49666 інвалідів мешкають сьогодні в Одесі. Ця точна цифра була озвучена на брифінгу завідувачкою відділу у справах інвалідів Одеської міської ради Регіною Ніколаєвою.
– Ми співпрацюємо з усіма структурними підрозділами міськради, – заявила Регіна Анатоліївна. Внаслідок цієї роботи кожне управління та підрозділ розробили відомчу програму з розв’язання проблем інвалідів. Відділ проаналізував і узагальнив ці програми. Таким чином, було визначено основні напрями діяльності виконкому Одеської міськради в розв’язанні проблем інвалідів до 2010 року.
Якщо говорити про сферу охорони здоров’я, то на сьогодні на диспансерному обліку в лікувальних установах Одеси понад 45 тисяч інвалідів (з них 5 тисяч інвалідів війни). Медогляд вони проходять практично стовідсотково, показники амбулаторного лікування теж непогані. Стаціонарно, на жаль, за 2005 рік удалося полікувати тільки 24% інвалідів війни і 14% інвалідів за загальним захворюванням. Якщо говорити про придбання медикаментів, то для цих двох категорій відповідно торік було виділено з міського бюджету 122 і 200 тисяч гривень.
Начебто великі цифри. Але нескладні арифметичні дії показують, що коштів бракує. Звичайно, головна причина такої ситуації – ще не насичений бюджет. Але попри це медики провадять активну роботу. У лікувальних установах на кожного інваліда є реабілітаційна карта, за якою провадиться курс лікування. На сьогодні в 4 міських клінічних лікарнях і 7 поліклініках створені денні стаціонари для інвалідів. На наступний рік передбачається створення палат для сестринського огляду (у середньому по 20 чоловік хронічних інвалідів).
Що стосується освіти, то на обліку в обласному центрі 1777 дітей-інвалідів різного віку. На сьогодні в наших звичайних школах проходить навчання 478 дітей-інвалідів. Здорові діти іноді досить жорстокі і не розуміють тих складностей, з якими зіштовхуються їхні хворі ровесники. Тому разом з управлінням ми ухвалили провести на базі 20-ї школи урок милосердя “Марєсьєви серед нас”. Запросили інваліда І групи Олега Прохорова. Він – колишній льотчик, а зараз – опорник-візочник. Він не торкався жодних проблем, просто розповів дітям про своє життя. Що в нього не опустилися руки, сказав про те, чим він займається, як уявляє своє подальше життя. Розповів про малого сина. Потім ми провели ще один показовий урок спорту. Існують же не тільки Олімпійські, але й Параолімпійські ігри. Але багато обивателів не знають і про це, і про те, що в Одесі є така організація, як Інваспорт. Тому ми показали дітям-старшокласникам, як наші інваліди-візочники грають у баскетбол. Потім були показані художні виставки з творами цих людей. І я мушу сказати, що ці заходи стали для них одкровенням. У нас тепер вирішено разом із управлінням освіти провадити такі уроки в базових районних школах. Якщо це буде плідно, то досвід буде перенесений і до інших середніх навчальних закладів.
Разом із цим же управлінням нами розроблено ще одну програму – шефства. Інвалідам важко не тільки фізично й матеріально, найчастіше їм просто бракує спілкування. А добре слово й кішці приємне. Школярі-старшокласники приходять до родин, де є інваліди, розповідають що діється в місті й у них у школі, в разі потреби допомагають інвалідам вийти на вулицю, піти до театру або просто прогулятися. Таким чином ми залучаємо дітей до доброї справи й виховуємо в них почуття милосердя.
Зрозуміло, коло проблем, з якими зіштовхуються інваліди, набагато ширше, ніж порушені в цій замітці. Тому найближчим часом ми ще повернемося до цієї теми на сторінках нашої газети.
