говорить директор Одеського регіонального центру оцінки якості освіти кандидат педагогічних наук А.Ю. АНІСІМОВ
– Анатолію Юрійовичу, нагадайте читачам, які країни активно користуються тестуванням...
– Ця система успішно (на федеральному або загальнонаціональному рівні) застосовується в Австрії й Великій Британії, США й Франції, Росії й Фінляндії. При цьому переслідуються дві мети: сертифікаційна оцінка знань і діагностика самого процесу навчання. Отримані дані становлять цінний багаж для аналітичних досліджень і формування освітньої політики.
– І кому довірили таку відповідальну процедуру?
– У різних країнах справи йдуть по-різному. Наприклад, в Ірландії це – структурний підрозділ Міністерства освіти, у США й Великій Британії зовнішнім тестуванням займаються незалежні приватні органі¬зації. У Росії вирішили підкорити цей процес безпосередньо уряду. Тут експеримент із єдиним держіспитом почався ще в 2001 році в межах реалізації концепції модернізації російської освіти. Причому, відбувається він за підтримки Світового банку.
– Нам теж допомагає цей банк?
– Так, зовнішнє тестування за його допомогою, починаючи з 2003 року, вибірково пройшло у великих містах України, серед них і в Одесі. У ньому взяло участь понад 8,6 тисячі учнів. Але вже цього року за Указом Президента України тести апробувалися в усіх областях країни.
А якщо врахувати, що зовнішнє незалежне тестування одночасно є й підсумковою державною атестацією, і одночасно вступними іспитами до вузів, то поставилися до нього усі дуже серйозно.
– Чому стільки розмов саме про незалежну оцінку знань. Чи не кривдимо цією недовірою педагогів – шкільних, вузівських?
– Так, настали кардинальні зміни у стосунках між тими, хто навчає, і навчається... Змінюються й функції держави, громадськості, батьків... Але з іншого боку, давайте оцінимо ситуацію об'єктивно й реально. У жодній галузі якість продукції не оцінюється самим виробником, тільки суспільством, тобто споживачем. Чому ж в освіті свій “продукт” тримає в руках тільки той, хто його створює, тобто, вчитель. Він же визначає його достоїнства й недоліки. Зовнішнє тестування нічого в нього не забирає, але одночасно виставляє свою планку, що, безсумнівно, буде тримати кожного з них у “бойовій готовності”. Те ж стосується вузів: результати тестів – для них закон. Ніяких претензій до них бути не може.
– Ми вже повідомляли, що Вас призначили директором Одеського регіонального центру оцінки якості ос¬віти...
– Таких регіональних підрозділів створено дев'ять. Наш об'єднав три області: Одеську, Миколаївську й Кіровоградську. Як і слід було сподіватися, становлення, від¬криття таких центрів – процес складний і важкий. Та й у майбутньому нас не чекає легке й веселе життя: від сесії до сесії... За нами – постійно діючий моніторинг у школах, контроль над прийняттям управлінських рішень (управлінь, міністерств), своєчасність оновлення навчальних планів та інші важливі питання. Отоді й можна буде дати справжню, а не емоційну оцінку – яка ж у нас освіта – гірша чи краща, ніж за кордоном.
– Як пройшло тестування в Одеській області?
– У цілому – нормально. Серед 24463 випускників обласна квота тестування склала цього року 1900 чоловік. У тестуванні були задіяні чотири адміністративні одиниці – міста: Котовськ, Білгород-Дністровський, а також Роз¬дільнянський та Арцизький райони. Тестування проходило на базі десяти шкіл, навчально-виховних комплексів, ліцеїв та гімназій. Тридцять першого травня – здавали тести з української мови (у ньому взяло участь 98% учнів). З математики або історії (на вибір) іспити пройшли третього червня (охоплено 96%). Обидві сесії пройшли чітко, організовано, без порушень технологій. Біля кожного пункту тестування чергувала міліція, у самих приміщеннях – медпрацівники. Ми зробили усе, щоб не допустити стресових ситуацій. Їх не було.
Скажу відверто, більше хвилювалися організатори, інструктори, чергові... Так, 31 травня інструктори помилилися зі штрих-кодом, наклеїли їх не за місцем призначення, була неузгодженість і з розміщенням учнів по робочих місцях... В одній з аудиторій так нервували, що розрізали одразу два пакети – з екзаменаційними матеріалами й призначеними для відповідей.
Але вже третього червня таких помилок не було. Та у цілому, принципових проблем не виникло. Самі діти добре впоралися із завданнями. Були, звичайно, питання, але вони вирішувалися оперативно, за допомогою інструкторів. Безумовно, це тільки експеримент, і надалі має бути більша робота в школі, у вузах. Наше завдання – вивести цей процес на загальнонаціональний рівень.
– Коли ж будуть відомі результати тестування?
– 19 червня учні одержать відповіді з української мови, 21 червня – з історії, 24 червня – з математики. Оголошення результатів буде проходити через райвно, куди дані надійдуть від обласного управління освіти й наукової діяльності. Саме сюди прийдуть відомості з Києва від Українського центру оцінки якості освіти. В них будуть тільки ідентифікаційний код учня та його результати (за шкільною – 12-бальною шкалою та вузів¬ською – від 100 до 200 балів). Як бачимо, крім учня, який знає свій код, ніхто про його результати знати не зможе. З ними можна також ознайомитися на сайті Українського центру www ukrtest.org.ua. А ось як розпорядитися отриманими балами – кожний вирішить за себе.
