Людина та її справа а ви зверніться до сергія. . .

– Синку, ти їдеш на Одесу?

– Да, бабусю, сідайте.

– У мене ще вантаж є, – несміло показує та.

– Давайте свою валізу, я її у багажник прилаштую.

– Сергію, візьмете передачу? – запитує середнього віку чоловік.

– Гаразд, – коротко відповідає водій. І вже вкладає іншу валізу.

– А до траси візьмете?

– Сідайте.

Мікроавтобус вирушає в звичний рейс “Саврань – Одеса”.

Проїхавши зо два кілометри, зупиняється. І один з пасажирів біжить за вантажем. Примостивши його, Сергій знову вирушає в путь. Понад два роки по кілька разів на місяць їжджу даним маршрутом. За цей період було дуже багато різних ситуацій: переповнений салон, капризні пасажири, а іноді й безглузді запитання, та ніколи не бачила водія роздратованим. В чому ж секрет? Коли запитала про це самого Сергія Михайловича Жиха, він трохи ніяковіючи відповів:

– Просто я люблю людей і свою роботу.

Ще з школи мріяв стати водієм. З того часу, коли вперше сів за кермо, пройшло рівно 20 років. Три останніх Сергій Михайлович працює у ЗАТ “Савранське АТП-15114”. До того певний період був водієм марш¬рутного таксі в місті Одесі. В район повернувся за сімейними обставинами.

У С.М. Жиха дружина і три доньки. Найменшенькій лише три місяці. Сідаючи за кермо, він завжди па¬м’ятає, що вдома на нього чекають три “сонечка”. І це навіть у найважчі рейси гріє йому душу.

Нинішньої зими було кілька таких поїздок, що впродовж всього шляху доводилось постійно розігрівати солярку. А діставалися з Одеси до Саврані замість трьох годин всі десять. Та й тоді Сергія Михайловича не зрадила його витримка. Він розумів, що важко не тільки йому, а й пасажирам. Адже непросто у майже тридцятиградусний мороз висидіти стільки в не зовсім пристосованому для цього транспорті.

Якось почула, як одна жителька Концеби бідкалась, що нічим підвезти до автовокзалу передачу, а діти дуже на неї чекають. Інша молодичка порадила: “А ви зверніться до Сергія. Він заїде прямо сюди й забере. Це такий чоловік, що обов’язково виручить”.

І це не просто слова. Так воно й є.

А ще я зробила особисто для себе висновок: якщо їду з Сергієм Михайловичем, то день буде обов’язково вдалим. Напевне він має стільки доброти, що обдаровує позитивною енергетикою всіх своїх пасажирів.

Выпуск: 

Схожі статті