Все правильно, саме так можна визначити ціну кожного з нас. І не дивно, що цього разу в багатьох журналістів вилетіли з голови потрібні запитання, а в деяких на очі навернулися сльози. Хвилювався і сам губернатор – говорив тихо, уривчасто, але дуже щиро.
Цими днями у своєму робочому кабінеті Василь Петрович Цушко, голова Одеської облдержадміністрації, приймав незвичайних гостей. З Березівського району до нього приїхала десятикласниця Раухівської загальноосвітньої школи Тетяна Костюкова та її мама, Галина Петрівна.
Таня майже відмінниця, постійно бере участь в обласних олімпіадах і фестивалях «Таланти твої, Україно». Стала лауреаткою проваджуваних Малою академією наук конкурсів з української мови, географії та навіть фізики.
Скільки треба прочитати книг, перегортати конспектів і посібників, щоб ось так виділитися серед інших... Але не тільки цілеспрямованістю, твердим характером і здібностями вирізняється Тетяна серед тих, хто любить брати книгу до рук. Рук у неї якраз і немає, замість них протези, виготовлені в Києві відомою німецько-українською фірмою.
До будь-якого протеза звикнути дуже нелегко, а тим більше тендітній, ніжній п'ятнадцятирічній дівчинці. Але бувають удари долі, витримавши які людина, і навіть підліток, здобуває наденергію, дану, мабуть, вищими силами. Як наголосив губернатор, Тетяна справді не зламалася, вистояла, виявилася сильніша за долю. Тут так і проситься фраза – тепер усе в її руках...
Але, на жаль, протези бувають різними. Про це розповіла журналістам її мама, Галина Петрівна. Перші протези, механічні, виготовлені в Харкові, дочці не підійшли. Після тривалих тренувань відкривалися рани, виникав нестерпний біль. Але з першого дня після трагічної пригоди, що сталася в цій родині, Тетяні допомагають не тільки педагоги, знайомі, представники місцевої влади з Березівського району. Долучилася і облдержадміністрація, знайшлися кошти, і чималі (38 тисяч гривень), на виготовлення нових протезів. Поки що до двадцяти років кожні два роки їх потрібно міняти, адже юний організм росте. Але губернатор запевнив і Тетяну, і її маму, що і далі, незалежно від обставин, буде опікувати цю незвичайну дівчинку, допомагати їй. Після цих слів він вручив Тані подарунки, зокрема дуже потрібну річ – комп'ютер останнього покоління.
Неважко уявити, як, відкривши ноутбук вдома, дівчинка зробить перші рухи штучними пальчиками, почавши нове життя. Адже вона вже намагається дещо робити сама – брати чашку, писати крейдою на шкільній дошці. До речі, сама школа розташована за сім кілометрів від рідного дому, і щодня вона добирається до Раухівки, намагаючись не пропустити жодного заняття. Так, після страшного лиха, яке сталося п'ять років тому, вона не пропустила жодного року, не відстала від своїх однолітків, успішно переходячи з класу до класу.
І щороку дзвенить для неї останній дзвоник, як і 25 травня 2000 року, коли після свята – закінчення навчального року, невтомні чотирикласники гралися після занять. Всім відома гра в хованки біля старої закинутої котельні ремонтно-транспортного підприємства обернулася моторошним нещастям – забігши до трансформаторної будки дівчинка потрапила під напругу в 10 тисяч вольт. Хірургам з обласного опікового центру пощастило вирвати її в смерті, але руки врятувати не вдалося.
Можна довго і слізно розповідати, як ні в чому не винна дитина через злочинну недбалість дорослих перенесла дев'ять операцій (!), подовгу перебуваючи в реанімації. Але краще сказати про інше. Ймовірно, довідавшись про долю Тетяни, відгукнуться не тільки численні благодійні та дитячі фонди, яких у нас багато... Напевно відгукнуться і просто добрі, порядні люди, які здатні не тільки співчувати, але й допомагати... У такому двобої з долею третього зайвого не буває... Для них і повідомляємо адресу дівчинки: Одеська область, Березівський район, село Шевченкове, Костюкова Тетяна.
