Сьогодні на запитання газети відповідає начальник управління освіти та наукової діяльності облдержадміністрації Д.М. ДЕМЧЕНКО.
– Дмитре Михайловичу, останній дзвінок, що пролунав сьогодні, сповістив про закінчення ще одного навчального року… Але й у червні на багатьох школярів чекають напружені деньки…
– Так, червневий календар насичений випробуваннями – пройдуть іспити. Для дев’ятикласників вони відбудуться 2 червня (українська мова) і 5 червня (математика). Що ж до випускників загальноосвітніх шкіл, то іспит по всій країні з української мови (переказ із творчим завданням) пройде 21 червня. Обов’язковим є й іспит із історії України. Решта п’ять – на вибір. Сьогодні ж проходить тестування з української мови в тих містах і районах області, де його заплановано. Як ми вже повідомляли: у зв’язку з тестуванням посуваються далі випускні бали, їх перенесено на 27 – 28 червня. Жодних затримок, зволікань із виданням атестатів не буде – все вже готове.
– Одержать свої нагороди й медалісти… До речі, як сам начальник управління ставиться до цих нагород?
– Якщо щиро, то мене завжди коробив формалізм у цій справі. Гонитва за медалями (золотими, срібними), бажання будь-що їх здобути перетворили гарну ідею на джерело негативу. Найбільше звинувачую в цьому батьків, для них це стало самоціллю, мовляв, із медаллю легше вступити до вузу. А для цього всі шляхи добрі, зокрема й натаскування з допомогою репетиторів, і відвертий підкуп... Нерідко на медаль ідуть ті, хто її не заслуговує. Недавно ми робили вибіркову перевірку по районах, і в кожному з них встановлено факти такої невідповідності, зокрема й суто формальної. У випускника чотири четвірки, а для медалі (навіть срібної) це забагато… Хоча в принципі учень непогано навчався, старався. За¬те в очах однолітків він уже видається пройдисвітом, хитруном… Моральні збитки, як мовиться, вочевидь.
– До речі, про це відверто заявляють і ректори: на їхню думку часто з 300 – 400 медалістів глибокі знання мають лічені одиниці…
– Ну, може, керівники вузів трохи й перебільшують, але нездоровий ажіотаж навколо шкільних нагород завжди був, є і буде. Щоправда, сьогодні багато які університети, академії самі вирішують, що діяти з такими абітурієнтами. На престижних факультетах відмінники вже давно складають іспити нарівні з усіма. Хоча, повторюю, сама ідея шкільної нагороди стимулює учнів, та й чому б не відзначити найкращих. Тільки, напевне, робити це треба інакше. Маємо переможців міжнародних олімпіад, всеукраїнських, а також талановитих дітей, що виявили себе в різних сферах (спорті, мистецтві, творчості). Ось таких хлопців і дівчат варто було б відзначати, незважаючи на кількість четвірок в атестатах…
– Попри таку сувору зиму, навчальний процес пройшов спокійно, організовано, без пригод…
– Рік справді був дуже тяжкий, але завдяки чіткій організації та злагодженій роботі на місцях вдалося уникнути зривів занять у школах, інтернатах, ПТУ. Запам’ятається й клопіт із двома школами-новобудовами – в Тарутинському й Арцизькому ра¬йонах. Є зрушення й у соціальному захисті, особливо в організації шкільного харчування, яким охоплено вже майже 90% учнів. Тільки на це місцевими бюджетами було передбачено понад 52 мільйонів гривень.
– Коли мова заходить про гроші, одразу згадуєш горезвісний принцип залишкового фінансування освіти… Він так само чинний?
– Так, брак коштів, на жаль, – найгостріша проблема. Про це сказано й написано чимало. Але якщо говорити про минулий навчальний рік, то мене не вдовольняє, наприклад, орга¬нізація позашкільної роботи. Як керівник управління, не можу впокоритися тому, що більшість учнів залишилися поза різними гуртками, секціями, клубами за зацікавленнями. Від правильного виховання залежить не тільки доля людини, але й усьо¬го суспільства. В ньому, як відомо, не буває нічого незначного, другорядного... Але при цьому позашкільна робота в нас давно в ролі бідної Попелюшки – при формуванні бюджетів на неї взагалі немає жодних нормативів. Доводиться перекидати освітні кошти на виховний процес...
