ВАЖКІ ДНІ
Екстремальні дні у вересні: 1-4, 6, 11, 16-20, 25, 28. Висока енергія Місяця викликає порушення кровообігу головного мозку, кровоносної системи, нирок, печінки, підшлункової залози. Можливі напади астми. Нерідкі безпричинні конфлікти і сварки. Намагайтеся уникати фізичних і духовних перевантажень. Кращі ліки – прогулянка на свіжому повітрі.
ПРИКМЕТИ МІСЯЦЯ
Чим вересень тепліший і сухіший, тим пізніше настане зима.
Сире літо і тепла осінь віщують довгу зиму.
Якщо на Фадея (3 вересня) день буде ясний, гарна погода протримається ще чотири тижні.
Повторне цвітіння яблуні – до довгої осені.
Молоде "бабине літо" – 28 серпня – 11 вересня,
старе – 14 – 21 вересня.
ВИБІР МІСЦЯ ДЛЯ САДЖАНЦЯ
Осінь – час садіння плодових і ягідних культур, заміни старих (загиблих) дерев і кущів. Щодо термінів, то краще висаджувати у спілий ґрунт, тобто до початку зими, тоді приживлюваність буде стовідсотковою. За умови, звичайно, що витримаєте рекомендації фахівців щодо вибору місця, схеми висаджування, врахування особливостей рослин тощо.
Для саджанців абрикоса, черешні, аличі, персика, нектарина, як культур традиційно більш південних і більш теплолюбних, потрібно добирати найтепліші сонячні місця, причому краще біля будівель, розташованих з північного боку саджанців, але не ближче 3-4 м від будівель. Наступні культури щодо вимогливості до світла і тепла – слива, вишня і груша, а от яблуня менш вимоглива до цих факторів.
Ягідні і декоративні кущі ще менш вимогливі до світла і тепла, ніж вже згадана яблуня. Виняток становлять троянди, мигдаль махровий і малина, які потрібно висаджувати на добре освітлених місцях.
Саджанці груші, яблуні, абрикоса, черешні потрібно саджати за схемою 5-6х3-4 м, тобто між рядами 5-6 м, а в ряду – через 3-4 м, причому, чим гірші природні умови, тим щільніші повинні бути висаджування. Сливу й аличу висаджують за схемою 4х2,5-3 м, вишню – 4х2-2,5 м, ягідні кущі – 3х1,5-3 м, малину – 2-3х0,5-1 м.
З віком, у період повного плодоношення, дерева розростаються і затінюють одне одного. При формуванні і щорічному обрізуванні плодових дерев робити це потрібно так, щоб висота і ширина крони дорівнювали відстані між деревами в ряду, тобто в груші, яблуні, черешні, абрикоса висота і ширина крони повинні бути не більше 3-4 м, у сливи й аличі – не більше 2,5-3 м, у вишні – не більш 2-2,5 м. Це буде сприяти щорічному, але помірному, плодоношенню, тому що перевантаження призводить до ослаблення дерев, переходу їх на плодоношення через рік.
При вмілому щорічному обрізуванні і доброму догляді у плодоносної груші щорічний врожай повинен становити 100 кг плодів з дерева, яблуні – близько 75 кг, сливи, аличі, черешні, абрикоса – близько 35 кг, вишні – близько 15 кг.
Т.С. ІЛЬЄНКО, агроном, м. Вінниця
НОВИНКИ ОВОЧЕВОГО РИНКУ
КУЩОВИЙ ПЕРЕЦЬ
Багато господинь вже звернули увагу на новий різновид перцю, що з'явився у продажу, – кущовий перець. Він призначений для вирощування у кімнатних умовах, на балконі, терасі. Для тих, хто з цією рослиною не знайомий, повідомляємо, що це багаторічний штамбовий кущ заввишки від 15 до 35 см. Плоди дрібні (5-12 г), з тонкою м'якоттю, конусоподібні або округлі, темно-зелені у технічній і темно-червоні у біологічній стиглості (можуть бути жовті, білі та інших кольорів) гострого смаку, які стирчать вгору.
