Як ми вже повідомляли, з 19 по 21 травня в Одесі, в бібліотеці ім. М. Горького тривала VІ Всеукраїнська виставка – форум “Українська книга на Одещині”, в роботі якої взяли участь 66 видавництв з усієї України. Під час офіційного відкриття форуму до учасників його зі словами вітання звернулися заступник голови Одеської облдержадміністрації В. Куриленко; головний спеціаліст відділу аналізу і прогнозування діяльності бібліотек та інформаційних мереж міністерства культури і туризму України Ольга Бородавка; директор видавництва “Мистецтво” Ніна Прибєга; Герой України, голова правління ВАТ “Ексімнафтопродукт” В. Філіпчук; директор Фізико-хімічного інституту ім. Багатського С. Андронаті; заступник начальника управління науки і освіти Одеської облдержадміністрації Лариса Терьохіна; директор Одеської державної наукової бібліотеки, заслужений працівник культури України Ольга Ботушанська; заступник голови Одеського обласного об’єднання “Просвіта” Тетяна Ананченко та інші учасники і гості форуму. Подаємо нотатки нашого спеціального кореспондента з цього форуму.
Коли ідея подібних форумів ще тільки зароджувалася, на першу виставку “Української книги на Одещині” ледве вдалося зібрати 29 видавництв. Але на той час це вже сприймалося як значний успіх. Ще б пак: українська книговидавнича справа переживала глибоку кризу, підтримка державою вітчизняного книговидавця була суто символічною, а комерційні видавництва перебували в стадії становлення. Ще гіршою була ситуація з книгорозповсюженням. Й ось у ці травневі дні Одещина приймає в себе учасників уже VІ Всеукраїнського форуму книговидавців. Що за цей час змінилося?
Передусім, суттєво зросла кількість учасників: тепер на столах та стендах центрального читального залу бібліотеки імені М. Горького свої здобутки демонстрували вже 66 видавництв. Ясна річ, одеський книгофорум ще важко порівнювати зі щорічним міжнародним книжковим ярмарком, що проводиться в залах Палацу мистецтв у Львові, чи з подібними ярмарками, які свого часу організовувалися в Одеському палаці спорту або на морвокзалі. Але не слід забувати, що в даному випадку йдеться не про ярмарок як такий, хоча і в бібліотеці ім. М. Горького теж було розгорнуто торгівлю книжками, а про виставку – форум.
І визначення це досить точне: основна мета організаторів одеського дійства – сотворити форум видавців, в ході якого видавці мали б змогу оглянути свої лави, поділитися досвідом, визначитися з тенденціями в тематичних обріях, їх автурі, книжковому дизайні та в шляхах розв’язання найгостріших проблем сучасного українського книговидання – пошуках спонсорів та входження на ринки збуту поліграфічної продукції. І невипадково одним із організаторів цього форуму стала Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів, президент якої О. Афонін був членом оргкомітету. А “круглий стіл” із надзвичайно актуальною темою – “Національне книговидання і бібліотеки в контексті української культури” ще раз засвідчив, що той складний посткризовий стан, який переживає нині національне книговидання незалежної української держави, є проблемою спільною, комплексною, загальнонаціональною, на якій зав’язано інтереси літераторів, науковців, освітян та просвітян, поліграфічного та книготорговельного бізнесу, бібліотек і творчих спілок і, звичайно ж – хочеться вірити в це – влади. Й ось тут варто зупинитись на деяких аспектах цієї проблеми докладніше.
Для початку віддамо данину старанням наших видавців. Видавництво Українського католицького університету, створене на базі колишньої Львівської богословської академії. Видає здебільшого підручники для студентів-богословів та спеціалізується на виданні історико-дослідницьких і філософських видань. До Одеси представники цього видавництва привезли солідні фоліанти “Історії Франції”, “Історії європейської цивілізації”, “Латинсько-українського словника”, який допомагає студентам вивчати латину та перекладати давні релігійні тексти. А ще видавництво налагодило видання колективних збірників під загальною назвою “Ковчег”, в яких публікуються статі з історії католицької церкви та розвитку католицизму в Україні; філософські трактати, автори яких осмислюють роль християнства і взагалі, роль релігії в сучасному світі. Уже вийшло чотири таких збірника, видавці-католики мають намір продовжити продукування цієї серії.
