Коли точно в призначений час почала роботу чергова сесія Комінтернівської райради, у залі засідань яблуку ніде було впасти. Крім 59 депутатів райради в її роботі взяли участь голова і начальники управлінь райдержадміністрації, сільські та селищні голови, керівники районних служб і підприємств. І це не випадково, адже основними питаннями порядку денного було затвердження бюджету на 2006 рік, який торкається інтересів кожного з 68 тисяч мешканців району.
Коли голова райради Василь Симулик відкрив сесію і потім надав слово начальникові фінансового управління райдержадміністрації Ользі Задорожній, у залі запанувала тиша. Вслухаючись у цифри, що озвучувалися нею, я мимоволі подумав, що вони будуть детально обговорюватися, спричинять за собою дискусію.
Докладно обґрунтувавши всі статті доходів і витрат, давши вичерпні пояснення всім цифрам, О. Задорожна підкреслила той факт, що бюджет нинішнього року можна назвати, як і торішній, соціальним. Загальний обсяг доходів на 2006 р. встановлений у сумі 43857 тисяч грн. На соціальні потреби передбачено направити 33754 тисячі грн, що на 10182 тисячі грн більше, ніж у 2005 р.
Втішно було чути про збільшення коштів на охорону здоров’я, освіту, культуру та спорт. Тільки на забезпечення автобусного сполучення між райцентром і селами передбачено 300 тисяч гривень. Профінансовано навіть цільову комплексну програму розвитку футболу в районі.
Коли В. Симулик попросив задавати питання О. Задорожній, я припускав, що їх буде багато, наприклад, пов’язаних із показниками взаємин районного бюджету із потребами сільських та селищних рад, яким, як завжди, бракує коштів. Але запитань не було. Бо, як з’ясувалося, депутати райради, сільські і селищні голови, виробили свої обгрунтовані пропозиції заздалегідь. І сесія, за сталою традицією, готувалася райрадою ретельним чином. Задовго до неї були проведені два навчальні семінари з сільськими та селищними головами, секретарями сільських і селищних рад. Пройшли три наради з керівниками районних служб, що вносили свої пропозиції. Відповідним посадовим особам було рекомендовано звертатися до управління облдержадміністрації з конкретними запитами за бюджетом. І бюджет району був зверстаний іще за три тижні до початку сесії. Тому той, хто говорив, що з бюджетом треба було його ознайомити заздалегідь, звичайно ж опинявся, як то кажуть, “не у своїй тарілці”. І цілком закономірними були запитання В. Симулика про те, чому деяких посадовців не турбує, що не сплачується фіксований податок. Але ж за статистикою в районі всі сільгосппідприємства прибуткові. Чому розбазарюється земля? Її треба виставляти для продажу на аукціон і одержувати за 38 га не 500 тисяч гривень, а принаймні 38 мільйонів. Ось де невикористані можливості наповнення бюджету!
Як відзначали учасники сесії, на жаль, про пошук шляхів і нових можливостей одержання коштів предметної розмови не вийшло, а от навколо виділення коштів на таку функціональну структуру, як ЗМІ, розгорілася палка дискусія. Власне, всі промовці в суперечках за повідомленнями, зробленими О. Задорожною, говорили здебільшого, виділяти чи не виділяти 100 тисяч гривень газеті райради “Слава хлібороба”, і про 30 тисяч для районного телебачення та 30 тисяч на висвітлення діяльності райдержадміністрації. Дійшло до того, що один із депутатів назвав друкований орган антидержавним, інший запропонував фінансувати газету на квартал, а нова влада, що прийде після виборів, вирішить – закривати її чи не закривати. За цією статтею витрат висловили свою позицію 16 чоловік. Після аргументованого виступу редакторки “Слави хлібороба” Світлани Курилюк затвердження цієї статті витрат було поставлено на голосування. З 59 депутатів райради тільки три проголосували проти.
Слухаючи виступи В. Мороза, Є. Боровика, Т. Гапоненко, Р. Сиротюка, Л. Жили, О. Соловйова, Л. Шаповалова, А. Сандуленко та інших, я переконувався, що четверта влада зазнає на собі впливу виборчої кампанії, що набирає силу, і як важливо їй бути об’єктивною, незалежною та сприяти стабілізації громадсько-політичної ситуації. У цьому переконали і виступи заступника голови райради Валентини Бульби, голови райради Василя Симулика та голови райдержадміністрації Людмили Прокопечко.
В. Бульба, зокрема, сказала, що місцева газета “Тиждень”, що видається комерційною структурою і поширюється безкоштовно серед населення, ганьбить її і Симулика, а отже, за її словами, і весь депутатський корпус, що надав їм довіру керувати райрадою. Вона попросила депутатів назвати хоча б одну статтю з “Тижня”, де б позитивно було сказано про райраду. Такої статті немає жодної. Вона закликала всі газети бути об’єктивними. А деяким колегам за депутатським корпусом нагадала про потребу дотримуватися етики відповідно до статті 8 Закону України про статус депутатів місцевих рад. До речі, про етику. Її повинні дотримуватися не тільки депутати, але й чиновники будь-якого рівня.
В. Симулик, пояснивши особливості статусу газети райради, заявив, що “поховати” її не вдасться, тим більше, що на її сторінках висвітлюється і діяльність райдержадміністрації. А що стосується лайливих публікацій у “Тижні”, то ступінь відповідальності їх авторів визначить суд. Але сьогодні треба зосереджувати увагу не на розбіжностях, а на консолідації сил і коштів для виконання бюджету. Тим більше, що район повинен в основному розраховувати на власні сили, бо він, один із деяких, не належить до депресивних. У тих, хто намагатиметься порушити стабільність у районі, щоб вирішувати власні справи, нічого не вийде.
“Сьогодні йде обговорення бюджету на 2006 рік, і мені трохи прикро, що воно перейшло в політичну дискусію”, – так почала свій виступ голова райдержадміністрації Людмила Прокопечко. Але, за її словами, інакше й не могло бути, бо всі ми на порозі нових виборів. Ця дискусія – підтвердження демократизації, і якби існувала тільки одна точка зору, то це значило б, що нічого не змінилося.
Л. Прокопечко вітає створення в районі якнайбільше різноманітних ЗМІ, нехай буде 10, 20, 30, 40 газет. (Чи не забагато для одного району?). І кожен хай вибирає ту, що його цікавить, хай ведуться суперечки й дискусії. Голова райдержадміністрації поділилася досвідом заробляння коштів на виживання в ринкових умовах, якого набула директоркою школи. Вона висловила впевненість у тому, що районне телебачення і газета “Тиждень” не пропадуть, і в тому, що, якщо газета “Слава хлібороба” навчиться заробляти гроші, то можна буде зменшити виділювані їй кошти з бюджету й направити на інші потреби. Погодьтеся, пані Прокопечко, як ніхто, мабуть, інший, виявляє справді материнське піклування про ЗМІ...
Так особливості нашого часу дали привід до дискусії, якої переважна більшість депутатів не чекали. Звичайно, кожен зробить з неї свої висновки. І дуже важливо, щоб вони сприяли не роз’єднанню, а об’єднанню, щоб слова промовців не розбігалися зі справою.