На рослині може бути кілька десятків мініатюрних перчинок різного ступеню зрілості, тому кущ виглядає дуже ефектно. Завдяки компактному кущу на грядках може використовуватися як декоративна тіньовитривала культура. Я вже кілька років його вирощую і використовую в основному при консервуванні огірків, томатів і салатів. Якщо ви любитель гострого, то у свіжому вигляді він також добрий.
Кущовий перець відносять до іншого виду, але за біологічними властивостями він подібний до овочевого перцю. Ті ж особливості, та ж агротехніка. Щоправда, важлива обставина для дачника те, що перець кущовий легше мириться з малим обсягом ґрунту, браком світла, тому чудово росте в горщику.
Леся НАДЕЛЬСЬКА, м. Одеса
РЕЦЕПТИ СТАРОВИНИ
«ДОВГОГРАЮЧІ» ЯБЛУКА І ГРУШІ
Чудові поради щодо збереження яблук дає у своїй книзі "Подарунок молодим господиням" (1889 р.) Олена Іванівна Молоховець. Наводжу два з них, на мій погляд, найвдаліші.
"Яблука зберігають у ямках, як картоплю, покриваючи їх товстим шаром висушеного листя, зверху на яке накладаються дошки..."
"Якщо яблука зберігаються на полицях у сухому підвалі, то як би він не був сухий, потрібно сипати на дошку, на якій розкладені яблука, хлористе вапно, що має властивість втягувати у себе вогкість, яку створюють самі ж яблука, псуючись.
Вогкість ця повинна стікати в один бік у підставлений посуд, тому полиці повинні бути завжди прибиті до стіни або привішені до стелі з маленьким нахилом в один бік".
Зібрані плоди розкладали в кімнаті на підлозі, покривали полотниною або газетами і залишали на 3-7 днів.
Після цього кожне яблуко (грушу) обтирали чистим рушником і клали у дерев'яну діжку, на дно якої попередньо насипали шар чистого піску завтовшки не менше 2,5 см. Причому плоди не повинні були торкатися один одного. На шар кожного ряду сипали пісок шаром такої ж товщини.
Ще за старих часів робили так. Яблука зберігали на горищах під клоччям, соломою, у деревному вугіллі. І навіть до Петрового дня (12 липня) плоди не втрачали своїх якостей у засмолених бочках, які опускали у колодязі.
Ось ще гарний рецепт: у великий глиняний горщик наливали дистильовану воду (приблизно до 6 см). Над водою (всередині горщика) установлювали шматок жерсті, продірявленої, як решето. Потім жерсть вкривали рідким полотном, наповнювали горщик доверху незрілими грушами і ставили в кімнаті з постійною температурою 19-20 градусів. Груші дозрівали, не втрачаючи смаку.
Л. СТАРЦЕВА, с. Нова Дофинівка, Комінтернівський район
ПРИКОПУВАННЯ САДЖАНЦІВ
ЯК ПРАВИЛЬНО ПІДГОТУВАТИ І ПРИКОПАТИ САДЖАНЦІ, ПРИДБАНІ ВОСЕНИ?
К.Д. СЕМЕНЮК
Почнемо з того, що прикопування може бути як тимчасове, так і зимове. Отож, до тимчасового вдаються у тому випадку, якщо термін висаджування саджанців з якоїсь причини ненадовго відкладається. У саду вибирають притінок з пухким і вологим ґрунтом, викопують траншею відповідно до потужності коренів, похило укладають у неї саджанці і корені повністю присипають ґрунтом.
Зимове прикопування – справа відповідальніша. Для цього на ділянці вибирають по можливості місце на підвищенні, де не застоюються дощові і талі води. Потім у напрямку зі сходу на захід викопують траншею завглибшки близько 60 см. Південну стінку траншеї роблять похилою, під кутом 45 градусів. Саджанці щільно укладають у траншею з нахилом верхівок у південний бік і засипають землею кореневу систему. Над кореневою шийкою шар землі повинен бути близько 25-30 см, а горбок прикопування підніматися на 10-15 см над поверхнею ґрунту. Щоб не було порожнечі у місці розташування коріння, землю злегка ущільнюють і добре проливають водою. У випадку настання сильних морозів при відсутності снігу прикопування варто утеплити. Необхідно також убезпечити саджанці від гризунів.
