Як ми вже повідомляли, 14 березня відбувся робочий візит голови Верховної Ради України Володимира Литвина до Одеси.
Цей візит мав статися дещо раніше – на початку березня. Володимир Литвин мав намір взяти участь у спільному засіданні президії обласної ради та Координаційної ради з питань місцевого самоврядування. На заваді стали погодні умови. Та зрештою Литвин дотримав свого слова і, незважаючи на вкрай напружений графік, відвідав Одесу.
Традиційний початок: Одеський аеропорт, червоний килимок перед трапом. Почесного гостя зустрічають голова обласної ради Федір Влад, виконувач обов’язків голови Одеської обл¬держадміністрації Борис Звягінцев та інші поважні особи. Ось підходять дівчата у національних костюмах, несуть на рушнику хліб та сіль... Скільки ж пудів тої солі (у переносному, звісно, сенсі) довелося з’їсти Володимиру Михайловичу, спілкуючись з представниками місцевого самоврядування?..
А в тому, що вони покладають на голову Верховної Ради серйозні надії та вбачають його й надалі лідером переконувала зустріч на Канатній, 83. Тут в конференц-залі адмінбудинку № 2 знайшлося місце і для дошкульного слова, і для сер¬йозних роздумів, і для попередніх висновків. Адже виступали представники того самого “місцевого самоврядування” різного рівня – від сільського голови до спікера ВР. Наведемо кілька цитат з цих виступів.
Костянтин Пеліван, голова Арцизької районної ради:
– Конституційна реформа передбачає, що у нас в країні влада матиме вигляд рівностороннього трикутника: Президент, парламент, Кабінет Мі¬ністрів. Але ознайомившись з цим питанням, я дійшов висновку, що наша влада повинна бути своєрідним квадратом: Президент, парламент, Кабінет Міністрів та сильні регіони. Люди вимагають від місцевого самоврядування відповідати за вирішення тих питань, які ставить перед ними життя. Тому без сильного місцевого самоврядування не може бути сильної України. Але як можна відповідати перед людьми, коли в районному бюджеті цього року лише 11,5% власних доходів? Все інше – державні субвенції та дотації. Про яке місцеве самоврядування можна вести мову при такому фінансуванні? Саме тому потрібна реформа місцевого самоврядування. Події на місцях не мають залежати від того, як складуться особисті стосунки голови райради та голови райдержадміністрації. І хотілося б звернути увагу ще на один факт. При виборах до місцевих рад за “партійним принципом” деякі райони залишаються без свого представника в обласній раді. Ця проблема вимагає свого розв’язання.
Таїсія Ткач, Байбузівський сільський голова Савранського району:
– Боляче говорити про те, яким є сьогодні наше українське село: розруха та безлад. Ми розуміємо, що землі потрібен господар. 2006 рік оголошено роком села, але за рік ви¬правити цю ситуацію неможливо. На мою думку потрібна комплексна програма розвитку села. І вона матиме сенс лише в тому разі, коли всі кошти виділені в бюджеті з цією метою дійдуть до адресата, і бюджетні статті виконуватимуся за чітким графіком. Не будемо забувати: держава сьогодні починається з сільської ради, куди люди йдуть із своїми конкретними проблемами.
Валентина Венгровська, Кривобалківський сільський голова Саратського району:
– Я працюю сільським головою більше двадцяти років. І знаю, що багато залежить від того, як складаються стосунки сільського голови з керів¬ником місцевого господарства. Які б ми не були “хороші”, без цієї підтримки нічого не буде. Можна скільки завгодно перекладати гроші з одного “кошика” в інший, але це не вирішить проблем, якщо коштів вистачає лише на енергоносії та заробітну платню. Хоча мені просто соромно говорити, яку зарплату отримує сільський голова. За останні роки навантаження на всіх фахівців сільрад зросло приблизно у п’ять разів, а зарплатня так і лишилася на рівні мінімальної. Але коли слухаєш деяких наших місцевих керівників, просто соромно стає: виявляється, головний корупціонер у нашій країні – саме сільський голова...
