Біда обмороженого Алчевська стала своєрідною візитною карткою всього комунального господарства України. Позбавлене тепла невелике містечко в Луганській області в умовах зимового температурного екстриму показало не тільки експлуатаційну непридатність трубопроводів і технічно застарілих схем опалення. Принципи керування ними також не найкращі. Втручання Президента України в ситуацію виразилося у виділенні 3 млн гривень з резервного фонду на усунення аварії. А також у вимозі дати справі лад. Проте між бажаннями та практикою їх утілення іноді лежить прірва. Чи завжди є на місцях керівники, що розуміють, що та як робити? Це і стало основним напрямом бесіди з заступником голови Одеської облдержадміністрації Миколою СЕРДЮКОМ.
Страждає не влада –страждають люди. Зараз у замерзлому Алчевську працюють 4 тисячі фахівців із усіх кінців України. За направленням Одеської облдержадміністрації туди, щоб допомогти у відновленні опалювальної системи, відряджено 16 чоловік висококваліфікованих газозварників.
Як говорить заступник голови облдержадміністрації Микола Сердюк, це три цілком споряджені бригади з усім реманентом, матеріалами, приладдям, транспортом, продуктами.
Позначений урядом термін усунення аварії – 11 лютого. Вже отримано повідомлення, що кілька дев’ятиповерхових будинків підключені ними до опалення ще 9 лютого.
Причина біди проста, як людська недбалість. Місто опалюється двома котельнями: одна невелика, приналежна до металургійного комбінату, охоплює невеликий район. Друга (що в комунальній власності міста) несе основне навантаження, подаючи воду для нагрівання батарей практично до всіх будинків. У місті їх 738. З них 700 виявилися без теплозабезпечення. Коли стався прорив трубопроводу, виявилося, що бракує 500 метрів між двома системами, аби закільцювати магістраль. Тоді можна було б забезпечувати циркуляцію в трубопроводі за допомогою насосів заводської котельні, і вода в ньому б не замерзла. Ці горопашні півкілометра сполучної проставки не були протягнені в часи соціалізму. За 14 років незалежності також ніхто з місцевого керівництва не подбав, аби її зробили. Друга помилка, відповідальність за яку цілком варто покласти на совість мерії, полягала в тому, що із системи не було злито воду. Тоді після відновлення поламки можна було б легко заживити трубопроводи. Але через інженерну безграмотність або легкодухість весь внутрішній простір труб, особливо в підвальних приміщеннях і на перших поверхах, виявився забитий суцільною льодовою пробкою. Від розпирання льоду труби полопалися. Замерзли також водопровід і каналізаційні системи.
Ще одним потенційним трампліном до аварії є наявність у котелень тільки одного котла. Тому можливість переходу в разі якоїсь пригоди на запасне джерело опалення відпочатку виключена. Мер Алчевська не поділив скрути зими з городянами, –він ліг до лікарні. Але, судячи з усього, подавати у відставку не збирається.
Схожі події переживає сьогодні й наша Кілія, де від морозів постраждали понад дві тисячі родин. Погано також і у Вилковому.
Може, причина тільки в “залізяках” і устаткуванні? Зі слів М. Сердюка випливає, що справа далеко не в самому лише технічному стані ділянок магістралі, що заледеніли, через що без теплоносія залишилися вісім будинків. Показово, наприклад, те, що в Кілії місцева влада не примусила приватні підприємства, що працюють на ринку послуг у тутешньому комунгоспі, забезпечити вночі циркуляцію в трубопроводах. Де ж контроль над постачанням міста теплом, водою та над сферою каналізаційного відводу, що тут передані на 10 років у приватні руки? Очевидно, не до того всім, коли є розбіжності між сторонами домовлення? Такими є Кілійська райдержадміністрація на чолі з Олегом Гречанним і Кілійська районна рада на чолі з беззмінним головою Володимиром Боделаном. З’ясовуючи між собою відносини, “пани” забули, що від їх суперечок за пріоритети рвуться чуби в 30 тисяч мешканців Кілії. Тому наслідки конфлікту стали такі, як і по диверсійних заходах.
Як не згадати, що в Кілію було влітку з обласного бюджету виділено 200 тис. гривень для встановлення електрообігрівачів у будинках, насамперед у малозабезпечених громадян. Адже застосування електротенів у житлових будинках знижує вартість обігрівання одного квадратного метра більш ніж удвічі. Але тут для опалення все використовують найдорожчий вид палива –мазут. За даними, що їх має М. Сердюк, у минулі роки мазуту завозили до Кілії півтора мільйона тонн на рік. Але сума отриманих комунальних сплат покривала тільки чверть його вартості.
На теперішні холоди, коли витрата електроенергії різко зросла, спостерігається схожа картина.
Проблема не в тім, говорить М. Сердюк, що електрики мало – її якраз досить! Проблема в тому, що за її споживання тут заплатили тільки 3 відсотки від належної за лічильником суми. При цьому несанкціонований відбір, тобто крадіжка енергії, сягає 30 відсотків від загальної подаваної споживачеві кількості.
Але поки ці проблемні вузли розв’яжуться, люди мерзнуть. Для цілого відновлення життєдіяльності Алчевська в перспективі заплановано 100 млн гривень. Але хто при цьому згадає про наших земляків із Кілії? Батьки міста?
Чи будуть вони домагатися рішення про те, щоб з людей хоча б не брали плату за енергоносії та інші комунальні послуги протягом декількох місяців, як це мають намір зробити в Алчевську? Чи вистачить нашим городянам заощаджених на цьому скромних сум для того, щоб рівноцінно компенсувати ремонт і прокладання нових труб, встановлення батарей, вентилів, відновити пошкоджені стіни та підлоги у своїх квартирах? Хто полічить, скільки для цього потрібно буде коштів? Хто їх виділить? Може, той, хто затіяв адміністративний конфлікт і вирішив таким способом знівелювати значущість конкурента в очах земляків-виборців? Інженери-технарі та слюсарі-сантехніки можуть замінити тільки трубопровідну систему. Хто замінить іншу?
