Президія ради Організації ветеранів України, яка виражає ветеранське представництво всіх 27-ми регіонів і причетних центральних органів, на своєму розширеному засіданні 30 травня 2006 року обговорила підсумки участі ветеранських організацій в проведенні виборчої кампанії (березень 2006 р.) і зазначила, що вона була найважчою і найбільш дорогою за всі роки незалежності України. Проходила у виключно складній економічній, со¬ціальній і політичній обстановці, при недосконалому виборчому законодавстві. Через це та інші організаційні недоробки і грубі порушення значна частина знедоленого старшого покоління не змогла взяти участь у виборах або була дезорієнтована.
Але вибори відбулися. Центрвиборчком і Верховна Рада визнали їх загалом правомірними, конституційними. Новообрані депутати в основному приступили до роботи.
У цих умовах Президія ради Організації ветеранів України від імені всіх ветеранів війни, праці, військової служби і інших пенсіонерів звертається із закликом і надією до депутатів всіх рівнів (від сільради до Верховної Ради) зробити все можливе і неможливе для прискорення виведення країни з кризового стану і забезпечення гідного соціально-економічного розвитку. На цій основі добитися докорінного підвищення загального добробуту народу, особливо старшого покоління, перед яким суспільство у великому боргу.
У розв’язанні всіх життєвих проблем необхідно виходити передусім з найважчої демографічної обстановки: в Україні майже найнижча у світі народжуваність випереджається в 1,5-2 рази смертністю. Щорічно відходять з життя 300 – 350 тисяч ветеранів. Велика частина – через недоїдання і незабезпечення повноцінним безкоштовним лікуванням, гарантованим Конституцією. Зараз в нашій Орга¬нізації серед 12 млн ветеранів всіх категорій залишилося тільки 3,5 млн ветеранів війни. Особливо багато пішло з життя в останні роки інвалідів війни і учасників бо¬йових дій (середній вік яких – за 80). Їх залишилося усього близько 500 тис., а також учасників війни – колишніх трудівників військового тилу разом з вдовами загиблих і померлих – близько 3 млн. Всі вони, безумовно, заслужили на особливу увагу держави і суспільства.
Президія вважає, що найбільш гострою і невідкладною є проб¬лема вишукання коштів для збільшення в 2-3 розмірів пенсій, які нині майже у 10 млн. ветеранів і інших пенсіонерів нижчі фактичного прожиткового мінімуму. Таким же невідповідним залишається фінансування медичного забезпечення, передусім для оздоровлення і лікування учасників бо¬йових дій і інвалідів, а також інших страждаючих хворобами ветеранів.
В ім’я цього ветеранська громадськість вимагає від вищого ке¬рівництва держави і народних депутатів створити умови для найрішучіших, принципових заходів щодо утворення додаткового соціального фонду; легалізації тіньової економіки, яка ухиляється від сплати податків, припинення “прихватизації”, а подекуди і до відновлення справедливості (щодо приналежності) в розпроданому за безцінь загальнонародному багатстві, викорінення корупції, різкого скорочення управлінського апарату та інших непродуктивних витрат (під час чуми бенкети не справляють!?).
У численних листах, зустрічах і виступах на пленумах, зборах ветерани-виборці повідомляють, що з нетерпінням чекають від своїх обранців у Верховній Раді України прийняття продуманих законів відносно стратегії розвитку суспільства і держави, макроекономі¬ки, зовнішньої політики, національної безпеки, обгрунтованих і дійових соціальних програм, насамперед направлених на соціальний захист малозабезпечених верств населення.
Ветерани з надією чекають, що новообрані депутати Рад всіх рівнів, міські, селищні і сільські голови з високою відповідальністю перед народом будуть всіляко сприяти:
– зростанню народногосподарського комплексу, особливо енергетичної і аграрної складових;
– зміцненню єдності влади і народу;
– підтримці ініціативи людей, які повинні навести в державі порядок, на ділі забезпечити синівську повагу до своїх батьків і матерів, всього старшого покоління.
Тільки завдяки цьому Україна може позбутися нинішньої бідності і падіння моралі, змінити життя людей, зробити його більш заможним, щасливим; країна стане дійсно незалежною і посяде гідне місце в світовій співдружності, якого вона заслуговує, маючи значний ресурсний і людський потенціал.
Депутатів місцевих рад, міських, селищних і сільських голів закликаємо до найбільш тісної співпраці з ветеранськими орга¬нізаціями у вирішенні проблем життєзабезпечення ветеранів, вдів, усього старшого покоління, з всією наполегливістю домагатися неухильного виконання місцевими органами влади і управління ухвалених законів, указів, постанов відносно со¬ціального захисту, лікування, житлово-комунального, транспортного і іншого обслуговування, збільшувати асигнування з місцевих бюджетів на ці цілі:
– забезпечувати таку постановку роботи, щоб місцеві державні, господарські, громадські структури постійно доходили до потреб і запитів кожної людини похилого віку;
– знаходити додаткові місцеві матеріальні можливості для надання допомоги ветеранам, що збідніли, а також статутної діяльності ветеранських організацій, особливо первинних, – найперше покликання всіх службових осіб і активістів;
– надавати всім ветеранам моральну підтримку, звеличувати подвиг ветеранів Великої Вітчизняної війни і трудівників тилу, на їх прикладі виховувати патріотизм у підростаючого покоління, всіляко перешкоджати негативному впливові на молодь за¬хідної масової культури.
Враховуючи всю складність нинішньої обстановки в державі, просимо депутатів всіх рівнів всіляко стримувати підвищення цін і тарифів на енергоносії, комунальні послуги, транспортні витрати, індексувати соціальні виплати, а також привести мінімальну заробітну плату і пенсію у відповідність до реальної вартості споживчого кошика. Передбачити для цього в державному і місцевих бюджетах достатні кошти.
Не форсувати адміністративно-територіальну реформу, яка в умовах бідності населення, дорожнечі транспорту і поганого стану доріг в сільській місцевості, появи ще більшої віддаленості – ускладнить, а в багатьох випадках не дозволить своєчасно і в повному обсязі отримувати ветеранам навіть гарантовану державою соціальну і медичну допомогу.
Сподіваємося на ваше розуміння і підтримку старшого покоління.
30 травня 2006 р.,
м. Київ,
«Ветеран України», 14 червня 2006 р.
