У тому, що в Одесі приділяється чимало уваги творчій спадщині Костянтина Георгійовича Паустовського, немає нічого дивного: письменник-романтик невіддільний від нашого міста. Провівши тут “час великих чекань” на початку двадцятих років, він прийняв Одесу у своє серце і відобразив її на сторінках своїх творів.
З кінця 90-х років існує в нас музей письменника на Чорноморській вулиці – поруч із будинком, у дворі якого, у двірницькій (не збереглася), він мешкав. Незабаром після відкриття музею було засновано муніципальну літературну премію імені К.Г. Паустовського. Подавані на конкурсний добір прозові та поетичні твори мусять бути витримані в дусі гуманізму, властивого творчості К.Г. Паустовського. Безумовно вітається, якщо вони так чи інакше пов’язані з Одесою. Було визначено й таку номінацію, як “популяризація творчості К.Г. Паустовського”, пізніше дипломами міського голови стали відзначати окремих людей і цілі установи, що зробили свій внесок у підтримку музею письменника.
Брати участь у конкурсі можуть професійні літератори, журналісти, майстри художнього слова. За минулі роки лауреатами, дипломантами конкурсу стали Т. Ларченко, С. Стриженюк, М. Базоєв, протоієрей Олександр Кравченко, А. Михайленко, О. Куклова, С. Кузнецова та інші. Шкода, що не практикується випуск колективних збірників, де були б опубліковані твори відзначених авторів, – це було б цікаве та пізнавальне, з багатьох точок зору, читання. Може, до десятиріччя заснування премії (а воно не за горами) і варто випустити таке видання.
Цього року список лауреатів, володарів дипломів міського голови і грамот міського управління культури вийшов представницьким. Особливо приємно, що “за підтримку музею К.Г. Паустовського” нагороджені дипломами такі солідні установи, як Морська агенція “Адріатико-Бриг” (генеральний директор В.С. Ланг) і Одеська державна академія будівництва й архітектури (ректор В.С. Дорофеєв). Серед дипломантів є люди, відомі своєю багаторічною подвижницькою діяльністю на ниві духовності. Руфіна Миколаївна Грейнер, одна з засновниць Літературного товариства “Світ Паустовського”, відзначена за книжку “Каролина Собаньская”. До речі, саме завдяки діям Руфіни Миколаївни, селище Кароліно-Бугаз здобуло своє теперішнє ім’я. Людмила Миколаївна Кіяновська, вчителька російської мови й літератури школи № 121, чимало робить для того, щоб її учні зацікавилися творчістю Костянтина Паустовського. Агнеса Вікторівна Виноградова, журналістка з Миколаєва, відзначена за книжку “Расстрелянная мечта”, присвячену П.П. Шмідту (особистістю легендарного лейтенанта, як відомо, цікавився К.Г. Паустовський). Також дипломи одержали Галина Маркелова за збірку віршів “Отзвуки лета” і Григорій Мокряк за книжку “Над волнами Черного моря”.
Лауреатами премії ім. Паустовського стали: Юхим Ярошевський – за книжку “Королевское лето”, Роман Бродавко – за збірку віршів “Скрипичный город мой”, Тетяна Ананченко – за збірник культурологічних нарисів “України часточка – в мені: Одещина в культурологічному просторі світового українства”. І ось із лауреатами виходить “найцікавіше”.
Юхим Ярошевський усе життя працював (і далі працює!) шкіль¬ним викладачем російської мови та літератури. Паралельно він писав свій “Провінційний роман-с”, що з 70-х років “ходив” по Одесі в списках і становив великий інтерес для “органів”. В останні роки “...роман-с” витримав кілька видань – зовсім недавно він вийшов у Санкт-Петербурзі. Це дуже “одеський” роман, – як відзначають критики, написаний у традиціях південноросійської прози, і увінчання його суто одеською премією цілком логічне.
Роман Бродавко, журналіст, і Тетяна Ананченко, вузівська викладачка, – добре відомі в Одесі люди. І цілком зрозуміло, що плоди їхньої творчості визнані гідними премії. Бентежить, щоправда, один нюанс – обидва лауреати є членами журі конкурсу на премію імені Паустовського. І навіть якщо вони не брали участі в голосуванні, сам факт подання творів на конкурс не може викликати схвалення з етичної точки зору. Адже ж є неписаний закон (іноді, втім, це обумовлено в “Положенні...”), що забороняє членам журі брати участь у конкурсі. Більше того, наприклад, організатори нью-йоркського Міжнародного Пушкінського конкурсу забороняють це навіть родичам і близьким знайомим членів журі! Якщо ми хочемо, щоб наша “фірмова” муніципальна премія імені К.Г. Паустовського мала авторитет в Одесі та за її межами, все пов’язане з нею мусить бути бездоганне.