Володимир Литвин щиро подякував присутнім за ці та інші висловлені думки. “Мені важливо знати вашу точку зору, процеси, які відбуваються в Україні, – заявив він. – Це потрібно для того, щоб визначити напрями подальшої роботи. Адже, наприклад, коли я вивчав статистику по Одеській області, – таке враження, що у вас взагалі ніяких проблем немає (сміх у залі – ред.). А живі зустрічі з людьми дають матеріал для роздумів. Адже 26-го березня життя не завершується.” Спікер ВР висловив переконання,що повноваження місцевих рад мусять розширюватися шляхом залучення до їхніх лав фахівців із різних галузей: від землевпорядника – до спеціаліста за роботою з молоддю.
На завершення зустрічі Володимир Литвин вручив почесні грамоти Верховної Ради України. З рук спікера ці відзнаки отримали: депутат обласної ради, голова постійної комісії з питань бюджету та банків¬ської діяльності Юрій Маслов, голова Ренійської районної ради Микола Ангеловський, викладач Рішельєвського ліцею міста Одеси Сергій Златов та голова Татарбунарської райдержадміністрації Наталя Кожухаренко. Формулювання: “За вагомі здобутки у праці.” Так, добре, коли такі здобутки є. А ще краще, коли сподіваєшся на них у майбутньому і робиш для цього конкретні кроки, – як учасники цієї зустрічі.
ВОЛОДИМИР ЛИТВИН ВІДПОВІВ НА ЗАПИТАННЯ ЖУРНАЛІСТІВ
Після зустрічі з представниками органів місцевого самоврядування Одещини голова Верховної Ради України Володимир Литвин провів прес-конференцію для регіональних і столичних ЗМІ.
За традицією право на перше запитання мали журналісти місцевої преси, зокрема міста Южного. Воно стосувалося перспектив розвитку цього населеного пункту.
Керівник парламенту повідомив, що йому вже випало побувати в цьому прекрасному місті, ознайомитися з його інфраструктурою, людьми, які тут працюють. За словами спікера парламенту, Южне має непогану перспективу, яка, на його думку, визначатиметься двома обставинами. По-перше, як і в якому форматі функціонуватимуть тутешні підприємства, що фактично утримують місто. І друге – кого буде обрано на виборах новим головою міста й до міськради. Він побажав, щоб це були люди, що користуються повагою та авторитетом.
Володимир Литвин ще раз озвучив позицію Верховної Ради України стосовно Одеського припортового заводу. Той, заявив Литвин, мусить залишатися в державній власності. Це виважена лінія вищого законодавчого органу країни.
Серед інших запитань журналістів, поставлених на прес-конференції, особливої уваги заслуговують ті, що стосуються ситуації у Придністров’ї та скасування поправки Джексона-Веніка.
Як вважає Голова Верховної Ради, через загострення ситуації у Придністров’ї українська сторона не меншою мірою потерпає і зазнає збитків. За словами В. Литвина, насамперед це стосується вітчизняних портів, а також інших структур, які задіяні в економічній співпраці з Придністров’ям. Саме тому керівник парламенту дав доручення відповідним комітетам Верховної Ради вивчити це питання і внести пропозиції щодо прозорого бачення розвитку подій і процесів, а також щодо можливого втручання вищого законодавчого органу країни у розгляд цього питання, якщо така потреба виникне. При цьому Володимир Литвин наголосив, що у Придністров’ї проживає двісті тисяч українців, з яких 57 тисяч мають українське громадянство, тому для України є небайдужим розвиток подій. Водночас він зазначив, що будь-які проблеми треба намагатися вирішувати політичними методами і підходами.
Торкаючись питання отримання Україною статусу країни з ринковою економікою, Володимир Литвин зазначив, що дія поправки Джексона-Веніка щодо України була анахронізмом і підлягала скасуванню. Очевидно те, сказав він, що остаточне вирішення цього питання, внаслідок очевидних і вельми складних процедурних моментів, затривало. “Добре, що це сталося зараз, а не пізніше”, – наголосив спікер парламенту. На переконання Володимира Литвина, скасування поправки свідчить про те, що Україна розвивається в демократичному напрямі, що з нею можна й потрібно мати справу.
