Книги, яким cудилося стати бестселерами, асоціюються у пересічного читача, звичайно ж, із художньою літературою – полотнами епічних романів або історичною прозою, збірками поезії або науковою фантастикою, спогадами-есе знаменитостей або детективами тощо. Проте й суто наукові праці – виплоди багаторічних досліджень учених, насичені досить далекою від літературної витонченості термінологією, найчастіше стають раритетними буквально з дня виходу у світ. Саме така доля вготована великому фоліанту за назвою: «Молекулярно-генетичні механізми туберкульозної інфекції», виданому за рекомендацією вченої ради Одеського державного медичного університету.
На міжнародному медичному конгресі, у вересні ц.р. в столиці Данії Копенгагені, в якому брали участь фтизіатри, пульмонологи, інфекціоністи з країн Європи й Азії, книга українських медиків була відзначена серед найкращих наукових розробок останнього часу. Вона одразу ж зазнала підвищеного попиту в учених елітних медичних НДІ і викладачів вузів.
«Видання такої книги в Україні досить актуальне, бо остання епідемія туберкульозу, яка торкнулася і вашої країни, показує, що у боротьбі з цією інфекцією потрібні нові діагностичні методи та комплексні лікувальні заходи, що спираються на останні досягнення наукової думки», – пише у передмові до видання професор Франсіс А. Дробнієвскі, директор Національної Референс-лабораторії діагностики туберкульозу Великої Британії. Відомий англійський дослідник-медик, відзначаючи цінність книги, підкреслює, що «одержані українськими вченими дані становлять інтерес не лише для лікарів, але й для науковців, які діють у цьому напрямі... Книга буде корисною дослідникам, лікарям, студентам, а також усім, хто займається проблемами туберкульозу».
Це захворювання вважається одним з найпідступніших і найнебезпечніших. За статистикою ВООЗ, майже третина населення Землі інфікована туберкульозом. Причому страждають від нього як держави, що розвиваються, так і благополучні у соціально-економічному плані.
– В Україні з часу оголошення епідемічного стану, тобто з 1995 року, фтизіатри щороку констатують тенденцію до погіршання, щороку країна втрачає до 10 тисяч життів через туберкульоз, – говорить один із авторів книги, проректор з науково-педагогічної роботи ОДМУ, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної імунології, генетики і медичної біології Юрій Бажора. – Вельми гостра ця проблема і для медиків нашої області. Порівняйте цифри: захворюваність на всі форми туберкульозу у 1992 році – 41,7 на 100 тисяч населення, у 2004 – 83,5 (!). У першому півріччі 2005 року також відзначено зростання захворюваності на туберкульоз порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Практика показує, що в боротьбі з цією інфекцією потрібні нові діагностичні методи, застосування нових комплексних підходів до профілактики та лікування, що спираються на останні досягнення наукової думки. Ми ставили перед собою завдання пояснити клінічні проблеми туберкульозу з позиції сучасних тлумачень механізмів клітинних і молекулярних взаємодій у системі, яку вчені-медики називають «господар – патоген». Система, де в ролі патогена виступає збудник захворювання (широко відомий як паличка Коха), – складне біологічне явище з безліччю своїх особливостей. Причому на ці особливості справляють вплив багато чинників. Як загалом – на природу захворювання, його інтенсивність і наслідки.
Економічні негаразди, стресові ситуації, соціальна напруга, підвищена міграція населення в 90-ті роки минулого століття – все це зумовило зростання захворюваності. Міграція людей спричиняє і міграцію штамів мікобактерії. Виявилося, паличка Коха «хитріша» за збудників багатьох інших захворювань. Туберкульоз може «дрімати» в організмі багато років, ніяк особливо не проявляючись, але при виникненні будь-яких несприятливих для людини умов давати спалах і переходити в гостру форму. До того ж, штами, розшифровані, скажімо, у Китаї відрізняються від виявлених в Угорщині або Німеччині. Тому одне з основних завдань учених – розшифрувати особливості геномів різних штамів бактерії, а потім визначати найефективніші методи впливу на неї. Паличка Коха за десятиліття боротьби з нею «пристосувалася» до багатьох протитуберкульозних препаратів, виробила тривкість щодо до них, а отже – результативність того ж ізоніазиду, наприклад, знизилася. І треба знаходити способи придушувати збудника хвороби на генному рівні. Зараз іде інтенсивний пошук нових препаратів уже з урахуванням зміни підходів до лікування, про що ми постаралися розповісти в книзі.
