Базар вирує звичним своїм життям. Одні купують, інші продають. Чого тут тільки немає?! Огірочки, що тільки зірвані з грядки, полум’яно-червоні помідори, малина й абрикоси, часник і дині... Все, що родить земля-матінка, принесли сюди ті, для кого торгівля стала засобом виживання, а також старенькі бабусі та дідусі, щоб не пропало вирощене в городі. Та й зайва копійка, виручена за нехитрий сільськогосподарський крам, пенсіонерам не завадить.
Ось жінка, яка щойно продала вишні, підійшла до прилавка з цукром. Глянувши на цінник, аж за голову взялась:
– Що ж це виходить, за відро вишень я можу купити лише один кілограм цукру?
– Так, так. – підхопила болючу тему молодиця, що вже розраховувалась за нього. – В мене четверо дітей. Кожен рік наварюю багато варення, повидла, компотів. А тепер і не знаю, як бути. По п’ять гривень кілограм. Багато не накупишся.
Наближалась обідня пора. Базарувальники почали розходитись. Ще де-не-де якось нехотячи проходили покупці, а продавці складали свій товар. Жінка, що торгувала цукром, підраховувала гроші.
– Ну що там? – Поцікавилась сусідка по прилавку.
– Та-а-а. Хіба це виторг? 220 гривень заплатила за мішок. Добрий кілограм пішло на розважування. То базарне заплатила. І залишилось гривень 20.
– Ще й покупців поменшало. Ціна відлякує. Кожен, як може, обходиться.
Виникає питання: хто ж виграв від того, що зросли ціни?
На нього попросила відповісти генерального директора ЗАТ “Заплазький цукровий завод” Геннадія Костянтиновича Казачонка:
– Те, що ми, переробники, від нинішнього зростання цін не маємо ніякого зиску – однозначно. Я вважаю, що все це сталось через штучно створений ажіотаж. Якби владні структури вчасно подбали про юридичне підгрунття для ввезення тростинового сирцю, то цього б не сталось. На нашому заводі, наприклад, простоює обладнання, налаштоване на переробку саме цієї сировини. Звичайно, ми не сидимо без діла. Вже завершуємо підготовку до нового сезону. Десь 8 – 10 вересня почнемо приймання цукрових буряків. Коли вони підуть, одразу ж почнуть спадати ціни на цукор. Хоча ми до цін не маємо ніякого стосунку. Тільки ринок може регулювати їх. Нам, як встановили ціни: на цукор 2 грн 37 коп., а закупівельну на 1 тонну цукрових буряків – 170 гривень, то ми їх і дотримуємось.
На аналогічне запитання попросила відповісти генерального директора ЗАТ АПК “Саврань” Володимира Ростиславовича Бондарчука.
– Наше господарство вже кілька років цукрових буряків не вирощує. Ця культура для нас збиткова. З тих пір, як цукрозаводи приватизовані, вони перестали бути нашими партнерами. Якщо раніше з бурякосіючими господарствами переробники розраховувались по цукристості 11 – 12 відсотків, то тепер лише 8 – 9. До того ж, немає незалежних лабораторій. Всі вони тепер тільки при заводах. А це значить, що аналізи роблять на свою користь. Тож виходить, що ми працюємо на їхні прибутки.
Свою думку з цього приводу висловив і директор ТОВ імені Кірова Савранського району Григорій Петрович Царук:
– Зрослі ціни – це тиск на Верховну Раду, щоб дала дозвіл на ввезення тростинового сирцю. Це, на мою думку, доб’є наші заводи. А бурякосіючим господарствам взагалі буде кінець. Наше товариство сіяло цукристі з року в рік. На наступний я вже не планую цього робити. По-перше, немає кому працювати. Нам, сільгоспвиробникам, дуже шкодять центри зайнятості. Одержуючи допомогу по безробіттю, люди зледачіли зовсім. Здебільшого, одержують 100 гривень на “біржі”, дещо – на паї і, маючи город, зовсім не бажають ходити на роботу. Якщо раніше ще взимку записувались на обробіток цукрових буряків, то тепер взагалі нікому працювати. По-друге, придбати необхідну кількість добрив, гербіцидів, відповідну техніку, щоб вирощувати без затрат ручної праці, за інтенсивними технологіями, у нас немає коштів. Але то вже інша тема.
До розмови долучається головний агроном управління сільського господарства та продовольства Любашівської РДА Людмила Іванівна Гончарук:
– Справді, з кожним роком площі цукрових буряків зменшуються. Це великозатратна і трудомістка культура, займатись якою не кожному під силу. Звичайно, сказати, що цукристі не прибуткові, не можна. В окремих агроформуваннях досягають 50-відсоткової рентабельності. І ті, хто займався буряками раніше, вирощують їх і тепер. У нашому районі стабільно вирощують їх у ТОВ “Зеленогірське”, фермерських господарствах “Основа-2”, “Любашівська зоря”, “Шевченка”, СВК “Агросвіт”. Решта ж аграрників намагаються вирощувати менш трудомісткі і менш затратні культури.
Що ж стосується зрослих цін, то виробники цукросировини від цього не виграють. Подивіться, як подорожчали ПММ, міндобрива, гербіциди. Тож сподіватись сільгосптоваробникам на великі прибутки не доводиться.
* * *
Що ж виходить? По споживачеві вдарили такими цінами, що він і оговтатись не може, а ті, хто вирощує буряки, хто їх переробляє, від цього нічого не виграли. Кому ж тоді “солодко” від цукру?
Поживемо, побачимо. Час – найліпший суддя.
Любашівський, Савранський райони
