- така мета 59-ти центрів соціальних служб для cім’ї, дітей і молоді, які діють в Одеській області.

Про це йшлося на черговій гарячій лінії, яку вів директор обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді В.М. Кольцов.

З самого початку Віталій Михайлович докладно розповів про структуру цих служб, підкресливши, що за минулий період на Одещині не закрито жодного центру. Навпаки, за цей же час створено дев'ятнадцять сільських. Там, де місцева влада робить ставку на молодь, намагається розв’язувати її проблеми, такі служби працюють ефективно. Йдеться про Болградський, Татарбунарський, Овідіопольський райони, а також про м. Котовськ. З'явилися в області і дванадцять філій районних центрів, наприклад, в Арцизькому, Кілійському, Тарутинському та інших районах. Як бачимо, буквально за рік, соціальна служба, покликана підтримати молодих, максимально наблизилася до них. Відтепер у глибинці не лише знають про такі центри, але і часто користуються їхніми послугами. Особливо якщо врахувати, що головне призначення такої служби – соціальний супровід і патронат сімей, дітей і молоді, які опинилися у складній, а то і кризовій ситуації.

Іншими словами, центри допомагають у першу чергу тим, кому погано. А життя сьогодні таке, що багатьом молодим людям, у тому числі і підліткам, дітям, живеться дуже важко. Так жити не можна – ця крилата фраза набила всім оскому, але скільки б її не повторювали, молодим легше не стає. Можливо тому Віталій Михайлович так докладно розповів про всі види соціальної допомоги, яку можуть одержати клієнти таких центрів. Ідеться, насамперед, про соціальну підтримку сімей, у тому числі і молодих. Окремий напрям – допомога тим, хто повернувся з місць позбавлення волі.

Справді, декому з них нікуди навіть повернутися, таких гостей навряд чи чекають з розкритими обіймами. Не дивно, що опинившись без кола, без двора більшість згадує плюси «зони», де і дах, нехай і колючий над головою, і робота, якась... Зупинка за малим – взятися за старе... Ось чому соціальна допомога таким хлопцям – у центрі уваги. Ресоціалізація цієї категорії активно триває завдяки тісній співпраці з Держдепартаментом України з питань виконання покарань. Як правило, на адресу обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді оперативно приходять повідомлення з виправних колоній про тих, хто готується до виходу на волю. Лише у минулому році кількість таких клієнтів збільшилося на 20 відсотків (а це 153 чоловіки). З них 134 перебувають під соціальним супроводом.

Звичайно, журналісти одразу атакували В.М. Кольцова запитаннями – як, яким чином центри можуть допомогти колишнім ув’язненим? Будемо реалістами – квартиру і роботу таким хлопцям одразу ніхто не надасть. Але не варто забувати, що багато хто з них потребують психологічної підтримки, юридичних консультацій. Та просто допомогти вчасно одержати документи, прописку, визначитися з пошуком роботи – теж велика справа. Таких індивідуальних послуг надано понад двісті. Особливо у цьому плані відзначився Тарутинський районний центр, який старанно опікує тих, хто хоче стати на правильний шлях.

Ще одна біда – наркоманія. Тут теж пролунало чимало запитань, і насамперед, про діяльність консультаційних пунктів «Довіра», які працювали на базі Котовського, Одеського і Южненського міських центрів. Крім обміну та утилізації шприців (тільки у минулому році їх видано понад 10 тисяч), тут провадиться медико-психологічна і правова робота. Ідеться також про інформаційно-просвітительські консультації, підготовку і навчання волонтерів. В.М. Кольцов відзначив Котовську міську службу, де віддають перевагу індивідуальному підходові до кожного клієнта.

Та й у цілому в роботі всього обласного центру і його структурних підрозділів у районах і селах намітився крен у цей бік. Групові лекції, масові акції – це добре, але найкращий результат, за словами В.М. Кольцова, там, де працюють з кожним окремо. Тим більше, коли ідеться про такі глибоко особисті і делікатні проблеми, як стосунки у родині, виховання неблагополучних дітей тощо.

Понад 3000 кризових родин перебували під соціальним супроводом. Це дуже відповідальна, і я б сказала, тонка робота, адже угоди про соціальний патронат складаються добровільно, до того ж важливий кінцевий результат. Добре одне, що неблагополуччя в сім’ї перестає бути особистою справою, особливо там, де страждають діти. До речі, багато уваги центри приділяють прийомним родинам, а також дитячим будинкам сімейного типу.

Представники ЗМІ довідалися, що за кількістю прийомних сімей у нас лідирує Березівський, Болградський, Котовський та Овідіопольський райони. І кількість послуг, надані їм, різко зросла (на 70%). Але справа, звичайно, не лише в цифрах і відсотках. За словами В.М. Кольцова, його більше турбує якість і ефективність допомоги. Дійти до кожного – це не так просто, особливо у сільських районах. Є вихід – виїзди мобільних консультаційних пунктів, але часто маршрути повторюються в ті самі села, а отже, інші залишаються осторонь. Додамо проблеми з фінансуванням (у минулому році воно зменшилося), що автоматично призвело до скорочення кількості залучених фахівців – медпрацівників, юристів, психологів. Є й інші питання, що потребують розв’язання на державному рівні, і в першу чергу, про укомплектування районних служб штатними співробітниками. Залишається сподіватися, що до молоді у нашій країні влада все-таки повернеться обличчям.