Після дводенного спостереження в ілюмінатор за бігом сірих хвиль прибережна смуга Аджарії від Поті до Кабулеті й Батумі здається казковим раєм. Картинки одна за іншу екзотичніші пролітають зі швидкістю сімдесят кілометрів на годину. На узбіччях шосе суцільна зелень – різновид фінікової пальми, секвоя, шляхетний лавр, магнолія, стрункі ряди чайних кущів. І вогниками висячі на деревах апельсини, мандарини, лимони.
Тепер ці пейзажі наші співвітчизники зможуть спостерігати, відірвавшись від рідного дому навіть на кілька діб. А допомогти їм у подорожі до субтропічного куточку Грузії завжди готовий екіпаж вантажопасажирського порому “Грейфсвальд” судноплавної кампанії “Укрферрі”, який працює на лінії Іллічівськ – Поті вже третій рік. А загалом водний міст між двома чорноморськими країнами існує вже десять років.
За ці роки з України було доставлено до братньої Грузії тисячі тонн рейок, шпал, колісних пар і гальмових колодок для модернізації залізничних колій від Поті до східних кордонів країни. Крім цілеспрямованих вантажів, наші пороми “Герої Шипки” і “Герої Плевни”, а зараз і “Грейфсвальд” доставляють грузинським підприємствам метал, устаткування, вироби хімічної промисловості, добрива, будматеріали, цукор, крупи, інші харчі. Назад потоком ідуть коньячний спирт, вина, мінеральна вода, цитрусові.
І цей вантажопотік постійно зростає. Під час поїздки до Аджарії одеські журналісти здобули можливість зустрітися з головою уряду автономної республіки Леваном Варшаломідзе, його заступником, міністром сільського господарства Едуардом Путкарадзе, віце-мером м. Поті Гочею Тугуші. Всі вони сходяться в одному: вантажообіг між Україною та Грузією. Про це свідчить і така цифра: за останні роки товарообіг склав 158 мільйонів доларів. І це не межа. Запорука тому – підписання навесні минулого року керівниками Одеської облдержадміністрації й уряду Аджарської АР програми торговельно-економічної, науково-технічної та гуманітарної співпраці, а також чинні культурні та ділові зв'язки жителів окремих районів Грузії із трудівниками Херсонської, Донецької, Луганської областей.
Коментуючи значення поромного мосту Іллічівськ – Поті, грузинські політики й економісти у своїх думках єдині: з початком роботи на лінії суден компанії “Укрферрі” практично відкрито економічне вікно в Європу. І не тільки для Грузії. Для Вірменії, Азербайджану, Таджикистану.
Україна при цьому залишається основною країною, на яку робить торговельну ставку Грузія. Нинішнього сезону, наприклад, наш споживач одержав просто із плантацій 26 тисяч тонн мандаринів! Для порівняння: Росія – 5 тисяч тонн, Білорусь – 600 тонн, Казахстан – 70 тонн, Молдова – 66 тонн, Азербайджан – 40 тонн. І цитрусові, вважають торговельні партнери з Кавказу, не мають стати основним товаром. Як відзначив у бесіді з журналістами міністр сільського господарства Аджарії Едуард Путкарадзе, сьогодні дефіцит молочної продукції становить 60 відсотків. Явно недостатньо в країні соняшникової олії, цукру. Зворотним ходом своєму найнадійнішому партнеру грузини готові постачати горіхове варення, ткемалі, соки. А зі створенням спільних підприємств консервної промисловості цей список могли б поповнити джеми, перероблені фрукти. Селянські господарства можуть вирощувати й таку традиційну рослину, як тютюн: до двох тисяч тонн на рік.
Резервів у наших грузинських партнерів чимало. Один з них – сер¬йозний розвиток туризму. Для цього є чудові природні умови, потихеньку відновлюється загублене з розвалом Радянського Союзу й громадянською війною. У планах господарів – реконструкція батумського аеропорту, розвиток інфраструктури, упорядкування 150 гектарів ботанічного саду, відновлення дельфінарію, акваріуму. Ну й, звичайно, будівництво мережі готелів на прибережній смузі від Кобулеті до Батумі. Потрібні для всього цього інвестори. І вони вже зголошуються. В особі казахських бізнесменів, які взялися побудувати 22 п'ятизіркові готелі. Наприкінці квітня цього року буде зданий в експлуатацію перший з них.
Є й інші приклади такого плану. Так, у розвиток текстильної промисловості – спорудження двох нових заводів – вкладають інвестиції турки. Бізнесмени з Монголії й Туреччини готові брати під довгострокову оренду чайні плантації. Чекає своєї черги й майбутній хімфармзавод з виробництва медпрепаратів до ста найменувань із рослин гірських районів Аджарії.
– Зупинити процес руху вперед уже практично неможливо, – говорить, прощаючись із нами, Леван Варшаломідзе. – І всі мої симпатії в цій великій роботі на боці України, країни, рідної мені за духом, яка дала колись мені притулок і освіту...
