Останнім часом багато розмов про стан справ у сільському господарстві. Причому, переважно в негативному плані. І начебто не без вагомих підстав: знизився порівняно з минулим роком загальний обсяг виробництва продукції полів і ферм. Особливо зерна, цукрового буряку, м'яса та молока.
І все ж таки... І все ж таки, думаємо, що наполеглива, а часом і непомірно тяжка праця аграріїв заслуговує й інших оцінок. І не тільки з нагоди їхнього професійного свята, яке вони відзначатимуть завтра.
Погодимося і з тим, що рік виявився за кліматичними умовами не особливо сприятливим. А до цього додалися десятки інших об'єктивних причин. Але про все це ми вирішили розпитати начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації А.Г. Новаковського.
– Анатолію Григоровичу, зізнайтеся, настрій далеко не святковий?
– Ні, чому ж. Ми досить реалістично оцінюємо ситуацію, чітко бачимо свої недоробки, але й мазати самою чорною фарбою працю аграріїв – справа невдячна і навіть, гадаю, якоюсь мірою образлива. За всіх відомих негативних ситуацій – від небаченої за багато років посухи, до безгрошів’я, а браку коштів навіть на найнеобхідніше, – усі роботи виконувалися грунтовно і дбайливо.
Тому досягнуті позитивні результати (а вони все ж таки є!) треба оцінювати, як то кажуть, за подвійним тарифом.
Насамперед хочу підкреслити, що, незважаючи на всі негаразди, рівень рентабельності в сільському господарстві цього року очікується на рівні 14 відсотків. Такого результату ми не мали навіть за більш врожайних років.
До речі, про врожай. Усяке порівняння тільки з минулим роком, неймовірно сприятливим за багато десятиліть, справжньої картини не дає. Ось ми зробили зведену таблицю за останні п'ять років, вивели середні показники. І виявилося, що в поточному році очікуваний валовий збір зерна у 2650 тис. тонн складає 107,9 відсотка того згаданого середнього. Було значно перекрито й цифру, записану в програмі «Зерно Одещини» на 2005 – 2010 роки».
Ні, ми не заперечуємо того, що зерна можна було і треба було одержати більше. Про це свідчать результати окремих районів, і насамперед, Кодимського та Савранського.
– А як склалася ситуація по інших культурах?
– Тут теж є і певні досягнення, і тривожні падіння. Соняшника, наприклад, отримано більше навіть ніж минулого року. У цій галузі, як і багато років тому, першість зберігається за Саратським районом.
У великих господарствах і на полях фермерів вирощено 4,1 тис. тонн гречки, 6,4 тис. тонн проса, 1,4 тис. тонн рису, одержали дуже багато ріпаку й сої. Картопля вродила навіть краще за минулий рік. Її валовий збір перевищив 400 тис. тонн, тому всякі розмови про неврожай і різке підвищення ціни на цю культуру в два із зайвим рази не мають під собою економічних обґрунтувань і є черговим трюком на ринку цін.
Овочів теж отримано більше, ніж у середньому за п'ятирічку. Те ж можна сказати про баштанні, фрукти, ягоди та інші культури. А виноград теж щедро винагородив працю селян. Його отримано теж більше, ніж минулого року. Тут особливого успіху домоглися аграрії Болградського району.
– Але ось по цукровому буряку всі порівняння говорять про зовсім інше...
– Що стосується цукрового буряку, то тут більше політики, ніж агротехніки. Цукрові заводи, насамперед нашої області, які розпещені одержанням з-за кордону цукру-сирцю, фактично відійшли від укладання паритетних договорів із місцевими сировинниками або пропонують їм такі кабальні умови, які змушують працювати собі на збиток. А цього сьогодні ніхто не бажає.
В результаті, плантації цукрового буряку за останні роки з 50 тисяч гектарів скоротилися в двадцять разів. У поточному році отримано лише 42 тисячі тонн солодких коренів, а врожайність склала 168 центнерів з гектара. Врожай довелося брати буквально штурмом. Земля, що всохлася на камінь, не дозволяла комбайнам навіть викопувати корені.
