Якщо, йдучи вулицею Буніна у вас не вистачило «протидії», щоб не зайти до клубу «Вихід» на виставку робіт молодого художника Олега Любимцева, то знайте: ви не одні. Мене і моїх друзів спіткала схожа доля. Хоча до цього кожен з нас говорив про невідкладні справи.
Роботи молодого автора для недосвідченого глядача можуть видатися суто негативними. Ось хоча б картина "Крисоїд": сама назва вже начебто не залишає за собою ніякої віри в те, що Крисоїд пожаліє невинну жертву і, як виняток, відмовить собі в улюблених ласощах. Але ж у мистецтва є й інший бік. І зміст її полягає у протидії тому, що ти бачиш на полотні. Мені в даному випадку найменше хотілося б бути схожою на того самого Крисоїда.
Сам же автор вважає розподіл світу на "чорне" і "біле", "так" і "ні" крайнощами. І його роботи є результатом осмислення цих бінарностей, йому вдалося не лише відкрити для себе, але і зафіксувати на папері цей невловимий світ напівтонів.
– Все, що ви бачите – це не просто продукт мого чотирирічного мазюкання на полотні, – жартує над собою автор, – особистого часу мені жаль найменше. Швидше, це "зріз" суб'єктивного осмислення реальності, ілюстрація досить непростого, знову-таки суперечливого процесу – з одного боку, пошуку казковості, а з іншого боку – максимальне занурення в реальну дійсність.
Справді, від "Протидії" Олега Любимцева віє чимось чарівним, як від дитячої казки, і в той же час проглядається щось "доросле". Моїм друзям, наприклад, виставка сподобалося своєю незрозумілістю. Саме в ній вони і вловили цю саму "дорослість".
– Адже в казці все зрозуміло. Добро перемагає зло. А в житті все по-дорослому. Добро – не завжди зло, і навпаки. Ну, як на цих картинах, – поділився враженнями мій друг.
– Так, тільки поясніть мені, будь ласка, де тут закінчується лінія руки і починається лінія ноги? – парирувала Мар'яна, дивлячись на зображення "нібито дівчини".
Але якщо з першого разу нам все здавалося незрозумілим, і всі образи зливалися воєдино, то після третього кола по галереї, ми вже нібито навіть почали налагоджувати зв'язок з космосом. Загалом, у "Виході" ми зависли не менш, ніж на годину, всі ніяк не могли пробратися до виходу. А потім всю дорогу додому згадували, якого ж кольору була борода у Крисоїда.
