Україна продала велике стратегічне підприємство "Криворіжсталь", а тепер не знає, як розпорядитися отриманими грошима – 24 млрд грн. Тоді виникає запитання: – "А навіщо треба було продавати!?".
Щоб такі запитання не виникали, і народ України розумів потрібність продажу державних підприємств, для початку потрібно ухвалити і затвердити на засіданні Верховної Ради України, можливо, окремими статтями в межах бюджету України, програму розвитку економіки країни на найближчі 5 років. У цій програмі вказати стратегічні напрями розвитку економіки України і джерела фінансування по кожній галузі, зокрема, коштом приватизації конкретних держпідприємств.
Якщо погасити "згорілі" заощадження або направити їх на якісь інші соціальні програми, то Україна просто-напросто за рік проїсть ці гроші. Таким чином, підтримавши економіку інших країн, бо ж продукція, що купується сьогодні, переважно імпортна, за винятком хіба що продуктів харчування. Мало хто з середньостатистичних громадян вкладе гроші в українську економіку через банківський депозит або в неконкурентний бізнес. Про акції якого-небудь підприємства й говорити годі, бо фондовий ринок у нашій країні в зародковому стані, і для пересічних громадян практично недоступний.
Чому ж не скористатися цими грошима розсудливіше, передбачивши економічний зиск і перспективу для країни.
Наприклад, на мій погляд, вигідно на 24 млрд грн побудувати за 2-3 роки, в межах державної програми, комбінати (по одному в кожній області України та в Автономній республіці Крим) з виробництва біодизеля. Бюджет будівництва і запуску одного комбінату, виходячи з одержаних коштів, складе в середньому понад 176 млн доларів США!!! (24 млрд грн / 27 регіонів / курс НБУ 5,05 грн за 1 долар США). Розрахунки показують: щоб побудувати завод продуктивністю 100 тис. тонн біодизеля на рік, обладнати його за останнім словом техніки та технології, врахувати необхідні оборотні кошти, зокрема і для фінансування сільгоспвиробників до нового врожаю (технологія, насіння тощо) необхідно приблизно 100 млн доларів США.
Таким чином, по-перше, гроші на 100% із плюсом вливаються до української економіки. Буде задіяно будівельні та суміжні компанії, підприємство з виробництва будматеріалів і устаткування, наукові установи тощо. Це десятки тисяч робочих місць. І, нарешті, податкові надходження до бюджету назад!
По-друге, буде значною мірою вирішено проблему залежності від постачань і переробки нафтопродуктів. Наприклад, за оцінками державних чиновників, якщо виробництво біодизеля розгорнути на повну силу, Україна зможе на третину зменшити імпорт нафтових енергоносіїв, що складає понад 10 млн. тонн.
По-третє, Україна – це аграрна країна, будуть реальні замовлення держави на виробництво ріпаку, і, можливо, інших культур (сучасна технологія дозволяє одержувати олію високої якості із соняшника, сої, ріпаку, льону, гірчиці, придатну для подальшої переробки в біодизель ), що призведе до вливання коштів до сільського господарства.
По-четверте, таке виробництво позитивно позначиться як на галузі сільського господарства, так і на розвитку інших галузей народного господарства. Бо внаслідок хімічних процесів із насіння, наприклад ріпаку, одержують олію і шріт. Біодизель утвориться після видалення з олії за допомогою метанолу гліцерину. Останній, доочищений до 99,8%, незамінний у косметичній і фармацевтичній галузях. При його переробці утвориться сульфат калію, який можна використовувати як добриво. Крім того, одержують відділені жирні кислоти, на котрі теж існує попит.
По-п'яте, створюються тисячі постійних робочих місць.
По-шосте, якщо вже вирішувати проблему заощаджень, то її можна вирішити шляхом видачі реально дохідних акцій цих комбінатів людям, у яких заощадження дотепер "заморожені". Зрозуміло, залишивши 50% + 1 акція у власності держави.
І, нарешті, по-сьоме, ринкова вартість і цінність такого величезного виробництва (комбінатів із виробництва біопалива) у перспективі буде набагато більшою, ніж "Криворіжсталь".