З фінансуванням пов’язане й інше болісне питання – шкільних “довгобудів”. Потрібно довести до ладу школу в Ларжанці (Ізмаїльський р-н), завершити будівництво шкіл у Саратському, Білгород-Дніст¬ровському, Великомихайлівському районах. Наразі формуються нові склади органів місцевого самоврядування. Треба, щоб нова влада серед своїх пріоритетів поставила школу на перше місце, усвідомивши, що без якісної освіти шанси на високу якість життя дорівнюють нулю.
– Не встигли провести старий навчальний рік, як уже почали готуватися до нового... І, зважаючи на все, проблем у ньому буде не менше...
– Насамперед, потребує поліпшення ситуація в селах області. Застанова при цьому одна: там, де є діти, мусить бути і школа. Принаймні, початкова. При цьому залишається той самий курс на створення опорних шкіл і освітніх округів. Зрозуміло, що в таких школах усе мусить бути на найвищому рівні – і оснащення, і комп’ютеризація, і навчальний процес. Зросте роль громадськості, батьків, – без них сільську школу не підняти. Турбує нас і проблема шкільного автобуса, поки що на цю програму закладено два мільйони гривень, що вочевидь замало. І, нарешті, соціальний захист учителя. Так, зарплата в педагогів зростає, збільшено і квоту для сільської молоді, що вступає до педвузів. Але за¬кінчивши їх, молоді вчителі до села не квапляться, і зрозу¬міло чому. Жити немає де (мені важко навести приклади, щоб їх забезпечили впорядкованим сучасним житлом), пільг жодних, комунальні виплати заморожені. Без школи важко уявити село, ну а саму школу без учителя... Ось із його й треба починати. Тим більше, що педагогом може бути не кожен, а сама педагогіка – це дуже складне мистецтво, причому сьогодні конче потрібне.
– Дмитре Михайловичу, поясніть ситуацію з дошкільною освітою. Чи правда, що відвідування дитячого садка тепер обов’язкове, без цього можуть до школи не прийняти?
– Ні, неправда. Директор школи не має права відмовити такій дитині. Особливо якщо зважити, що дошкільна система дуже підірвана, як у місті, так і в селі. Йдеться передусім про закриття, розпродаж відомчих садків, руйнування й занепад сільських. Звідси черги, брак місць або самих дитсадків. Відродження системи почалося, але темпи не най¬кращі. І тут знов-таки місцева влада при формуванні бюджетів на черговий рік повинна передбачити кошти. Дошкільним вихованням треба обійняти щонайменше 80% дітей.
– Навіть в останній день навчального року охочих потрапити до вас на прийом чимало – і серед батьків, і серед педагогів. З якими питаннями найчастіше звертаються до начальника управління?
– Найчастіше причина візиту – конфліктна ситуація, пов’язана з атестацією педагогів, навчальним навантаженням, розподілом годин. Що стосується батьків, то вони нерідко скаржаться на побори в школах під виглядом ремонту, устаткування кабінетів тощо. Здавалося б, що простіше – відкрийте рахунки і перераховуйте на них гроші... Але батьки самі не хочуть, їх обурюють податки на добродій¬ність... Напередодні випускних балів, як правило, надходять сигнали про надзвичайні суми, що збираються на ці урочистості. Хоча до кожного директора школи доведено – жодних ресторанів, пишних бенкетів... Краще подбати про інше, – щоб свято вийшло щирим, емоційним, гарним.
– І останнє запитання – що нового в правилах прийому до вузів?
– Особливих змін немає. Щоправда, цього року тестування проходить по всіх областях, і його приведено у відповідність з вузівською шкалою оцінки знань.
Що ж до приватних вузів, то хочу застерегти: вступаючи, поцікавтеся, чи є в них ліцензія, чи пройшли вони акредитацію, що дає право на видання диплома державного зразка.
Загалом же, з урахуванням демографічної ситуації, конкурс до академій, університетів не перевищить торішньої планки.
