Символіка народного мистецтва тим і прекрасна, що зрозуміла людям насамперед простотою форм і ясністю думки.
Р.М. Палецький, народний художник,
село Троїцьке
Незбагненними, утаємничими стежинами пробивається людська душа у всепоглинаючий світ дивотворення, світ нестримної творчої уяви та загадкових мистецьких образів. Ще дитиною поринула у неосяжну глибінь декоративних орнаментів нині майстер народної творчості України Лариса Миколаївна Бабінець. Все її життя і самобутня творчість пов’язані з мальовничим селом Троїцьке, що розкинулося на пологому березі славнозвісної річки Тилігул, яка несе свої води широкою долиною на півночі Одещини. Саме у цьому, благодатному на таланти краю, вона народилася, тут пройшло її босоноге дитинство, й тут спізнала художниця захоплюючий дивосвіт народного малярства, який перейняла від свого Вчителя Ростислава Михайловича Палецького.
В сиву давнину сягає своїм корінням ужиткове мистецтво нашого краю. Своєю загадковою символікою, солярними знаками, стилізованими візерунками перекликається воно з магічною творчістю численних народів, які віками обживали причорноморські степи. Саме з тих таємничих часів і витікають джерела дивовижної школи троїцького малярства. Його магія й досі таїться у вишиванках, розписних стародавніх скринях та у багатьох мистецько виконаних речах повсякденного вжитку. А щедро побілені світлиці селянських осель ще донедавна живописали орнаментованим мереживом барвистих квітів, півників та загадкових мальовок. Фарби були досить яскравими, бо виготовлялися кожною майстринею самостійно із природних барвників. З плином часу стінний живопис, народні граффіті поступово перебралися на цнотливу білизну паперових аркушів. Відтоді і зійшла велична зоря південного стилю українського декоративно-ужиткового розпису.
А основоположником, творцем нового напряму національного живопису, троїцької станкової графіки став простий колгоспник Ростислав Михайлович Палецький (10. 01. 1932 р. – 7. 03. 1978 р.). Завдяки своїй самобутній творчості, досяг він високих вершин у мистецві і отримав почесне звання “Заслужений майстер народної творчості України ”.
Наприкінці 70-х років ХХ століття почав він творити свої історико-філософські орнаменти, які увібрали в себе чарівність троїцької землі, міфологію та народний фольклор, творчість класиків української літератури. Визнання прийшло до самобутнього митця досить швидко, і найкращі роботи майстра почали експонуватись на численних виставках по всьому світу. Згодом тисячі його барвистих розписів потрапили до приватних зібрань та музеїв. Навіть, одна їз причорноморських хатин у музеї Народної творчості та архітектури України, що у Пирогово під Києвом, розписана стилізованими орнаментами ним власноруч. Свою нестримну жагу дивотворення народний художник Ростислав Палецький передавав своїм учням, а згуртувавши навколо себе талановиту сільську молодь, впродовж останніх десяти років свого променистого, творчого життя до самої своєї загадкової загибелі ділився з нею своїм невичерпним талантом.
А найталановитішою його ученицею і єдиною його послідовницею, продовжувачем та хранителем троїцьких візерункових традицій залишається сьогодні вчитель історії місцевої школи Лариса Бабінець. Із рук в руки, від серця до серця перейшло до неї це утаємничене мистецтво і, потрапивши на благодатний грунт, розквітло ще більш втаємниченим розмаїттям кольорів та витончених візерункових форм. І підхопивши “пензлик, що випав з рук вчителя,” вона своєю творчістю розпочала чергову сторінку троїцького малярства, нев’янучі барви якого, виплеснувшись цілою зливою веселкових фейєрій, зажили новим життям. Вдосконаливши і відшліфувавши свій неповторний почерк, Лариса Бабінець до тонкощів виписує кожен сюжет, адже кожна її картина-орнамент --– це магічний витвір чутливої і вразливої душі, наповнений тонким естетичним чуттям, щедрим буянням невичерпної уяви і безграничною любов’ю до рідної природи. З її численних мистецьких полотен виплескується на глядачів уся палітра барвисто-променистих фарб, фантастичні птахи, шовковисте проміння вранішнього сонця, буяння польових квітів, достигле жито...
Розглядаючи картини мисткині, відчуваєш їхню всепоглинаючу красу, сповнені віковою народною мудрістю, нестримними і прекрасними стихіями Матінки-Природи, світлим випромінюванням животворної аури. Легкість охоплює зачаровану казковим видовищем душу — і власне життя-буття вважається також прекрасним і цілісним від зачудування витворами фантазії простої сільської жінки-творця.
Свої розписи-мальовки Лариса Бабінець щедро орнаментує польовим та садовим різнотрав’ям, кетягами горобини та калини, колоссям злаків, вплітаючи у добре продумані композиції фантастичних птахів, вишиті рушники, охайні будиночки і навіть павучка. Віртуозність мазків пензля вражає чистотою ліній, досконалістю і філігранним прописом візерункових форм, а дзвінкість та гармонія кольорів ставить остаточну крапку у вираженні особистих почуттів майстра, витівок його фантазії, нестримного польоту думки...
Троїцька школа декоративно-ужиткового мистецтва залишається й досі єдиним мистецьким осередком на Одещині, де практикується графічний народний живопис. Талановита художниця, Лариса Бабінець, будучи не менш талановитим педагогом, багато років щедро передає свій мистецький світогляд дітям. Сьогодні юні троїчани мають чудову нагоду навчатися цьому, уже традиційному, народному мистецтву у дитячій художній студії “Дивоцвіт”.
– Надзвичайно цікаво навчати дітей цьому жанру мистецтва, – ділиться своїми думками художниця. – Саме вони є джерелом невичерпної фантазії, яка народжує цікаві композиції. Мило похилені голівки, міцно затиснуті пензлики в руках, а в оченятах горить натхненя. Це і є релігія мистецтва...
Понад сорок років, із п’ятдесяти п’яти прожитих на білому світі, творить свої казково-фантастичні композиції невтомна трудівниця пензля, майстер народної творчості України Лариса Миколаївна Бабінець. Її численні твори неодноразово демонструвалися на багатьох виставках та приватних показах в Україні та за кордоном і завоювали прихильність багатьох цінителів традиційного українського декоративно-ужиткового мистецтва. Чимало картин народної мисткині зберігається в музеях та приватних коллекціях. Останнім часом Л. Бабінець переносить свої барвисті візерунки на теплу поверхню дерев’яних виробів, втілюючи в життя свій проект по створенню у селі Троїцьке центру промислового розпису дерев’яних тарілей, кухлів, кухонних наборів, ложок, писанок, які понесуть усім непідробну красу людського зачудування. Адже український народний орнамент – це глибинний пласт національної культури, який, ввібравши в себе всю мудрість і філософію багатьох поколінь українців і розвинутий самобутніми народними майстрами, змушує нас пильніше придивлятися до рідної природи й оберігати для нащадків славні традиції рідної землі.