Навесні прикопані саджанці, поступово відкривають і висаджують у підготовлені посадкові ями одразу після відтанення ґрунту.
ТАК ТРИМАТИ, ХАДЖИБЕЮ!
Перше згадування про гібридну форму винограду Хаджибей (31-53-37) з'явилося в пресі сім років тому. Зокрема повідомлялося, що сорт перспективний для приготування червоних столових вин. А нещодавно ваша газета опублікувала найцікавіше дослідження вчених "Про оцінку якості виноматеріалів нових хворобостійких форм винограду". Ну що може бути вище цієї похвали: з Хаджибею можна одержати виноматеріал, що за своїми якостями наближається до загальноприйнятого еталону – Каберне-Совіньйон! Серед чорноягідних форм дегустатори поставили йому найвищий бал. Форма 31-53-37 за назвою Хаджибей передана до державного сортовипробування.
Я радий, що свого часу зробив правильний вибір, поповнивши свою колекцію 10 кущами винограду Хаджибей. У цьому сезоні буду третій раз робити з нього сік і, звичайно ж, чудове вино темно-рубінового кольору. Як висловлюються дегустатори (цитата з вашої газети), воно "має середню повноту з м'яким таніном і легку гармонійність у смаку".
Серед виноградарів-аматорів Запоріжжя я не єдиний вирощую Хаджибей. Є певний досвід, яким і хочу поділитися із своїми колегами. Отже, це гібридна форма, виведена селекціонерами ННЦ "ІВіВ ім. В.Є. Таїрова" в результаті схрещування СВ 12-375 і Овідіопольського. Середньопізнього терміну дозрівання – 149 днів. Сильнорослий. Грона циліндро-конічні, часто з крилом, в основному середні, але бувають і великі. І ягоди середні (1,9 г), округлі, темно-синього кольору. М'якоть м'ясисто-соковита, шкірочка міцна. Цукристість в межах 20%, кислотність становить 7,5-8,9 г/л.
З куща збираю 5-6 кг соковитих ягід. Навантаження на кущ складають 30-35 вічок при короткому обрізуванні плодових лоз на 3-4 вічка. Плодоносних пагонів 75-78%, кількість грон на пагін – 12. Дозрівання їхнє гарне, взимку не пошкоджуються, оскільки сорт витримує морози до –24 градусів за Цельсієм.
Я переконався в стійкості Хаджибею до мілдью, оідіуму і чорної плямистості. І все-таки, вважаю, що в епіфітотійні роки необхідно проводити 1-2 профілактичні обприскування.
Б.К. КИРИЛЮК, виноградар-дослідник, м. Запоріжжя
А Я РОБЛЮ ТАК
Наприкінці літа на молодих кущах винограду я проводжу катаровку. Одночасно з цим агроприйомом видаляю підщепні порости на щеплених рослинах. Після катаровки лунки завглибшки 10-15 см біля штамбиків не засипаю, щоб місця зрізу поверхневого коріння підсохли і повторно не проросли. Місця зрізів дезінфікую 3% розчином мідного купоросу або 1% борною кислотою.
Д.Г. ТРУБАЧ, Овідіопольський район
Щоб краще визрівала лоза, починаючи з кінця травня, обламую зелені пагони, двійники і трійники, а також частину безплідних. Прищипую верхівки пагонів, залишаючи після верхнього грона 6-8 листочків (перед цвітінням). Нещадно видаляю пасинки (крім верхнього), суворо нормуючи врожай після цвітіння, щоб було видно, як відбулося запилення і зав'язування ягід у гроні.
В.А. ПРОКОПЕНКО, м. Татарбунари
Своєчасно, наприкінці липня – на початку серпня я ретельно проріджую листя біля грон, щоб поліпшити їхнє освітлення і прискорити дозрівання ягід. У цей же період обрізую пагони над 15-16 листком від верхнього грона для того, щоб швидше визріла лоза.
І.С. СЕМАШКО, Татарбунарський район
З ДОСВІДУ
ПЕРЕКРУТИМО НАСІННЯ
Насіння баклажанів одержую, пропускаючи плоди через м'ясорубку з великими отворами у сіточці. У цієї культури вони не мають плаценти і легко відламуються у воді: велике, виповнене насіння осідає на дно, недостиглі і м'якоть – спливають. Промите насіння розкладаю на папері і сушу в тіні на відкритому повітрі. Схожість у мого насіння виходить вища, ніж у покупних.
