Так-так... Що в нас цього разу в списку редакційних завдань? Громадські слухання щодо проекту рішення Одеської міської ради «Про забезпечення участі членів територіальної громади в роботі органів місцевого самоврядування м. Одеси». Знайома тема. Наскільки пам'ятається, подібна програма вже виносилася на розгляд сесії міськради наприкінці минулого депутатського скликання й була благополучно «зарубана». Причому з реверансами у стилі: «Документ, звичайно, потрібний, але сирий і недопрацьований». То ж чи вийде з цієї програми птах Фенікс, який вічно відроджується? Давайте-но розвідаємо обставини.
Слухання проходять в одній із аудиторій Одеського регіонального інституту державного управління. З доповіддю виступає голова Одеської міської громадської організації «Лицом к лицу» Олексій Орловський. Як випливає з буклету, мені його дали на вході, основними завданнями цієї організації є «залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні», «розвиток самоорганізації за місцем проживання», «створення ефективної законодавчої та нормативної бази місцевого самоврядування» тощо. Якщо коротко – активніша участь територіальної громади у житті міста. Протягом останніх п'яти років працівниками цієї організації було розроблено понад 50 проектів рішень, схвалених Одеською міською радою. Завдяки цьому, зокрема, «вдалося випрацювати механізм створення органів самоорганізації населення Одеси», «вперше в Україні ці органи знайшли можливість одержувати окремі повноваження міської ради, фінанси й майно». Крім цього, найбільші комітети громадськості протягом місяця від дня своєї реєстрації одержують приміщення з вартістю орендної плати 1 гривня на рік, а в бюджеті міста виділено деякі кошти для їхнього фінансування.
У цілому – ідея досить розумна та ясна. Крім великих загальноміських проблем, існує й безліч завдань дрібнішого масштабу (але, проте, дуже важливих для жителів окремо взятого двору, будинку або мікрорайону). Визначатися із пріоритетами й шляхами їхнього вирі¬шення теж легше на місцевому рівні. Особливо зараз. Адже якщо раніше депутати міської ради обиралися до окремих округів і протягом усього депутатського терміну були відпові¬дальні перед своїми виборцями за виконання їхніх наказів, то тепер ми не маємо такої «прив'язки». Серед роздавальних матеріалів, які надаються учасникам слухань, була й газета «Соседский вестник» (видання громадської організації «Лицом к лицу»). Там, зокрема, було розміщено звернення секретаря Одеської міської ради Олександра Прокопенка. Звернення, що називається «за темою» і настільки сконцентроване, що не втримаюся й просто наведу тут декілька абзаців з нього.
«Представники семи партій і блоків, які на нинішніх виборах одержали найбільшу під¬тримку виборців і пройшли до міської ради, мають відстоювати в ній інтереси не тільки своїх партій і блоків, а покликані «відповідати за всю Одесу». Але як сьогодні рядовим одеситам донести свої проблеми й сподівання до міської влади? Тут своє слово мають сказати органи самоорганізації населення – ці наймасовіші об'єднання громадян за місцем проживання, багато з них вже не перший рік займаються копіткою соці¬альною роботою, облаштованістю житлових будинків та благоустроєм прибудинкової території, захищаючи права й законні інтереси своїх мешканців.
Розуміючи це, керівництво міськради має намір і надалі підтримувати ініціативу мешканців у створенні нових і вдосконаленні роботи вже діючих у нашому місті органів СОН. Для цього ми плануємо розглянути на одній із сесій міської ради Програму розвитку органів самоорганізації населення до 2011 року, а також проекти рішень щодо делегування міською радою органам самоорганізації населення повноважень. В умовах укрупнених районів у нашому місті, коли органи влади територіально віддалені від населення, ми сподіваємося, що органи СОН стануть тією відсутньою сполучною ланкою між конкретною людиною та місцевою владою».
Отже, задекларовано гарну ідею. Але – як її втілювати на практиці? Що конкретно пропонують автори проекту? Вивчаємо відповідний документ. Пропонується, наприклад, що члени органів СОН повинні мати право бути присутніми на сесіях міської ради, одержувати копії необхідних рішень, мати доступ до результатів голосування тощо. Начебто логічно, однак... Втім, прислухаємося до критичних зауважень, висловлених безпосередньо під час громадських слухань.
