– Бикову – геть! Геть! Геть! – скандували близько 200 працівників Іллічівського порту на центральній площі міста, виражаючи в такий спосіб недовіру керівникові свого підприємства. Подібно до Одеського припортового заводу в Южному, це велике бюджетоутворююче підприємство морської галузі вже три місяці перебуває під загрозою банкрутства. Прийом застосовується попередній: прихована приватизація і розподіл на частини з метою поступового захоплення державного майна. Цього разу – ділками з офшорних компаній.
Про намір адміністрації ІМТП створити спільне підприємство з приватною компанією «Укртрансконтейнер» портовикам було відомо з лютого цього року. Однак формально далі можливого варіанту воно не поширювалося. 24 червня 2005 року начальник порту запевнив загальні збори в тому, що Іллічівський контейнерний термінал не передається у чужі руки. Яке ж було здивування портовиків, коли з'ясувалося, що за 2 дні до цього – 22 червня без відома трудового колективу договір з фірмачами вже було підписано. Міністерство транспорту і зв'язку України, яке знало про це, посіло рекомендаційну позицію. Не виступила з конкретним запереченням і міська влада. Зате на цей обман рішуче відреагували профспілки!
Проаналізувавши договір, вони знайшли в ньому досить матеріалу, щоб вже до 2008 року привести порт до банкрутства. Насторожує і припущення про наслідки цієї незрозумілої щедрості до сторонніх іноземців: серед об'єктів, призначених до передачі, фігурують також території, які не є власністю порту. Втім, чи іноземцям?
З матеріалів акту перевірки результатів фінансово-господарської діяльності ДП ІМТП за 2004 рік, стор. 56, проведеного центральними органами Контрольно-ревізійного управління України випливає, що про підприємство "Укртрансконтейнер" до березня 2005 року, коли воно вперше було зареєстровано, не чув жоден з учасників контейнерного ринку. В основі його лежала власність приватної компанії "Фінертон Ліметед", яка після внесених доповнень перехрестилася на "Транскарго Європ Ліметед" з адресою: 5-й поверх, Клементс Гаус, 14 – 18 Грешем Стрит, Лондон, ЄС2V 7NN, Англія. Однак її представником є людина на просте ім'я Сергій Зайцев. Це підтверджує дане йому від англійської компанії доручення, втім, яке не має номера. Контора ж зареєстрована в Одесі, на Малій Арнаутській. (Просто, як у анекдотах!) Що стосується «Укртрансконтейнер», то це підприємство зберігає статус іноземного. Його статутний фонд (зареєстрований у Приморському районі Одеси) складає всього... 500 гривень.
За таку от “круглу” суму продається термінал, здатний давати до 75% прибутку на рік.
У відповідь на це беззаконня було утворено страйковий комітет. У його складі – представники від незалежної профспілки тальманів Тетяна Лихіна, від незалежної профспілки працівників порту Анатолій Бойчук, від Іллічівського відділення профспілки працівників морського і річкового транспорту України Сергій Бризгалов. Докери, водії навантажувачів, комірники, стивідори – практично всі 9 тисяч працівників обурені тим, що у шахрайський спосіб у них віднімають «для лондонського дядька» ту власність, яку вони створювали своєю багаторічною працею, яка їх годувала до цього дня! Скомпрометовано їхню ділову репутацію, інтелектуальний внесок, професійні навички. Стороннім авантюристам за здорово живеш дісталися наші вантажопотоки, рідкісна і дорога техніка, обладнані складські площі, причали. З 1 серпня термінал є приватною власністю. Там найнято інший штат, а з пропуском порту туди не пройти.
Адміністрація ІМТП не йде на діалог з колективом і відмовляється від проведення примиренської процедури. У відповідь на страйк вона подає позов до Іллічівського міського суду про визнання оголошеного страйку недійсним. Питання вирішується 3 жовтня 2005 року з разючою швидкістю. Рішення суду доводиться до відома працівників раніше, ніж його оголосили в залі суду. Ухвалено, що "безстроковий страйк від 4 жовтня 2005 року визнано недійсним". Ніякої аргументації та посилань на відповідні статті закону суд до свого рішення не прилучив.
Профспілковий страйковий комітет подав апеляцію, оскільки всіх процедурних формальностей щодо організації страйку було дотримано. Порушень з боку портовиків немає! Тепер вони провадять масову акцію протесту. Маніфестація повинна бути перенесена до Києва під вікна Адміністрації Президента України. Причини для цього вагомі: з жодної урядової інстанції не надійшла відповідь на звертання працівників порту. Комісія, яку обіцяло створити Мінтранспорту і зв'язку наприкінці вересня, не прибула дотепер. З 23 серпня колектив не може дочекатися офіційного реагування на вимогу головного ревізора країни Свеульського, пред'явленого до Кабміну України у вигляді листа під № 0612/724 про розірвання кабального договору.
Тим часом, якщо Іллічівський порт буде віддано руйнуванню, то втрату відчує не тільки морська галузь, але і вся країна. Іллічівці сповнені рішучості не віддати ані п'яді своєї (власне – державної!) території. Точка кипіння доходить до тієї межі, коли може початися стихійний страйк.
Є також намір повідомити про те, що відбувається в нашій економіці, Європу за допомогою звертання до Страсбургського суду.
