Коли мова заходить про вчителів, згадую один епізод, свідком якого була років кілька тому. Дідусь шось майстрував у повітці, хлопчисько, сидячи на колоді, “гриз граніт науки”. З усього було видно, що табличка множення ніяк не йшла йому на ум. А старий раз-по-раз, не полишаючи своєї роботи, підказував хлопцеві.

– Дідусю, а як це ти ще й досі пам’ятаєш табличку? – дивувався онук.

Чоловік на хвилинку зупинився, примружив око, посміхнувся і промовив: “Добра вчителька була. Ми свою Марію Іванівну і любили, і боялись, а головне – поважали. Тож і її саму, і її науку запам’ятали назавжди”.

Дійсно, хороший вчитель не забувається впродовж всього життя. Останнім часом доводиться не раз чути, що в сільських школах не вистачає педагогів, особливо – предметників. На те є чимало причин. І однією з основних – це відсутність житла та ще побутові умови, які значно поступаються перед міськими. Тож і не хочуть молоді спеціалісти їхати в село.

– Чи відчуваєте кадрову скруту?

З цього запитання почалась розмова з начальником відділу освіти Любашівської райдержадміністрації Людмилою Андріївною Підвальною.

– Гріх скаржитись. В основному педагогічними кадрами забезпечені. Навчальний рік розпочали із тарифікації навчальних закладів.

– Чи поповнилась в цьому році вона, вчительська сім’я, молодими спеціалістами?

– Так, – до розмови долучається методист методкабінету з кадрової роботи районного відділу освіти Альона Анатоліївна Гресс, – першого вересня до нас прийшло дев’ять молодих вчителів. П’ятеро з них поїхали в сільські школи.

– Це було їхнє особисте рішення?

– Звичайно. Всі вони навчались за цільовими направленнями. Тож завчасно знали, в якій школі працюватимуть, – пояснює Альона Анатоліївна.

– А як із житлом?

– Майже всі вони повернулись у свої села, до себе додому.

– Як зустріли молодих фахівців?

– Дуже урочисто їх приймали в учительську сім’ю на серпневій нараді, – продовжує розмову Людмила Андріївна, – а в кожному селі сільські голови подбали про квіти та подарунки. Крім того, тим, у кого немає власного житла, найняли квартири за рахунок сільрад. Так що в цьому плані у нас проблем немає.

– А в чому є?

– Справа в тім, що, направляючи випускників шкіл на навчання, ми прораховували, де і скільки робочих місць вивільниться. А тепер вийшла неув’язка. Чимало пенсіонерів не хочуть залишати роботу. І виходить, що працюють ті, кому вже далеко за..., а молодих нікуди дівати. Згідно з законом, ми не можемо їх звільнити. Сьогодні у нас із 457 вчителів працює 36 пенсіонерів.

– Останнім часом у вчителів відчутно зросла заробітна плата. Чи позначилось це на кадровому забезпеченні шкіл вашого району?

– Безперечно. До нас почали повертатись ті, хто раніше пішов у інші структури. У нас знову почали працювати чотири вчителі-предметники: з фізики, математики, географії, економіки. Наприклад, Олексій Васильович Албул – вчитель математики та інформатики, який працював на ком’ютері у службі зайнятості, знову повернувся у школу.

– При загальній забезпеченості кадрами, чи є такі предмети, для викладання яких не вистачає фахівців?

– Є. Найперше – це англійська мова. Як правило, такі спеціалісти до нас не доїжджають. Вони осідають в містах. А ще є проблема в малокомплектних школах, де не вистачає годин для фахівця. Скажімо, з хімії там всього 7 годин. Теж доводиться довантажувати іншими предметами. Або у невеликих школах всього по 3 – 5 годин малювання. Зрозуміло, що фахівець на таку кількість не піде. Теж доводиться знаходити компромісні рішення.

Аналізуючи стан справ, розумієш, що деякі проблеми можна було б розв’язати значно простіше, якби всі члени цього великого трудового колективу йшли одне одному назустріч. Скажімо, якби пенсіонери з розумінням поставились до ситуації і добровільно звільнили робочі місця молодим, скількох непорозумінь можна було б уникнути.

Любашівський район