Леонід ШТЕКЕЛЬ, головний редактор газети «Правое дело»: «Звичайно, я в захопленні від діяльності пана Орловського щодо створення такої програми соціальної спрямованості.
Однак дозвольте підкинути ложку дьогтю до вашої бочки меду. В умовах нормальної демократії такий «унікальний документ» просто не потрібний. На мій погляд, його просто необ¬хідно розподілити на дві частини. Перша має стосуватися висвітлення діяльності місцевих органів влади, а друга має бути присвячена власне місцевій ініціативі. Дозволю собі також зауважити, що нинішній регламент міської ради викликає багато нарікань. Чотири сторінки проектів дрібним шрифтом голосуються протягом де¬кіль¬кох годин, причому самі проекти рішень найчастіше не публікуються. На мій погляд, необхідно домогтися проведення міського референдуму за умови регламенту міської ради. І обов'язковими пунктами включити туди публікацію проектів рішень за 10 днів до сесії (щоб була можливість ознайомитися з ними), а також публікацію підсумків голосування – хто з депутатів і як голосував за те або інше рішення».
Наталя ДЕЙКІНА, голова благодійного товариства «Соотечественник»: «Я не сумніваюся у важливості й потребі даної програми, але реалі¬зація деяких її пунктів викликає труднощі. Наприклад, надійшла додаткова пропозиція – повністю транслювати хід сесій міської ради по радіо. Щоб представники територіальної громади могли одержати інформацію з «перших рук». Але ж, якщо бути відвертими, радіоточки зараз працюють далеко не в кожному будинку! І взагалі, як показує досвід, повна трансляція подібних засідань рідко коли надовго привертає увагу. Осві¬тити їх, обрати найважливіші моменти – це все ж таки більше завдання засобів масової інформації. Ще один момент – забезпечити доступ членів територі¬альної громади на засідання міської ради. Якщо є вільні місця. Але! У нас уже 120 депутатів. За законом кожний з них може мати п'ять помічників. І, якщо теоретично припустити, що усі вони прийдуть на сесію (додайте до цього журналістів), то де, скажіть, взяти таке приміщення, таку залу? Я не заперечую самої можливості присутності членів територіальної громади на подібних заходах, але це мають бути не просто цікаві, а ті люди, вирішення чиїх питань саме розглядаються на сесії».
Як бачимо, дані слухання дуже мало були схожі на класичне «одобрямс». На розраду авторам проекту я можу сказати тільки одне: «Якщо твою роботу критикують, отже, її помітили». Тим більше, що самі представники органів самоорганізації населення до перспектив даної програми ставляться досить серйозно. Ось що, наприклад, говорить Світлана СЛЄ¬САРЕНКО, голова Комітету громадського самоврядування мікрорайону «Лузанівський»: «Ми дуже сподіваємося, що доля цієї програми буде більш успішною, аніж у попередньої. І, погодитеся ви чи ні, але наша готовність брати участь у цьому зараз набагато більша, ніж готовність депутатів. Я б назвала її компромісом. Мінімум того, що б ми хотіли, і максимум того, що нам може запропонувати сьогодні міська рада. Адже по суті йдеться не про саму участь, а про функцію спостерігачів – тобто доступ до інформації й присутності на сесіях. І тут я хочу звернути увагу на один момент. У проекті програми є такий пункт: у разі невистачання місць у сесійній залі перевагу потрапити до неї будуть мати не окремі громадяни, а представники юридичних осіб. Але давайте уявимо конкретну ситуацію. Якась велика будівельна компанія має конфлікт із рядовим мешканцем будинку. У компанії є всі можливості найняти юриста, а проста людина може опинитися позбавленою можливості потрапити на сесію, де розглядається її питання. Мені здається, пріоритет тут може бути лише один: не той, хто першим записався, не юридична або фізична особа, а той, хто має стосунок до розглянутих питань. У зв'язку з цим дуже хотілося б, наприклад, щоб у холі міськради (або перед його будинком) було встановлено щось на зразок інформаційного терміналу. Щоб просто тикаючи пальцем у потрібні кнопки можна було вийти на сайт міської ради, знайти потрібні розпорядження або телефони... Це набагато полегшило б завдання представників органів самоврядування».
Ну що ж, представники територіальної громади висловили свою думку. Тепер слово за депутатами. Впевнена, що зауважень як і раніше буде чимало. Але в той же час дуже багато пунктів програми мають серйозні підстави бути втіленими в життя.
