цехів, із фахівцями - з ким бажаєш. Потім я покажу кілька повчальних книг. А висновки вже зробиш сама, - запропонував керівник агрокомпанії.

На польовому стані АК "Свобода" - все з голочки. Техніка блищить, начебто тільки із заводу. Комбайни, дощувалки (2,4 тисячі гектарів на зрошенні), трактори, інвентар. Крім цього, Микола Григорович Берило, начальник цеху №3, показав аудиторію, де провадяться заняття із механізаторами. Лекції читають усі: агроном, інженер, економіст, юрист. На дошці крейдою - формули. Невже механізаторам і хімію викладають? Так, в агрокомпанії хочуть впровадити так званий нульовий цикл, коли землю не тривожать плугом, коли всі рослинні відходи подрібнюються і залишаються перегнивати на поверхні поля - від чого відновлюється шар дорогоцінного гумусу. Щоб механізатори зрозуміли принципи новітнього методу обробітку землі, доводиться викладати їм біологію із хімією.

На польовому стані - від кабінету начальника цеху до душових для механізаторів - скрізь євроремонт. Сяє в кахлі їдальня, де щодня подають безкоштовні обіди. Потім Видобора розповість про одну із численних поїздок за кордон:

- Автобус зупинився на трасі біля околиці Мюнхена, щоб бажаючі змогли сходити до туалету. Дивлюся, наші жінки плачуть. А чоловіки виходять - матюкаються, на чому світ стоїть! Я зайшов і... теж заплакав: що ж ми із народом своїм зробили! У німецькому туалеті - дзеркала, кахель. Руки до крана підніс - тепла вода тече. І п'ять сортів мила на поличці. А навкруги - поле! А в нас для людей - що? Наш народ живе, немов у гетто, гірше раба. Я тоді сказав: можливо, не на такому рівні, але зроблю на польових станах гарячу й холодну воду, інші зручності.

На току мені продемонстрували ті ж побутові умови, які бачила на польовому стані. Показавши оснащення - сертифіковану лабораторію, зерновий і насінний ЗАВи, зерносховища, склади, головний агроном поділився заповітною мрією: добре б зробити територію току критою, як Привоз в Одесі. Щоб зерно, що звозиться із полів, не мокло в дощ.

- Анатолію Григоровичу, як ви досягли добробуту? І чому це не вдалося іншим? - запитую фахівця.

- Не треба красти.

- Ви хочете сказати, що в інших селах багато несунів, а в Старій Некрасівці немає жодного?

- Я маю на увазі не простих трудівників, а керівників. Ви бачили будинок нашого керівника? У Видобори він такий же, як у всіх. А в інших селах? Подивишся: виробництво все розвалене, зате особняк голови такий красень стоїть, що за версту його видно! Хіба не так?

Технічний центр АК "Свобода". Слюсарний, столярний, ковальський, електротехнічний цехи із усім устаткуванням. Прилади, випробувальні стенди... Потім, коли я буду показувати домашнім фотографії, вони мене запитають:

- Цей білосніжний будинок, напевно, офіс агрокомпанії?

- Ні, - кажу, - у цьому будинку ремонтують трактори.

- Яким чином вдалося так добре організувати виробничий процес? - запитую в начальника технічного центру Леоніда Яковича Виходця.

- Я вам по-житєйськи скажу. У доброї матері й в домі порядок, і діти виховані, і чоловік їй в усьому допомагає - самій же всю роботу не зробити. В господарстві - як у сім’ї. Все залежить від керівника, від того, які кадри підбере, як зуміє налаштовувати людей на роботу. В багатьох селах все розікрали, розтягли. Хто - президент? Ні, самі ж і тягли, хто що міг. Бачили люди: розвалюється господарство, але проявили байдужість. І нехай тепер ні на кого не скаржаться. У нас все збереглося. Витрати на контролі - щоб собівартість продукції була нижчою, щоб прибуток одержати максимальний - ми ж хочемо високу зарплату.

Головний економіст агрокомпанії Ігор Салиган наводить свої аргументи:

- Ми першими в області створили акціонерне товариство закритого типу, і тим самим застерегли від дроблення земельний масив і майновий комплекс на дрібні частини. Який стан справ в сільгоспкооперативах? Забажав пайовик - здав в оренду землю одному, наступного року - іншому. А майно? Сьогодні є трактор, а завтра кожний претендує на свої півколеса від цього трактора. Ніякої стабільності у виробництві. Якщо починається розподіл - все пропало. На 5-ти гектарах не можна дотриматися сівозміни. Не можна одержати такий прибуток, щоб потім придбати добротне, дороге насіння, купити мінеральні добрива, запчастини тощо. Трактору треба дати роботу, він коштує 50 тисяч гривень і на 5-ти гектарах не окуповується. На маленькій площі не організуєш полив. У нас же працює система зрошення довжиною понад 72 кілометри, вода подається не тільки на поля, але й жителям села. Агрокомпанія забезпечує фахівців житлом: нещодавно запросили на роботу зоотехніків - купили їм будинки. Хіба фермеру це по кишені?