Помітне місце серед книжок, які були представлені цим видавництвом, посідає книжка “Митрополит Андрій Шептицький. Греко-католики в Росії”, яка на минулорічному львівському книжковому форумі посіла одне з призових місць. Я невипадково звернувся до цього видавництва, оскільки в одеському форумі воно бере участь вперше, але біля його полиць збиралося чимало учасників та покупців.
Варто було зупинитися біля столика харківського видавництва “Школа”, щоб раз і назавжди переконатися, що українська “книжка для дітей” існує, причому охоплює всі можливі сфери виховання наймолодшого покоління. Бо й справді, яку виховательку дитсадка, вчительку чи молоду маму може залишити байдужими оте суцвіття яскраво оформлених книжок, серед яких особливо виокремлювалися видання “Скоро в школу”, “Ми готуємось до школи”, “Дитинка і довкілля”, з якої юні читачі отримують основи пізнання навколишнього світу, а ще – “Вчимось читати”, “Вчимось писати”...
Істинним академізмом своїх видань відзначається “Академвидав”, який подав на суд учасників форуму книги “Психологія релігії”, “Політична історія України”, “Історія українського літературознавства”. Від менеджера дізнаюся, що видавництво відносно молоде, воно існує всього лиш дванадцять років, але вже зараз видає до п’ятнадцяти серій, від трьох до п’яти книжок в серії, на рік.
Ясна річ, я не маю змоги представити всі 66 видавництв, а тому скажу лише, що увагу учасників привертали двотомне видання творів Василя Симоненка, що побачило світ у черкаському видавництві “Брама – Україна”, збірник повістей та оповідань Миколи Вінграновського “Манюня” львівського “Літопису”, серія “Лауреати Нобелівської премії”, запропонована столичним видавництвом “Юніверс”.
Визначаючи головну мету конкурсу “Краща книга виставки – форуму-2005”, організатори форуму відзначили, що вона полягає в поліпшенні книговидання та книгорозповсюдження в Україні; в піднятті рейтингу української книги за рахунок підвищення її змістової і поліграфічної якості; посилення інтересу читачів до української книги, сприянні розвитку і функціонуванню української мови в усіх сферах суспільного життя. Не будемо лукавити: організатори подібних заходів завжди романтизують та перебільшують свої можливості, одначе одеська виставка-форум, яка за рейтинговим визначенням посідає п’яте місце серед традиційних виставок України, справді прагне прислужитися культурній розбудові нашої нації.
А ось як триває ця розбудова, які її засади і перспективи – про це говорили, і здебільшого, з тривогою, учасники “круглого столу” – “Національне книговидання і бібліотеки в контексті української культури”, провідними аспектами розгляду якого стали такі актуальні питання, як “Книговидавнича політика держави як складова національної політики”, “Українська книга у вітчизняному інформаційному просторі”, “Проблеми і перспективи видавничої справи в Одесі”, “Друкована спадщина як духовний феномен збереження ідентичності нації” та “Ринок книжкової продукції і читацький попит на українську книгу”. І саме їх ілюстрували своїми книгами та власним досвідом як метри книговидання “Український письменник”, “Наукова думка”, “Мистецтво”, “Каменяр”, “Либідь”, одеський “Маяк”, так і видавництва, які з’явилися здебільшого в часи незалежності України і які ще тільки утверджуються на книжковому ринку – “Нова книга”, “Новий світ”, “Академвидав”, “Брама – Україна”, “Астопринт”... Цьому ж сприяла і низка конкурсів на кращу книжку виставки в номінаціях “Сучасні літературно-художні видання”, “Дитячий світ”, “Навчальна книга”, “Українська та зарубіжна класика”, “Енциклопедичне та довідкове видання”, “Літературознавство, мистецтво, фольклор”, а також презентація книг окремих авторів, серед яких твори відомих одеських письменників Валентина Мороза та Григорія Зленка, привертали увагу й кілька цікавих тематичних виставок: “Українське козацтво: з рукописного фонду ОДНБ і колекції Тараса Максим’юка”, “Пам’ятки слов’янської духовної єдності”.