З чим пов'язані успіхи та поразки в боротьбі з туберкульозом? Чому не завжди дає очікуваний ефект вакцинація й антибіотикотерапія? Чому, незважаючи на півстоліття існування протитуберкульозної хіміотерапії, щороку у світі виявляється 8 – 10 мільйонів нових випадків активного туберкульозу, а близько 2 мільярдів чоловік, відповідно до досліджень, заснованих на проведенні туберкулінових шкірних проб, є носіями прихованої форми тубінфекції? Чому ця бактеріальна інфекція, що вважається ще з 50-х років минулого століття виліковною, досі не обмежена?
– Ці питання – предмет інтенсивних досліджень у багатьох наукових лабораторіях світу. І поки що складно дати на них однозначні відповіді. Але вже сьогодні їх розв’язанню сприяють досягнення в галузі молекулярної генетики, імунології та імунофармакології, – долучився до розмови ще один автор книги, проректор ОДМУ з лікувальної роботи і післядипломної освіти, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри фтизіопульмонології Олександр Асмолов. – На основі цих досягнень ведеться розробка принципово нових протитуберкульозних вакцин. Передбачається, що їхнє впровадження в практику у найближчі 5 – 10 років сприятиме значному зниженню чутливості людини до інфекції за рахунок формування ефективного адаптивного імунітету. Отримані наукові дані безпосередньо адресовані, у першу чергу, практичним лікарям, бо пропонують нові методи діагностики туберкульозу, дозволяють визначати чутливість збудника до різних антибіотиків, складати ефективні схеми лікування захворювання.
– І ще про одне хотілося б сказати, – додав О. Асмолов. – Розв’язати проблему туберкульозу медикам поодинці не до снаги. Держава повинна, нарешті, повернутися до цієї тривожної проблеми лицем. Так, є національна, регіональна програми профілактики та боротьби з туберкульозом, встановлено комплекс заходів. Але виконати їх цілком без відповідного фінансування просто неможливо. А проблема загострюється ще й тим, що туберкульоз іде в останнє десятиліття поруч з ВІЛ/СНІДом, що погіршує епідситуацію... І на це не зважати не можна.
На думку авторів книги (крім названих, над нею працювали також доктор медичних наук, професор, академік АМН України, директор Інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Юрій Фещенко; доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, завідувач кафедри загальної та клінічної фармакології, перший проректор ОДМУ Валентин Кресюн; кандидат біологічних наук, доцент кафедри клінічної імунології, генетики і медичної біології ОДМУ Владислав Ніколаєвський), сучасні дослідження на клітинно-молекулярному рівні сприятимуть успішнішій боротьбі з туберкульозом.
Монографія, що здобула високу оцінку на міжнародному науковому симпозіумі в Данії, – перша спроба узагальнити новітні досягнення біології та медицини в цьому напрямі, довести їх до відома практичних фтизіатрів, лікарів інших спеціальностей, науковців, студентів. Спроба виявилася успішною, і одеські вчені-медики живуть надією, що знайдуться можливості організувати для їхніх подальших досліджень лабораторію діагностики туберкульозу, подібну до тієї, котру представляв на конгресі професор Франсіс А. Дробнієвскі. Потреба щодо неї давно назріла. Англійські колеги обіцяють подати допомогу у створенні такої лабораторії.
Автори книги висловили щиру вдячність за допомогу в роботі над виданням фтизіатрам обласного протитуберкульозного диспансера (головний лікар Віталій Філюк), обласної тублікарні (головний лікар Олександр Лобанов). Їхня повсякденна лікарська практика і досвід – найцінніша фактична база для наукових досліджень, мета яких дати цьому досвідові нову методику, новий могутній імпульс у боротьбі з «білою чумою», як названо туберкульоз у незапам'ятні часи.
