У приватній розмові художник Геннадій Кім щиро повідав: останнім часом він змінив кольорову гаму своїх картин із мінорної на мажорну. І вплинули на його творчий настрій краєвиди Савранщини. Мешкає тут віднедавна; переїхав із Біляївки. Родом же з Ростовської області. Зовнішність Геннадія видає коріння його родового древа – предки жили чи на корейських, чи на китайських землях. Та все ж доволі було кілька років, щоби душа художника зріднилася із тутешніми тихоплинними водами та мальовничими берегами річки Південний Буг, його меншою сестрою – Савранкою, чиїми водами він наповнює своє русло. У різні пори року змінюють свою красу, але не втрачають привабливості, довколишні ліси та луки. Природна ошатність Савранщини підняла душевний настрій художника, змінила ностальгічні нотки, котрі домінували у його творчості, на оптимістичні. Про це красномовно засвідчують пейзажі, написані рукою митця. До слова, Геннадій впевнений: будь-який художник знайде тут багато тем для творчості, а тому і висловив пропозицію запрошувати сюди митців.
Геннадій зацікавився історією краю. Одразу звернув увагу на визначні місця селища Саврань. Його привабила споруда колишньої гідроелектростанції. Будівництво міжколгоспної Савранської ГЕС на Південному Бузі було розпочато 1947 року. А навесні 1950-го ГЕС, яка стала найпотужнішою міжколгоспною електростанцією на Україні в ті часи, дала струм. Спливло понад півстоліття. Забуттям “заселилось” приміщення, а вціліла дамба ще очікує на доброго господаря, котрий відновить колишню ГЕС. На картині Геннадія Кіма нема й натяку на приреченість гідроспоруди. Можливо, тонке відчуття художника вималювало її майбутню поліпшену долю...
Після низки живописних пейзажних полотен у митця виник задум про написання циклу картин під загальною назвою “Мальовнича Україна: краєвиди Савранщини”. Як він сам зізнався, не очікував на таку легкість при виконанні роботи. Будинок культури, що в центрі селища, з першої спроби зручно “оселився” на полотні під розлогими соснами. Підвечірнє лагідне сонце зігріває його своїм промінням, що додає картині умиротворення. Так і хочеться читати вірші Пушкіна, Сосюри, Вінграновського... Упродовж літа своїми руками художник “випестував” понад десять картин. Кожна – неповторна.
І тут буду вторити словам автора картин: у нашій буденщині, через її швидкоплинність, ми втрачаємо неоціненне – спілкування з природою. Не вміємо ввійти в гармонію із довершеністю створеної земної єдності. Зупиніться, озирніться навколо, впорядкуйте душу – до цього закликає творчість митця.
Картини художника допомагають зрозуміти, яка ж принадна місцевість рідного краю, зокрема – береги Південного Бугу, пестливі води літньої річки. Тут пройшло дитинство, зваблива пора юності. Та й нині щораз кличе річка на спомин; тихі води Бугу, нічний місяць та розлогі верби не раз були свідками потаємного купання-кохання...
Минулого року взимку у місцевому історико-краєзнавчому музеї за підтримки районної державної адміністрації відбулася персональна виставка картин Геннадія Кіма. Було представлено пейзажні роботи та натюрморт “Соняшники”. Відвідувачі виставки, споглядаючи на картини, то проймались прохолодою засніжених гір, то ледь вловимим запахом золотавостиглого степового соняшника. А то так і хочеться злетіти у затуманену височінь неба разом із голубом; він ніби кличе за собою душу, сповнену любові до всього Божественного...
У Геннадія Кіма було кілька персональних виставок – в Одесі, Іллічівську, Біляївці. Коли навчався в Одеському художньому училищі імені Грекова, був учасником міжнародних та республіканських виставок молодих художників. Його роботи знають у Франції, адже брав участь у виставці-аукціоні, що проходила в м. Парижі. Презентував район своїми картинами на Міжнародному форумі інвестицій та інновацій, що проходив на початку літа в Одесі. Кілька картин подарував Савранській райдержадміністрації, де знаходить розуміння та підтримку голови райадміністрації М.М. Базея.
Творчий потенціал художника зростає. Нині йдуть пошуки можливостей підготовки та відкриття персональної виставки Геннадія в Києві. Він радий з того, що зможе в столиці України не лише показати на широкий загал свій живопис, а й через картину, так би мовити, заочно, познайомити глядача із чудовою природою Савранського району, що розміщений на півночі Одеської області і є своєрідною візитною карткою області для тих, хто з півночі по Київській трасі подорожує до “перлини біля моря”.
Автору цих рядків, як корінному жителю Савранщини, вельми приємно з того, що перебування на моїй батьківщині пробудило у творчій особистості – художника Геннадія Кіма бажання до відображення земної реальності, в якої мажорність переважила мінорні настрої. Творчість автора – це гімн життю.