Але це, як мовиться, природний фактор. Він, як відомо, завжди мінливий. А ось політика державна, спрямована на закупівлю іноземного очеретяного сирцю та руйнування місцевих буряківників, змусить цілком зняти цю традиційну для наших північних районів культуру із сівозміни, що є дуже небажаною справою.
– А який стан справ у тваринництві? Тут начебто кліматичні умови не такі впливові?
– Чому не впливові? Якщо немає зерна, немає кормів, будь-який господар відразу скидає поголів'я. Причому першими на це зреагували саме приватники, в яких не подвір’ї основна частина і великої рогатої худоби, й свиней, і овець. Ось і виходить, що поголів'я все ж таки виросло в сільгосппідприємствах, але різко знизилося в приватному секторі. А сьогодні цей сектор виробляє 81 відсоток загального обсягу м'яса і 86,8 відсотка молока.
На тваринництві особливо позначається система цін, яка складається на ринку. А коли її намагаються регулювати різними нормативними актами, то це призводить до того, що ми маємо сьогодні.
Але зміни на краще будуть, і навіть дуже незабаром. Насамперед, почало різко збільшуватися поголів'я свиней і птиці. Тут темпи росту з початку року складають 17 – 19 відсотків.
Зараз ми підготували і передали на розгляд сесії облради програму стабілізації й розвитку тваринництва Одещини на 2005 – 2010 роки, яка складена вченими та фахівцями. Її мета – сприяти реалізації державної політики в сфері продовольчої незалежності й безпеки України і забезпечення раціонального харчування людей продуктами тваринного походження.
Її здійснення допоможе вийти зі сформованої кризи, призупинити скорочення поголів'я великої рогатої худоби, особливо корів.
І справа піде на лад, якщо не буде зовнішнього втручання й нового регулювання цін. Сьогодні кожному зрозуміло, що за 10 гривень кілограм м'яса не купиш, але й гнати ціни за 30 гривень теж крайність.
– Ми повели мову про ціни. Серед аграріїв дуже багато скарг на відсутність навіть натяку на їх паритет. Що Ви можете сказати з цього приводу?
– Про який-небудь паритет цін навіть говорити не випадає. Різко зросли ціни на пально-мастильні матеріали, добрива, гербіциди. Водночас вони падають при реалізації сільгосппродукції, особливо зерна.
Розмови про пільгове пальне залишилися розмовами. З обіцяних 90 тисяч тонн отримано лише 15,7.
Сьогодні трактор Т-150 простої комплектації вже коштує 220 тисяч гривень. При ціні навіть 600 гривень за тонну пшениці неважко підрахувати, скільки врожаю треба реалізувати на його купівлю. А потрібні ще комбайни, інша техніка.
Тому машинно-тракторний парк старіє, основна частина машин давно відпрацювала свої ресурси.
– І все ж таки роботи на полях не припиняються. Триває сівба, оранка?
– Так, сільгоспроботи тривають. Вдалося засіяти 602 тисячі гектарів озимих, що складає 87 відсотків від планованого. З них озима пшениця розміщена на 384 тисячах гектарів. Хоча й настали перші холоди, багато хто сіє озимий ячмінь.
Село сьогодні тримає удар за ударом. Природа, мабуть, на нас серйозно розсердилась. Волога в метровому шарі мінімальна. Тому сходи озимих вийшли в окремих районах недружні, просто слабкі. Отже, навесні високого врожаю очікувати не випадає. Але ми провели перепланування посівного клина, де великі площі будуть віддані яровим культурам, і насамперед кукурудзі. А намічений валовий збір зерна обов'язково одержимо.
Говорю так, бо добре знаю людей села, їхню працездатність і ретельність. До свята ми багатьох представили до державних нагород і почесних відзнак облдержадміністрації й облради. Вони будуть вручатися в районах на місцевих урочистостях.
А зараз хочу скористатися з нагоди, щоб через газету повітати всіх трудівників сільського господарства з нашим професійним святом і побажати їм здоров'я, трудових успіхів на полях і фермах. І не занепадати духом перед труднощами, які склалися. Ми виходили з честю і з несприятливіших ситуацій. Потрібна лише державна підтримка. А її обіцяють і в новому бюджеті, і в оголошенні майбутнього року – роком села.
