Це питання стало головним на раді ректорів вузів Одеської області
І це не дивно. Адже 19 травня Україна повинна стати членом Болонської хартії, тобто, вписатися у європейський освітній процес. Нагадаємо, що лише три країни з пострадянського простору – Україна, Молдова і Білорусь – не є членами цього елітного альянсу. Що дасть нам вступ до Болонської ліги? Відтепер українські студенти зможуть вільно мігрувати по європейських вузах, обіцяно їм і додаткові можливості щодо працевлаштування. Адже тепер їхній диплом буде приведений у відповідність з європейськими стандартами. Як воно буде насправді – час покаже, але сьогодні вже не стоїть питання – вигідно це чи ні? Європейський курс України дав однозначну відповідь – ми повинні підписати Болонську конвенцію. Про це говорили у своїх виступах і голова ради ректорів В.П. Малахов, і ректор Одеського економічного університету М.І. Зверяков. Тим більше, що останній вуз став одним з експериментальних майданчиків у країні, де відпрацьовувалася Європейська система ЕСТS.
До слова, запрошення до Болоньї не застало зненацька одеських ректорів. Активно працювали щодо впровадження кредитно-модульної системи в Одеському національному політехнічному університеті, Одеській державній академії холоду, Одеському національному морському університеті. Але щоб довести задумане до кінця і стати повноправними учасниками Болонського процесу потрібно розв’язати низку стратегічних проблем.
Зрозуміло, що європейська модель потребує великих змін в організації процесу навчання. Для більшості ректорів – це не проблема. Проблема в іншому: у них немає на це прав. Адже впровадження індивідуальних програм, добір дисциплін, скасування традиційних сесій – все це вимагає державних рішень. Без відома Міністерства на такі кроки багато хто не зважуються. Звідси і висновок: вузам потрібна автономія (чим, до речі, пишаються всі європейські вузи) і самостійність у розв’язанні багатьох проблем. Ідеться про централізований перехід до оцінки знань за системою ЕСТS, про зміну держстандартів щодо термінів навчання як у бакалавраті, так і в магістратурі. Лише з відома Міністерства можуть бути змінені і нормо-години для педнавантаження викладачів.
Одне слово, готовність до Болонського процесу держава повинна продемонструвати на всіх рівнях. Це підкреслили у своїх виступах ректори медичного, екологічного, університетів В.М. Запорожан, С.М. Степаненко. Йдеться про відповідність кількості підготовлених фахівців потребам ринку, адже обов'язкове працевлаштування – найважливіша умова Болонської хартії. Тоді в обов'язковому порядку повинна бути реформована, наприклад, та ж охорона здоров'я. Інакше не уникнути ситуації, коли підготовлені сімейні лікарі виявляться нікому не потрібними. А зарплата професорів і доцентів? Адже на Заході вона не нижче півтори-двох тисяч євро, а в нас... 800 гривень. Як все це привести до спільного знаменника? І хоча сьогодні в області 10 тисяч студентів охоплені Болонським процесом, питань у ректорів більше, ніж у тих, кого вони навчають.
Тому всі з нетерпінням чекали виступу першого заступника голови облдержадміністрації А.П. Яценюка, який, як відомо, добре знає вузівську систему. Арсеній Петрович не став форсувати райдужні перспективи від вступу до Болонської хартії, чесно визнавши, що до багатьох змін ми об'єктивно не готові. Ідеться насамперед про трудову міграцію наших фахівців по європейських країнах. Незнання мов, а отже і новітньої інформації, інший рівень якості освіти – все це серйозні перешкоди, які потрібно буде подолати. Тому на думку А.П. Яценюка, потрібен перехідний період, який бажано обкатати на українських дорогах. Але і від комплексу неповноцінності потрібно позбуватися, тим більше, що в нашій освітній системі багато плюсів, з чим згодні і європейські колеги. Інша справа, що і мінусів чимало. І найперше, це стосується матеріально-технічної бази вузів, особливо для практичних занять. Своя клініка, свій банк, своя виробнича лабораторія – все це повинно бути, причому з високим рівнем комп'ютеризації. Сміливіше й активніше потрібно використовувати міжнародні вузівські зв'язки, адже це прекрасний варіант впровадження до європейського простору. Причому, безкоштовний, і гріх цим не скористатися.
Оскільки у вузах вже почалася профорієнтаційна кампанія, перший заступник губернатора порушив ще одне питання, яке досі вголос не обговорювалося. Ідеться про вступ в академії, університети дітей викладачів, доцентів, професорів. Відомо, що їм легше потрапити у вузи, і якщо це здібні, а тим більше, талановиті діти, то, як кажуть, питань немає. Але якщо зараховане чадо явно не тягне вузівську програму або не хоче це робити, потрібно відраховувати. І чим раніше, тим краще.
До речі, про майбутній прийом студентів у 2005 році на раді відбувалася докладна, грунтовна розмова. В цілому за інформацією проректора ОНАЗ М.В. Захарченка, всі вузи до цього готові. Затверджено правила прийому, складено списки відповідальних секретарів приймальних та апеляційних комісій. Головне – забезпечити прозорість, відкритість і чесність при вступі абітурієнтів у вузи. Саме з цією метою найближчим часом на зміну вступним іспитам в Україні прийде незалежне тестування. Точні терміни поки що не зазначено, але експеримент вже розпочато, зокремалі і в Одеській області.
