Добре пам'ятаю це свято. В Овідіопольському ПТУ було новосілля. За підтримки рідного тресту «Дунайводбуд» побудували новий навчальний корпус – типовий багатоповерховий будинок. Поруч – два гуртожитки, величезна їдальня. І от через стільки років знову відчиняю знайомі двері: те ж святкове панно при вході, світлий просторий вестибюль. І підлога виблискує, ніби свіжопофарбована. Невже взимку надумали фарбувати? Придивилася, а це льодок блищить – підлогу вимили і одразу морозом прихопило...
Було це у лютому. У лунких коридорах - ні душі, всі навчальні аудиторії зачинено. Нарешті, в одному невеликому кабінеті знаходжу заступника директора училища Є.А. Лобань.
- Закрили нас, - пояснила вона. – Батьки зателефонували до санепідстанції і поскаржилися, мовляв, як можна в такому холоді дітей навчати...
Несподіване відключення електроенергії паралізувало життя училища. А стара опалювальна система вже давно дала збій. Та й чи легко старій котельні при дірявих проіржавілих трубах та ще при твердому паливі обігрівати ціле навчальне містечко, яке розмістилося на 3,5 га? Тепло до деяких навчальних кабінетів просто не доходить, губиться в землі... І це при тому, що газова труба яскраво-жовтого кольору буквально за два... метри від навчального корпусу, його гуртожитків...
Мерзлякувато щулячись, у верхньому одязі, ми з директором Овідіопольського ПТУ-21 Л.К. Мазур обговорювали цю гостру проблему. Як же могло статися, що газова труба, символ статку і комфорту, ніби на глузування мигнула перед вікнами й обійшла училище, зробивши витончений поворот вбік. Залишилися діти, їхні майстри, викладачі без тепла. Але ж навчальний пік у ПТУ припадає саме на осінньо-зимовий період, коли майбутні механізатори, будівельники скрупульозно гризуть «граніт науки», освоюють практичні навички. Плюс до цього ситуація у гуртожитках, де сільські хлопці мерзнуть довгими вечорами, адже обігрівачами не зігрієшся. Є серед них і діти – сироти, яким поїхати нікуди...
Судячи з усього, колишньому керівництву ПТУ не вистачило наполегливості, пробивних зусиль вчасно відстояти свої інтереси і потрапити під загальну газифікацію, коли вона тільки починалася. Каменем спотикання став, як кажуть, дорогий проект, на який у ПТУ грошей не знайшлося. Що не дивно, оскільки з великими труднощами вибивають їх на зарплату і стипендію...
До того ж, як пояснили мені ще взимку і в райадміністрації і в райраді, училище на місцевому бюджеті не зав'язано, воно фінансується за рахунок рідного відомства – Міносвіти та науки. Як у нас справи з фінансами в освіті, гадаю, пояснювати не варто... В усякому разі чотириста тисяч гривень на проект рядовому сільському ПТУ тут точно не знайдуть. Це всі чудово розуміють – і педагоги, і батьки, і місцева влада...
Тому і тягнеться ця історія вже не перший рік. Але ось нещодавно на одній з нарад директор Л.К. Мазур, зазвичай стримана і небагатослівна, радісно посміхнулася – схоже, крига скресла... По-перше, питання про газифікацію ПТУ-21 розглядатиметься на найближчій сесії райради, по-друге, вже, ведуться переговори з проектантами. Зрозуміло, що училищу хочеться, щоб проект був дешевший і зручніший. Тому сюди і приїхав А.Т. Беспалов, заввідділу управління освіти та науки облдержадміністрації, щоб усе обговорити в деталях. Справді, що краще – один потужний котел чи кілька автономних? Що насамперед газифікувати: навчальний корпус чи гуртожитки? Слухаючи цю розмову, переконалася: педколектив тут піднісся духом, повірив, що місцева влада, нарешті, раз і назавжди розв’яже цю проблему.
І поки фахівці до дрібниць з'ясовують, що і як, розмовляю з учнями, добре що в цей квітневий день всі вони були на місцях. Незважаючи на те, що поруч педагог, діти говорять те, що думають, а правда, вона завжди дає про себе знати. Декому не подобається велика кількість загальноосвітніх годин (навіщо теслі – фізика?), інші нудьгують за дівчатами – обмаль їх все-таки в ПТУ. А ось Сергій Ольховський з Кароліно-Бугаза вважає, що в училище все є, не вистачає лише тепла... І здається, до його слів за великим рахунком додати нічого. Адже Овідіпольське ПТУ-21 – справжній навчальний комплекс, дуже потрібний не лише Овідіополю, але і прилеглим районам. Тут, до речі, чимало навчається дітей з того ж Біляївського, Білгород-Дністровського районів. Причина зрозуміла – тут є два просторих гуртожитки, а для сільських дітей це благо. Але справа не лише у побутових зручностях. У ПТУ-21 – чудова база, яка помітно покращилася після співпраці з благодійним фондом «Товариство розвитку». Його генеральний директор Клаус Фіч, побувавши в училищі, переконався, що все обладнання (газозварювальне, столярне) працює тут на повне навантаження. Нові апарати і верстати, закуплені німцями, справжній царський подарунок майбутнім газозварникам і теслям. Що може бути краще, ніж відпрацьовування навичок на новітньому сучасному обладнанні! І не дивно, що третьокурсник Армен Агамян став лауреатом обласного конкурсу серед газозварників.
А обов'язкові і добропорядні друзі з Німеччини дотримали свого слова і не так давно відкрили в ПТУ ще один клас – комп'ютерний. Душа радіє, коли бачиш цю новеньку техніку – дванадцять комп'ютерів і сервер вартістю понад сорок тисяч гривень. Відтепер тут готуватимуть службовців для бухгалтерського обліку та операторів комп'ютерного набору, з'явилися і вакансії для викладачів.
У минулому році училище пройшло атестацію в Міносвіті і науки України, проліцензувало всі свої спеціальності. А вони, скажемо так, ходові – електрозварник, маляр-штукатур, тесля, столяр, тракторист, водій з вмінням ремонтувати техніку. З цього року розпочнеться набір конторських службовців, комп'ютерників... У плані і курсова підготовка для дорослих. Оформлено і держакт на землю, а це 314 гектарів. При добрій техніці і вмілій організації праці можна заробляти непогані гроші, як кажуть, процвітати. Та й проблем з набором учнів тут ніколи не було, а тим більше у наш час, коли молодь не так рветься у великі міста, а тягнеться до надійного ремесла вдома.
На прощання діти не забули похвалитися і спантеличили мене запитанням, мовляв, чи знаю, скільки сьогодні газозварник бере за одну точку?.. Знаю. Тому і хочу, щоб навчали таких фахівців у гідних умовах, щоб у них не клякли пальці, коли знову настануть холоди.
