Одеський російський драматичний театр на VІІ міжнародному фестивалі російських театрів країн СНД та Балтії “Зустрічі у Росії”.
Весна – час великих сподівань Так вже сталося, що найбільші сподівання цієї весни для Одеського російського драматичного театру можна назвати “петербурзькими”. По-перше, великі сподівання і надії театр пов’язує з найближчою прем’єрою – масштабною видовищною постановкою мюзиклу “Вій” за відомою повістю М.В.Гоголя, - а постановку цю здійснив режисер із Санкт-Петербурга Георгій Ковтун. По-друге, саме цієї весни відбулася подія, на яку театр очікував дуже давно: одна з прем’єр сезону, вистава (з “мовною” у контексті теми даних нотаток назвою) “Лист ожиданий” взяла участь у VІІ міжнародному театральному фестивалі “Зустрічі у Росії”, який відбувався з 11 по 17 квітня у Санкт-Петербурзі на сцені театру-фестивалю “Балтійський дім”.
Свої вистави показали театри з Узбекистану, Киргизії, Литви, Латвії, Естонії, Білорусі, України. Враження від вистав стали приводом для тривалих обговорень та гострих дискусій. Почути думку професійних, відомих і дуже шанованих у російських столичних колах критиків і театрозавців, дізнатися їхнє враження від постановки та зауваження з приводу акторських та режисерських робіт – таку можливість одержали всі учасники фестивалю.
Одеська вистава “Лист ожиданий” була тепло прийнята петербурзькою публікою – і стала приводом для одного з найбільш емоційних обговорень на фестивалі. Це був, мабуть, єдиний випадок на “Зустрічах у Росії”, коли критики не лише ділилися своїми враженнями про виставу, але й у своєрідному, досить тривалому за часом “ліричному відступі” торкнулися теми історії Одеського російського драматичного театру, колишніх яскравих творчих перемог одеських акторів та режисерів.
Тема порівняння рівня вистави, показаної на фестивалі, з легендарними одеськими виставами минулих років, виникла сама по собі. І таке порівняння виявилося не на користь “Листа ожиданий”. Думка абсолютно всіх промовців на обговоренні з приводу режисерського рішення, запропонованого постановником вистави І. Райхельгаузом, була одностайною, режисура слабка, просторово-декораційне вирішення громіздке, переходи між картинами затягнуті і дратівливі. До слова, сам Райхельгауз, який був присутній у день вистави на фестивалі і навіть виходив на сцену вклонитися, свою присутність на обговоренні вважав зайвою. Функцію представника вистави, який відповідає за своє дітище, взяв на себе автор п’єси драматург Олександр Мардань. У фіналі обговорення виступив саме він. У лаконічному, коректному і красивому виступі Мардань подякував критикам за об’єктивність та професіоналізм їхніх зауважень, зокрема і за зауваження на адресу своєї дебютної п’єси (яких теж було чимало, хоча і значно менше, ніж претензій до режисера).
Незважаючи на неоднозначні відгуки про виставу в цілому, більшість критиків позитивно відзначили акторські роботи Тетяни Маркової та Геннадія Скарги. На їхню адресу на обговоренні прозвучало кілька дуже приємних реплік. Роль Костянтина, виконана Геннадієм Скаргою, деякі критики назвали однією з найяскравіших чоловічих ролей фестивалю.
Такі враження від одного з “петербурзьких сподівань” весни в Одеському російському драматичному театрі. Враження ж від другого – мюзиклу “Вій”, кожен з вас зможе скласти самостійно: прем’єра відбудеться 26 травня. Скажу лише: театральної постановки з трюками і, як нині заведено говорити, “спецефектами” такого рівня складності та видовищності в Одесі не було вже кілька десятиліть. Втім, це ви зможете побачити на власні очі.
