Газова труба дотяглася до смт Ширяєвого у 2004 році. Одразу ж газ був підведений до лікарні, школи, дитячого садка... Потім лінії жовтих газопроводів потяглися над огорожами Ширяївського району у всіх напрямках. Першими переваги цього виду палива відчули мешканці села Вікторівки. Потім Миколаївки...
– Сьогодні у нас високий темп газифікації. Магістральний трубопровід уже йде вбік села Осинівки. Якщо два роки тому в Ширяєвому було кілька розподільних пунктів, то тепер вже є 12 шафових станцій зниження тиску газу, від яких ідуть вітки по селищу, – говорить керівник апарату Ширяївської райдерж¬адміністрації Юрій Акенфієв.
Однак, які перспективи газифікації в умовах постійного подорожчання блакитного палива? Адже якщо сьогодні його 1000 куб. м коштують для побутового споживання 220 гривень, то вже оголошено про урядовий намір підняти цю ціну з липня до 400. І, за прогнозами, це – не межа!
Однак ширяївці хочуть мати підведений газ і для обігріву, і для готування їжі. Ті, хто користується ним, оцінили економію часу, здоров'я й сил, які він приносить в будинок. Газові балони не виправдовують себе. Балон коштує близько 75 гривень, вистачає його – на місяць – півтора. Ось і рахуй витрати: при всіх подорожчаннях газ, що подається по трубі, дешевший: навіть якщо доведеться платити по 40 копійок за кубометр. Так, з бесіди із однією з мешканок Ширяєвого з'ясувалося, що для забезпечення нормального побуту в комунальній квартирі з двох кімнат за зиму потрібно спалити трохи більше 900 «кубів». Тобто, вона заплатила 55 гривень, а за новими розцінками це вийде близько 80. Це точна цифра – тому що в кожного є лічильник.
Раніше, щоб перемогти січневий мороз, подібний до минулорічного, господар мав кинути в піч не менш ніж тонну вугілля. А вона коштує 450 – 520 гривень, у залежності від якості. За сезон його йде до 3 тонн. При цьому не обійтися без закупівлі 3 кубометрів дров, на що із домашнього бюджету потрібно виділити додатково ще близько 200 гривень. Тобто – 1700 гривень!
– А якщо взяти великий житловий будинок садибного типу, то сім’ї, яка в ньому мешкає, потрібно витратити до 5 тонн вугілля. Не забувайте також, що паралельно з газом будуть дорожчати й вугілля, і труби, й роботи щодо їхнього проведення. А люди навчилися рахувати й думати наперед.
– Зараз газифікація свого житла обій¬деться дешевше, ніж через якийсь час, – говорить начальник відділу архітектури, містобудування й житлово-комунального господарства Ширяївської райдержадміністрації Ольга Жукова. – До того ж, грубку незручно й довго розпалювати, важко регулювати температуру, трудомістким процесом є її чищення. Не те, що піднести сірник – і запалити!
– Ми вважаємо, що газ краще, ніж ву¬гілля, – говорить Ю. Акенфієв. – Задіяна низка кредитів у банках. Ми забезпечені мінімумом фінансування, яке необхідне для нинішнього етапу газифікації. Закуплено труби, зроблено проекти щодо газовідведення від центральної магістралі через Осинівку на Мар’янівку. Це великий населений пункт, де також зацікавлені в енергетичному перетворенні. Його керівництво вкладає частину коштів із прибутків місцевої бізнес-структури, які потім їй поверне держава.
Підведення газу до району планувалася ще з 1989 року. З 2001 року перспективи газифікації були затверджені обласною програмою «Регіональна ініціатива». У ній передбачалися не тільки інженерно-будівельні роботи щодо прокладання трубопроводів, але й визначалися джерела фінансування. Багато схем матеріального забезпечення збереглися. Частково дії нинішнього керівництва району збігаються із наміченими раніше планами. Однак діє програма чи ні? Хто її визнав неефективною? А якщо так, то чому її не скасували офіційно? Це вже управлінська традиція: керівники приходять і відходять, те, що впроваджено одним, відкидається іншим. А люди з їхніми побутовими потребами залишаються. Добре, що райдержадміністрація в Ширяєвому без усіляких директив сама йде їм назустріч. У районі вже створили своє газове управління, – до цього зобов'язує наявність мережі загальною довжиною понад 200 км. Але якщо пошук коштів на прокладання магістралі беруть на себе бюджети, то проведення по вулицях і безпосередньо по дворах відбувається за рахунок громадян.
Моя співбесідниця зітхає за всіх сусідів: адже це обходиться їм залежно від довжини трубопроводу від 3 до 10 тисяч гривень. Ось вона й прийшла на базар прицінитися, за скільки зможе продати корову. Якщо здавати на м'ясо – то 1200 гривень, якщо продавати живу – то приблизно 3 тисячі. Але хто її візьме? Адже дорожчають не тільки енергоресурси, але й корм, послуги ветеринара. А за проведення газу заплатити треба! А чим? Різати – шкода, та й виторг менший. Ось вони – проблеми людські!
