Агрофірму “Земля” Миколаївського району збережено як цілісний господарський комплекс.

- Так, нам пощастило обстояти багатогалузеве господарство, зберегти і людей, і техніку, - говорить директор фірми Борис Грищенко. – Власним коштом ми провели розпаювання землі. Близько 316 мешканців села одержали державні акти на землю безкоштовно. Причому обійшлася ця робота господарству майже в два рази дешевше, ніж якби вона робилася для кожного окремо.

Сьогодні в агрофірмі “Земля” немає проблем із розрахунками за земельні і майнові паї. Щороку в серпні пайовики одержують те, що їм належить за законом. Грамотне та розумне ведення господарства дозволяє вчасно платити по рахунках і до бюджету, і комерційним структурам, з якими господарство має ділові партнерські відносини, і своїм працівникам. Середня заробітна плата в них ненабагато нижча за міську: в межах ста умовних одиниць. У керівної ланки, провідних фахівців вона вища.

- В господарстві склалася своя система довірчих відносин керівництва з працівниками, - говорить Б. Грищенко. - Взаємопорозуміння, виконавська дисципліна не дають нам скотитися вниз. Протягом усього періоду існування агрофірми, за винятком позаминулого року, коли тваринництво завдало нам великих збитків, господарство працює стабільно. Наприклад, рентабельність за минулий, 2004 рік склала 24 відсотки. У підсумку ми одержали понад 400 тисяч гривень чистого прибутку.

- У чому основа стабільної роботи агрофірми? – запитую її директора.

- Великої таємниці тут немає. Здебільшого ми займаємося зерновими. А якщо досягається врожайність пшениці та ячменю не менше 40 центнерів з гектара, – отже, господарство працює без збитків, - говорить він.

Цікаво, що агрофірма “Земля” практично відмовилася від вирощування технічних культур. Наприклад, посіви соняшнику тут не перевищують 10 відсотків від загальних площ. У господарстві полічили, що соняшник – досить витратна культура, крім того, негативно впливає на родючість ґрунтів. Наприклад, по району його середня врожайність склала торік від 9 до 15 центнерів із гектара. Рентабельність же цієї культури можлива тільки при одержанні врожайності не менше 24 – 25 центнерів.

- Ви казали, що позаторік через збитковість тваринництва в агрофірми вийшла нульова рентабельність. Що відбувається з заготівлями м’яса тепер?

- Свинарство в поточному році в нас уже прибуткове. А молочне виробництво поки що збиткове. Головна причина полягає в тому, що ми практично занедбали селекційну роботу. Але якщо найближчим часом держава подасть на ділі, а не на словах підтримку селу, можна буде рентабельно виробляти молоко та яловичину.

А поки що ми тримаємо ферму, щоб не погіршувати соціальну ситуацію на селі. Так, це витратно, але потрібно. Тому ми змушені займатися тими напрямами, що дозволяють одержувати значний зиск. Тобто зерновими культурами.

За словами Б. Грищенка, в господарстві відносно непогані справи і з технікою, є добра ремонтна база, достаньо грамотних фахівців. Торік до 4 комбайнів “Нива” прикупили ще й новенького “Руслана”.

- Якщо у вас такі добрі справи, чи готове господарство до роботи в умовах, коли Україна вступить до Світової організації торгівлі?

- Інтегруватися у світове співтовариство потрібно, - відповідає директор. – Але спочатку потрібно позбутися власних, внутрішніх проблем. Поспішати зі вступом до СОТ або кудись іще, треба не кваплячись. Але й занадто баритися не можна, щоб не запізнитися.