Показово, що в рамках форуму організатори його провели кілька конкретних заходів по розповсюдженню української книги та її пропаганді. Досить згадати хоча б “Свято української книги” в місті Южному, в рамках якого здійснено благодійну акцію безкоштовної передачі книг для фондів Центральної бібліотеки та шкільних бібліотек цього міста; а також видань, які поповнили бібліотеку одеської школи-інтернату № 6 для дітей, хворих на сколіоз.
Проведення подібних форумів завжди стає ще одним оглядом книговидавничої справи в Україні, який примушує замислитися над проблемою, яку вона породжує. Один з учасників форуму, голова Одеської організації Національної спілки письменників України Геннадій Щипківський, основну проблему одеських літераторів вбачає в тому, що досі не вирішено питання державної підтримки цієї творчої спілки в поточному році, підтримки хоча б на тому ж рівні, якою вона була минулого та позаминулого років. Так, організація вдається до пошуку спонсорів, за рахунок яких щойно вийшов друком колективний збірник поезій “Крізь память”, присвячений 60-річчю Перемоги; готуються до видання нові книжки Володимира Гараніна та Василя Сагайдака. Планується здійснити видання чотирьох книжок, які відтворюють різні аспекти української національної ментальності: “Мова”, “Мати”, “Степ” і “Пори року”. І все ж таки, якщо серйозно дбати про відродження української літератури в краї, то слід визначитися з державною підтримкою цього процесу, який має проявлятися чи то у фінансуванні певних проектів видавництва “Маяк”, чи у фінансуванні видань, запропонованих Спілкою, втім, ці проекти можуть бути спільними.
Ще одна проблема, яка гостро дебатувалася на форумі та в його кулуарах, - ціни на українську книжку. На превеликий жаль, вони значно вищі, ніж ціни на аналогічні видання, що заполонюють наші книжкові полиці, надходячи з Росії, де держава надає значно більшого сприяння видавцям. А звідси й проблема захисту українського книжкового ринку від потоку низькопробних одноденок, який буквально заполонює книгарні України.
І, нарешті, зауваження, яке стосується самої організації форуму. Безсумнівно, співробітники бібліотеки ім. М. Горького, члени оргкомітету і спонсори доклали чимало творчих, організаційних та фінансових зусиль, аби це свято книжки відбулося. Але... Організаторам форуму слід було передбачити, що прагнення звести в одному, відносно невеликому, залі бібліотеки ім. М. Горького, 66 видавництв, сотні гостей, учасників форуму та журналістів – ідея невдала. Всі, з ким мені доводилося спілкуватись на форумі, скаржилися на неймовірну тісняву, брак експозиційних площ та гамірність, тим паче, що вже з перших хвилин виставка-форум насправді перетворилася на елементарний книжковий ярмарок, в ході якого, як і на будуть-якому ярмарку, біля окремих столів збиралися гурти людей. І в зв’язку з цим кілька, на мій погляд, суттєвих побажань. По-перше, організаторам форуму слід або офіційно визнати, що він ще є і книжковим ярмарком, і тоді вже виходжати з вимог, які ставляться перед ярмарками, які мені доводилося бачити й у Львові, де під книги відводиться кількаповерховий Палац мистецтв; і в Києві чи в Одесі – згадаймо подібні заходи, що проводилися в Палаці спорту та на морвокзалі; або ж твердо зупинитися на тому, що це лише виставка-форум, вилучивши елемент книжкової торгівлі. Або ж, принаймні, відокремити лотки для продажу книжок від власне виставочних.
Але в будь-якому разі читальний зал бібліотеки Горького вимогам таких представницьких виставок та форумів-ярмарок не відповідає. Він не влаштовує ні видавців, ні відвідувачів та покупців, ні численний журналістський корпус, якому теж доводиться там працювати. На мій погляд, в майбутньому читальний зал бібліотеки слід використовувати лише для офіційних заходів та для відтворення діяльності бібліотек. А десятки видавництв, з їх експозиціями, персоналом і торговельним обладнанням, мають розташовуватися у просторих залах, яких в Одесі вже не бракує.
