Телефонний дзвінок розбудив майора міліції Віктора Шарапановського, начальника Лиманського відділення міліції пізно вночі. Оперативний черговий повідомив: між селом Кучурган та селищем Лиманське скоєно вбивство. За декілька хвилин на вказану ділянку виїхала група, до якої увійшли дільничники (хто, як не вони знають місцевих жителів!), оперуповноважений карного розшуку та сам начальник відділення міліції. На місці пригоди вже працювала слідчо-оперативна група з сусіднього – Кучурганського відділення міліції, незабаром під’їхали пошуковики з УМВС України в Одеській області.
Усім їм треба було розкрити вбивство неповнолітньої дівчини, труп якої було виявлено у придорожній лісопосадці.
– На вбитій було чітко видно садна від ударів, – розповідає В. Шарапановський. – Були всі ознаки насильницької смерті. Крім того, на вбитій не було ані штанів, ані нижньої білизни. Це свідчило про те, що вбивству могло передувати зґвалтування. При вбитій жодних документів виявлено не було. Але ж розкриття кожного злочину, скоєного в умовах неочевидності, залежить від встановлення особи. Тільки після того можна вийти на тих, з ким спілкувалася вбита людина, з’ясувати, де вона перебувала й що, зрештою, могло призвести до насильницької смерті?
Працівники міліції почали подвірний обхід, намагаючись з’ясувати: хто ж була вбита дівчина? Незабаром в одному із сусідніх сіл знайшлися люди, які повідомили, що нічна жертва – старша донька їхніх сусідів, сім’ї досить неблагополучної. Зайшли до сусідів, запросили главу сім’ї, який був добряче напідпитку, проїхати для упізнання. Чоловік досить спокійно упізнав свою вбиту дитину.
Після цього все решта було тільки справою техніки. Проведені оперативно-пошукові заходи допомогли з’ясувати коло спілкування вбитої, тих, хто бачив її в останні години життя і, найголовніше, – з ким її бачили.
... Христина (ім’я змінено) була дівчиною досить симпатичною. І як усім у цьому віці, їй хотілося гарного життя. Щоправда, на тлі досить убого домашнього існування гарне життя уявлялося їй досить своєрідно: бар з великою кількістю чоловіків та спиртного. Чоловікам вона подобалася, за стандартний набір сексуальних послуг вони годували неповнолітню красунечку, давали їй сякі-такі гроші.
У своїх мандрах по барах Христина познайомилася з Вікторією. Та була старша за 16-річну Христину, і в свої 19 років раніше притягалася до відповідальності за крадіжку грошей у співмешканця. Два місяці юні спокусниці пробували час у приємному чоловічому товаристві. Інколи з’являлися вдома, де на них ніхто особливо не чекав.
Того фатального дня подружки зазвичай пішли по барах. Сиділи в одній компанії, потім в іншій, пили вино та міцні спиртні напої. З останнього бару вибралися близько 23.00. І тут у Вікторії з’явилася “геніальна” думка – піти на дискотеку до сусіднього села. Та Христина, хоч і була крупнішою за Вікторію, ані кроку ступити не могла – позначався молодий вік і більша кількість випитого спиртного.
Притому вона настільки не могла ступити ані кроку, що навіть лягала на трасу. Цигани, які проїжджали повз них, зупинилися, щоб допомогти і, впізнавши Христину, особу в окрузі досить популярну, запропонували вступити їй в уже звичні інтимні стосунки. Однак у перепилої красуні прокинулася гордість. Вона брутально відповіла чоловікам, і вони, вирішивши не зв’язуватися з п’яною, поїхали геть.
А Вікторія все тягнула її на дискотеку. Христина напащекувала їй, а потім з усіх своїх п’яних сил вдарила подругу по обличчю. І тут із Вікторією сталося щось незбагненне.
– В мені здійнялася хвиля злості й образи, – розповідає вона. – Як вона могла мене вдарити? Ту ж мить від гніву й емоцій, які мене переповнювали, я вирішила задушити Христину.
Душила одна подружка іншу дуже старанно. Подушила трішки, потім послухала, чи б’ється серце, перевірила пульс і додушила до смерті. Потім відтягнула бездиханне тіло до найближчої посадки й почала думати: як замести сліди? Тут і народилася у п’яному мозку Вікторії “геніальна” ідея: імітувати зґвалтування. Мовляв, подруга чинила опір, і її вбили. Те, що подруга, як і вона сама у таких пригодах зазвичай не чинила опору, напідпитку якось призабулося.
Стягнувши з небіжчиці штани та білизну, Вікторія з почуттям виконаного обов’язку пішла спати додому і абсолютно природно витріщала сонні п’яні очі на міліціонерів, які прийшли з’ясувати: коли ж вона останній раз бачила подругу?
А потім пішли в хід версії: про циган, таксистів та якихось загадкових знайомих їй із інтернату молодих людей, що повели подругу ґвалтувати до посадки.
Знайшли циган, потім таксистів – в усіх алібі. Уточнили дані й нинішнє місце мешкання молодих людей, яких було б треба, затримали б наступного дня. Тільки ось одна подробиця не давала пошуковикам спокою: коли тягнуть до посадки ґвалтувати, а потім вбивати, то свідків зазвичай у живих не залишають. А п’яна Віка була більш ніж живою, хіба що худішою, аніж тоді, коли її минулого разу затримала міліція за крадіжку. Втім, та кількість вензахворювань, які виявилися у цієї особи, кого хочеш схуднути змусять...
Явку з повинною Вікторія написала ближче до ранку, коли протверезіла, особливо натискуючи на жіночу гордість, уражену ляпасом подруги.
Не за горами суд. У сім’ї батьків Христини зростають двоє молодших дітей, вихованням яких батьки, скажімо, не дуже себе обтяжують, бо практично завжди перебувають у стані алкогольного сп’яніння. А численні сусіди, дізнавшись про подробиці жахливої смерті неповнолітньої дівчини, яка зросла на їхніх очах, філософськи розводять руками: “Цього, мовляв, і треба було чекати”.
