Однією з найбільших таємниць сучасного християнського світу, а відтак і масонства та лицарства, все ще залишається історична легенда, пов’язана із втечею після розп’яття Христа в Європу, у Францію, Марії Магдалини, яка нібито має нащадків, що дожили до наших днів. Ці нащадки Христа і Магдалини утворюють таємничу династію Меровингів, яка чекає свого часу, аби постати на чолі Європи і людства. Сьогодні на сторінках нашої газети про це розповідає академік Богдан Сушинський, автор відомої книги «Всесвітня історія лицарства», що вийшла в Одесі 2005 року, вже перекладена (перекладач Олександр Чередниченко) російською мовою, а тепер готується переклад її на англійську.
Підступатися до цієї таємниці слід через “Товариство Сіону”, що зароджувалося в Єрусалимі разом із Орденом Госпітальєрів. Коли в 1099 році хрестоносці на чолі з Готфрідом Бульйонським здобули це місто, то виявили на горі Сіон руїни православної церкви, збудованої візантійцями ще в IV столітті. З поваги до древності цих руїн, лицарі назвали вже неіснуючу церкву “Матір’ю всіх Християнських Церков”, і Готфрід наказав збудувати на тому місці фортецю і церкву та назвати це “Аббатством Богоматері на горі Сіон”. А вже з ченців цього Сіону та лицарів виникло таємне Товариство Сіону, яке ставило своїм завданням поширювати християнство на Схід і Захід, розбудовувати лицарські Ордени та монастирі.
Чим це товариство займається насправді – окрема тема. Але відомо, що саме з членів цієї організації комплектувалися й комплектуються керівні кадри таємних товариств і лицарських Орденів: франкмасонів, катарів, альбігойців, розенкрейцерів, Тевтонського і Ливонського Орденів та Ордену Тамплієрів (“Бідних лицарів Христа і Храму Соломонового”). Орден Тамплієрів взагалі зріс на базі Товариства Сіону і відокремився від нього (суто формально) лише в 1188 році. А 1971-го громадськості випадково (або ж, навпаки, невипадково) відкрився список Великих Магістрів цього Ордену (з 1188 по 1918 рр.). Серед них людство з подивом виявило славетного Леонардо да Вінчі, фізика Роберта Бойля, геніального математика Ісаака Ньютона, письменника Віктора Гюго, композитора Клода Дебюссі... До речі, по смерті Ньютона було виявлено рукопис, над яким він працював усе життя. Називався він “Тлумачний коментар до пророцтв Даниїла і до Апокаліпсису Святого Іоанна”. Мало того, як з’ясувалося, великий математик вважав її основною книгою свого життя.
Існують три реліквії, які приваблюють до Товариства Сіону видатних людей і дозволяють йому існувати до наших днів, це: Святий Грааль, королівська династія Меровингів та скарби Ордену Тамплієрів. Знайшлася і вища духовна субстанція, вищий духовний покровитель, яким постає... Марія Магдалина. Адепти Товариства Сіону переконують світ, що саме вона зберегла і передала людству, а, передусім лицарям Сіону, таємні знання про Творця, про заснування цивілізації, про єднання земних і небесних сил. І що саме завдяки цим знанням, ці адепти нібито здатні витлумачувати минуле і передбачати майбутнє, завдяки їм вищі посвячені Сіону взяли на себе місію сотворіння “єдиної всеземної нації посвячених”, яка, за їх прогнозами, вже наприкінці ХХІ ст. подарує планеті всепланетного вождя та дозволить сформувати всепланетний уряд. Відтак у трактуванні лицарів Сіону Марія Магдалина є посередницею між Христом та обранцями Сіону, вищим носієм Одкровення Ісусового.
Якою ж була доля Марії Магдалини? Адепти Сіону стверджують, що, оплакавши розп’ятого Христа, вона втекла до Франції. Причому і втечу, і подальше перебування Марії на півдні Франції, в краю Лангедок, що став твердинею сіоністів і тамплієрів, її охорону і забезпечення організували вищі посвячені Сіону. Тут, в Лангедоці, було значне скупчення заможного єврейського населення, тут діяли організації Сіону, тут сіоністи планували створити першу Державу Меровингів. Ця держава мала стати іудейською і бути основою для всесвітнього панування династії Меровингів. Столицею мав стати Єрусалим.