Деякі сусіди витримують очищені баклажани у поліетиленовому пакеті, а потім перетирають кожен плід у воді. Результати за схожістю начебто б непогані, проте, я вважаю цей спосіб менш якісним. Адже плоди швидко можуть загнити.
Г. ХОРИШКО, Миколаївська обл.
ЯК СУШИТИ СОНЯШНИК
Хто хоче засушити кошики соняшника, повинен знати одну хитрість. По судинах стебла цієї рослини до кошиків надходить багато соку, який гальмує сушіння. В результаті зрізані кошики загнивають. Тому потрібно злегка, але в багатьох місцях, надрізати ножем нижній бік кошика. Лише після цього розвішують їх по одному голівками донизу у добре провітрюваному місці.
Л. ШЕВЦОВА, м. Южне
«БАЛЬЗАМУЄМО» МОРКВУ
Відомі різні способи збереження моркви. Спробуйте ще два.
1) Моркву обробляють настоєм цибулиння (50-100 г на 1 л води, настоюють протягом 3-5 днів). У приготовлений настій опускають коренеплоди на 10 хвилин і потім без просушування укладають на збереження.
2) Здорові, без ушкодження, підсушені коренеплоди опускають у настій часнику (1 склянку зубків пропускають через м'ясорубку і розводять у 5-7 л води). Не підсушуючи, занурюють у сметаноподібну бовтанку з глини на кілька хвилин, тримаючи за хвостик бадилля. Після на дно дерев'яного ящика насипають лушпиння цибулі й укладають підсушені коренеплоди, пересипаючи їх лушпинням.
Зібрав С. СВІДЕНКО
ПЕРЕХИТРИТИ БРУХУСА
За останні роки багато любителів-городників скаржаться, що насіння гороху, квасолі і бобів, які вони зберігають вдома, дуже ушкоджуються якимсь шкідником, після чого вони вже не годяться ні в їжу, ні для висаджування. Так моторно "працює" горохова зернівка (брухус). Цей шкідник особливо розповсюджений у південних районах України.
Як же виглядає брухус? Це сіро-коричневий з хрестоподібною білою плямою на кінці черевця жук, овальної форми, завдовжки 4-5 мм. Личинка завдовжки 6 мм, кремова, без ніг, проникає у біб гороху або квасолі одразу після цвітіння рослин, занурюється у зерно, де харчується, окуклюється і перетворюється в жука. Дорослі жуки відкладають яйця на бобах, що зав'язуються. Брухус нового покоління виходить з насіння і зимує у ґрунті. А взимку за сприятливих кімнатних умов, де ми зберігаємо свої запаси, виходить із зерен, залишаючи після себе одну "потерть".
Закінчився ще один дачний сезон, зібраний врожай – частина його закладена на збереження свіжою, інша законсервована, третя заморожена, а частина продукції, у тому числі насіння гороху, квасолі, бобів зберігається у сухому вигляді. Негайно перевірте, чи не завівся там брухус. Насіння добре просушіть, велике достигле відберіть для посіву у наступному році, покладіть окремо у паперовий пакетик і покладіть в сухе прохолодне місце (у холодильник або на балкон). У холоді жук не розвивається.
Зерно бобових на їжу можна зберігати там же, або його потрібно добре прогріти у духовці або на сковороді.
Л. САЛЬНИКОВА, м. Ізмаїл
ПОДЯКА
Ми з чоловіком – постійні передплатники "Одесского дачника" з самого початку виходу газети. За ці роки назбиралося багато підшивок, але цей вантаж для нас не тягар. При необхідності знаходимо потрібний матеріал і все робимо на дачі "по газеті". Скільки нового, цікавого довідуємося від вас, журналістів! Дай Боже всім здоров'я, будьте завжди з нами.
Спасибі за моє оголошення про продаж вікон, яке ви розмістили безкоштовно, як постійному передплатникові.
В.І. СТЕПАНЕНКО, пенсіонерка, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 30
