На прийом до голови обласної ради, який Сергій Рафаїлович Гриневецький проводив у Любашівці, прийшло чимало людей. Серед них і був директор НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів – ліцею А.О. Горбатюк. Аркадій Олексійович просив підсобити з коштами для завершення ремонту одного з корпусів школи.
...І ось ми разом із завідувачкою відділу освіти РДА Людмилою Андріївною Підвальною та начальником відділу внутрішньої політики РДА Федором Максимовичем Кобзовим оглядаємо господарство Аркадія Олексійовича. Будівля 1902 року “народження” дійсно потребувала серйозного ремонту. Особливо після стихії 2002 року. Дах і покрівля прийшли в повну непридатність. Через Кабінет Міністрів України Горбатюку вдалось добитись виділення 300 тисяч гривень. Ще 5 тисяч для виготовлення необхідної документації надійшло з районного відділу освіти. Всі ці кошти нині освоєні. На будівлі вже новий дах. Бригада будівельників підшиває гіпсокартоном стелю. До речі, стіни й фундамент тут такі, що ще можуть прослужити не одне десятиліття. Але для того, щоб повністю завершити ремонт (поміняти 40 вікон, 16 дверей, підлогу, зробити електропроводку, сантехніку), потрібно ще більше 500 тисяч гривень. Саме про них вів розмову директор школи з С.Р. Гриневецьким.
Дуже привабливий вигляд мають новенькі вхідні двері, табличка на якій свідчить про те, що це подарунок рідній школі від випускників 2005 року.
Ремонт діючого корпусу робиться частково коштом батьків, частково сподіваються на кошти, які мають одержати від оренди землі, якої мають 72 гектари. На жаль, орендар ТОВ “Каплан” не розрахувався з орендодавцем ще за 2004 рік, хоч згідно з договором мав би це зробити вже й за поточний. Обіцяє після збору врожаю. “А коли ж школу ремонтувати?” - бідкається Аркадій Олексійович.
А роботи тут є чимало.
На своєрідній екскурсії по школі А.О. Горбатюк не раз повторював такі фрази: “Якщо дадуть гроші, то це зробимо до... Якщо будуть кошти, то це зможемо завершити до...” Дійсно все впирається в кошти. А де їх брати?
В певній мірі відповідь випливла сама собою, коли побувала у НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів – гімназії у тій же таки Любашівці. Директор цього навчального закладу Веніамін Дмитрович Коломійченко, показуючи класи, кабінети, актовий зал, розповідав, що у школі все підготовлено до ремонту. Хоч явної потреби в ньому не було. Всюди чисто, ошатно, навіть парти та столи не подряпані і не пописані. Поточний ремонт робиться тут для того, щоб просто освіжити приміщення. До речі, вже не один рік цією справою займаються техпрацівники.
Шість років тому школу було газифіковано. І нині дві міні-котельні обігрівають всі корпуси.
Як виявилось тут теж зовсім недавно переробляли дах, міняли покрівлю. Всього 5 тисяч квадратних метрів. І обійшлось це у 128 тисяч гривень.
- Так дешево? – Не можу утриматись від здивування.
Веніамін Дмитрович усміхається, а потім детально розповідає, що 50 відсотків робіт виконували технічні працівники школи. А на необхідні матеріали “розкрутив” спонсорів.
- Нам постійно допомагають ВАТ “Любашівський елеватор, де директором Зінаїда Петрівна Сорока, Одеський припортовий завод “Южний”, на якому працює заступником директора наш випускник Олександр Юрійович Федчук, Центр електрозв’язку № 6 (директор Олег Володимирович Волченко, ДЕП – керівник Віктор Петрович Романов, фермерське господарство “Основа-2”, яке очолює Андрій Петрович Високий. А ще у нас щомісячно батьки вносять на розвиток школи по три гривні. Ось так і виходимо із становища, - говорить В.Д. Коломійченко.
Три роки тому цей заклад реорганізовано у школу-гімназію. У гімназійні класи діти зараховуються на конкурсній основі. Починаючи з восьмого, ці класи стають допрофільними, тобто діти навчаються за трьома напрямками: природничо-математичний, суспільно-гуманітарний та технологічний. Крім того, щорічно близько 60 випускників одержують посвідчення на право управління автомобілем та мотоциклом.
З особливою гордістю тут згадують те, що у 2002 році школу відвідав тодішній представник Міністерства освіти Василь Григорович Кремінь і подарував комп’ютерний клас. Нині тут їх є уже два. В кабінетах, де вони заходяться, зроблено євроремонти, все облаштовано з дотриманням санітарно-гігієнічних та технологічних вимог.
Зовсім недавно при школі почав діяти північнорегіональний центр по підготовці у вузи. За два роки на державну основу до Одеського політехнічного університету зараховано понад 30 випускників. Лише в цьому році 22 учні ще до випуску одержали студентські квитки Уманського аграрного університету. І на цьому тут не збираються зупинятись.
- В майбутньому ми плануємо на базі нашої школи створити Північний міжрайонний центр щодо підготовки учнів до вступу у вузи, - не без гордості говорить Веніамін Дмитрович.
Оглядаючи його господарство, відчуваєш, що дійсно є чим гордитись. Школа, як лялечка. А досягають тут цього завдяки тому, що все робиться завчасно. Навіть поточні ремонти виконують не тільки літом, а впродовж всього року. Дітей переводять на певний період в інше приміщення.
З усього побаченого й почутого зрозуміла, що директор школи як з учнями та вчителями, так і з спонсорами будує свої стосунки на доброзичливих взаєминах. Причому він ні в кого не просить “живих” грошей, готівкою. Просто каже: “Допоможіть зробити, наприклад, двері, чи замінити підлогу”. Таким чином, вже в цьому році ВАТ “Любашівський елеватор” зробив для школи 13 дверей, ЗАТ “Заплазький цукровий завод” виділив 2 тонни вапна. Мають тут в запасі й біля 600 кілограмів фарби.
Чому так? Та тому, що в цій школі не чекають, коли їм виділять кошти з бюджету чи з відділу освіти. Якщо виникає якась проблема, то зразу ж шукають і шляхи для самостійного її вирішення.