Гаразд, скажете ви, а що це за династія така – Меровингів? Річ у тім, що до Франції Магдалина прибула з... нащадками Ісуса, на судному хресті якого по-єврейськи, по-грецьки та по-римськи було написано: “Ісус Назарей, Цар Іудейський”.
Реальні, документовані сліди династії Меровингів віднайшлися ще в VII ст., коли на історичному небосхилі постає Святий Дагобер, король меровингських франків, тобто окремої держави франків на чолі з династією Меровингів. Відомо, що одружений він був на Жизелі, племінниці короля вестготів. В 679 році Святий Дагобер ІІ (отже був і Перший) загинув, а син його Зібберт знайшов притулок у могутній вестготській фортеці на півдні Франції – Іреді.
Історики твердо знають, що така фортеця існувала, але потім загадково зникла. Є припущення, що на її місці існує зараз у передгір’ях піренеїв село Ренн-льо-Шато. 1891 р. священик Соньєр під час ремонту церкви під вівтарним каменем, що тріснув, виявив дві опорні колони, заповнені давніми рукописами та уривками Євангелія. У латинському тексті цього Євангелія деякі букви виокремлювалися. Склавши їх, кюре уже французькою прочитав: “Ці скарби належать королю Дагоберу та місту Сіону”. Ну, Сіон – це Єрусалим, а хто такий Дагобер ми теж знаємо. Незабаром кюре виявив і сам скарб. Існує версія, що значна частина цього велетенського скарбу була використана для заснування кількох могутніх фінансових імперій в Європі і Сполучених Штатах.
Нещодавно у Франції та Англії майже одночасно були опубліковані “Секретні досьє Пріорату Сіону”, завдяки яким світ дізнався про структуру цього Ордену і про те, що станом на 1989 рік Великим Магістром його був далекий нащадок Меровингів П’єр Плантар.
“Обрання Плантара Великим Магістром “Пріорату Сіону” (ПС) – повідомлялося в цій публікації – становить собою рішучий крок у розвитку ідей і духовного життя Ордену, оскільки не менш ніж 120 ієрархів “ПС” є “сірими кардиналами” вищих фінансових кіл західних країн. П’єр Плантар, через Дагобера ІІ, – прямий нащадок меровинзьких королів. Його походження підтверджується пергаментами королеви Бланки Кастильської, котрі знайшов кюре Беренжер Соньєр в 1891 р. в церкві Ренн-льо-Шато. В 1965 ці документи були передані племінницею кюре капітану Рональду Стенсморру і серу Томасу Фразеру і відтоді депоновані в “Ллойд Бенк Юроп лтд” в Лондоні”.
Чого ж чекає Товариство Сіону, чим займається, чого прагне? Передусім воно оберігає нащадків роду Меровингів, тобто має одну (або й кілька) суворо засекречену особу, яка в потрібну днину може бути проголошена або главою нового королівства з правлячою династією Меровингів; або ж Главою Всесвітнього Уряду Всесвітньої Держави. При цьому лицарі Сіону покладають великі надії саме на процес сучасного об’єднання Європи. А сам провідний спадкоємець Дагобера, майбутній глава світу, засекречений настільки, що, можливо, навіть він сам до часу не здогадується, хто він насправді і яку місію на нього може бути покладено. Адже все одно реально правитиме не він, а купка “вищих посвячених”, імена яких стануть відомими лише через століття.
До речі, в Лангедоці й досі масово вшановують травень як “місяць Діви Марії”. Першого травня в багатьох французьких церквах найгідніших дівчат з найгідніших родин посвячують в “травенів королеви”, які очолюють потім процесії, що прославляють Богородицю. А кожного року, 2 травня, в бельгійському місті Брюгге, лише в ньому одному, відбувається “процесія Святої Крові”, своєрідний хресний хід. Започатковано цю традицію ще 1150 року, коли в храмі Брюгге було вшановано лицаря, який, повернувшись з Хрестового походу, привіз із Єрусалима краплину Ісусової крові. Цю краплину помістили в золоту чашу, яка й досі зберігається у храмі. І хтозна чи не належав цей лицар до наближених до Ордену Марії Магдалини і чи не взято оту краплину крові з Чаші Грааля?
Втім, існує припущення, що під “Чашею Грааля” мають на увазі саму Марію Магдалину, хранительку крові Ісуса, крові роду Меровингів, або й сам цей таємничий божественно-королівський рід.