Твердо знаючи, що земельний масив, так само як і майно, єдиний і неподільний, в Старій Некрасівці не шкодують коштів для зміцнення агрокомпанії, підвищення родючості полів. Тільки на засоби захисту рослин і добрива кожного року витрачають до одного мільйона гривень, і навіть у 2003 році, коли скрізь загинули озимі, "Свобода" одержала пшениці по 25 центнерів із гектара. Масштабна форма господарювання дозволяє впроваджувати інтенсивні енергозберігаючі технології, а це веде до скорочення витрат і одержання більш значного прибутку - навіть за несприятливих умов. Минулого року реалізовано продукції на 5,5 млн грн, рентабельність склала 18,5%. Вартість основних коштів агрокомпанії за останній рік зросла майже на 500 тисяч і складає в цілому понад 16 млн грн. За 2004 рік АТЗТ АК "Свобода" заплатила в цілому 430 тис. грн податків.

А тепер про головне, про фундамент, на якому будується цей добробут.

Слово - юристу агрокомпанії Жанні Сергіївні Гаєвській:

- У 1997 році на загальних зборах членів КСП "Свобода" було ухвалено одностайне рішення щодо реорганізації підприємства в акціонерне товариство закритого типу. Статутний фонд було сформовано за рахунок внесення колишніми членами КСП майнових паїв і прав на земельні паї - в обмін на акції. Ми відкритим текстом роз'яснювали людям, що свідомо йдемо на обмеження своїх прав щодо використання землі в натурі, що свої права ми передаємо нашому підприємству - акціонерному товариству. Колишні колгоспники подали відповідні заяви і підписалися на акції. Потім агрокомпанія звернулася до Державного комітету щодо земельних ресурсів з клопотанням про видачу єдиного Державного акту на право власності на землю й одержала цей документ. У нас 552 акціонери. Бажаючі можуть вийти із товариства тільки шляхом продажу своїх акцій - але не можна брати в натурі земельні паї, оскільки вони перейшли у власність АТЗТ як юридичної особи.

В.Д. Видобора і його команда не приховують: зроблено все можливе у рамках існуючого законодавства, щоб запобігти від розподілу землі й майна колишнього колгоспу.

- Володимире Денисовичу, вам напевно доводилося із різних трибун висловлювати своє бачення реформ в АПК?

- Зокрема й колишньому президенту говорив: що ж ви робите? "Не хвилюйся, все буде гаразд!" - відповідав Леонід Данилович. Все на наших очах навкруги валиться, а нас все одно переконують: буде добре! Влада, яка взялася реформувати аграрний сектор, мала відчути опір "знизу", але, на жаль, люди наші занадто довірливі - їм же сказали, що буде добре.

- Яким чином треба було провадити реформу на селі?

- Давайте почитаємо книгу "Американське фермерство в ХХІ столітті". У 20 - 30 роки Америку спостигла страшна криза, назрівала революція. Настільки впав життєвий рівень фермерів, що вони не могли прогодувати сім’ї, платити за електроенергію, навчати дітей, лікувати старих. Фермери сіли на трактори й комбайни і пішли на Вашінгтон. У цей час до влади прийшов Рузвельт. Я хочу, щоб наші політики повчилися в цього розумниці - недарма американці його обирали на посаду президента чотири рази. Рузвельт, коли йому повідомили про наміри фермерів, домігся державного регулювання аграрного сектору економіки. І з цього часу чиновники аграрного сегменту уряду стали не сторонніми спостерігачами, а активними учасниками ринку. І такий стан справ і досі. Рузвельт ввів дуже низькі банківські кредити для фермерів - 4%. Сьогодні ми бачимо результат. І скільки б не говорили про роль приватної власності, про заповзятливість і ринкові механізми, вся сьогоднішня конкурентоспроможність американського сектору економіки базується на підвалинах всебічного державного регулювання й підтримки. У нас, в Україні, дуже низький рівень управління всіма процесами. І державним чиновникам я це говорив не одноразово. Вони ображаються. Вони не знають, як провадити реформи. Їдьте за кордон, повчіться - вчитися ніколи не соромно. 2,5 тисячі років тому Конфуцій говорив: завдання правителя, насамперед, вчасно поправляти. Ми бачили, що село гине, але нічого не зробили!

- Володимире Денисовичу, як тепер бути із лежачими господарствами? Є думка, що їм треба дати можливість померти.

- Та не можна не те, що говорити - мислити так не можна! Тому що йдеться про долі мільйонів людей. Ми живемо у дуже складний, непростий час. Хочемо вступити до ЄС, а кому ми там без штанів потрібні? Ми із фахівцями їздимо за кордон, вивчаємо досвід. І до нас іноземці приїжджають, розповідають, які брали кредити під реконструкцію і розвиток сільгоспвиробництва. Держава давала кредити від 10 до 30 мільйонів терміном до 15 років під 1% річних. Для чого? Щоб сільгоспвиробник міг створити конкурентоспроможне виробництво. У нас про це не йдеться.

Ізмаїльський район.