НАЙБІЛЬШ ТВОРЧА ПРОФЕСІЯ
Нею володіють будівельники, вони оновлюють світ. Та працівники управління будівництва й реконструкції Одеської облдержадміністрації змушені більше проявляти себе у якості менеджерів та фінансистів. Таке віяння часу.
Плани на рік у них тверді, і ніхто їх не скасовував. Але виконання завдань затримувало відсутність грошей, які почали надходити тільки зараз. Після сесії облради 5 липня 2006 року видано розпорядження облдержадміністрації про виділення з бюджету розвитку коштів в обсязі 36,6 млн гривень для будівництва інтернатів, різних об'єктів щодо водопостачання, каналізаційних споруд... На жаль, із цієї суми по районах було розподілено меншу частину: близько 11 мільйонів, – кошти, які, звичайно ж, не можуть покрити всіх будівельних потреб. Крім цього, надійшла ще низка субвенцій, які враховують соціально-економічні перспективи й необхідність підтримувати в експлуатаційному порядку житлово-комунальні підприємства, а також реалізації інвестиційних проектів і проведення газових трубопроводів до південних районів і до низки депресивних північних. На особливому обліку Кілія, де відбувається переведення основного корпусу енергетичної системи на електрозабезпечення, а також Раухівка, де потрібно перебудовувати каналізаційні споруди.
– Усього до кінця року ми маємо побудувати 196 об'єктів. Часу мало, гроші тільки-но з'явилися. Тому навіть у святковий день не можна відмовитися від сухуватої констатації того, що напруження в роботі велике.
Для полегшення ситуації є сенс створити в області структуру єдиного замовника. Така свого часу діяла, і це себе виправдовувало, – сказав заступник начальника управління Іларіон Ярошевич.
Замовники – це як галузь у галузі. За великим рахунком це організація, яка не просто здатна оплатити будівництво об'єкта. Вона бере на себе відповідальність і за розвиток території, за збільшення корисного коефіцієнта її віддачі. Сьогодні ж спостерігається по декілька забудовників в одному мікрорайоні. І нерідко вони, обстоюючи свої інтереси й амбіції, не можуть домовитися між собою про узгодженість робіт. Тому, мабуть, ми часто є свідками того, що спочатку кладуть асфальт, а потім знімають його укочений шар, щоб рити траншеї під труби. Тому у І. Ярошевича й виникла думка щодо раціональності введення регіонального замовника. Він бачиться тим органом, чиї рішення будуть об'єктивно превалювати над міжусобними інтересами окремих фінансових «князьків». При цьому питання будівництва будуть вирішуватися не з орієнтацією на індивідуальності, а комплексно.
Сумно й те, що розвалюється тендерна система. Створюються громадські організації, які поступово незрозумілим чином перетягують до себе повноваження державних органів контролю. У кулуарній тіні складається кругова порука між нащадками чиновницьких партократичних династій. Фабрикуються скарги, за якими виробляються розслідування з зарані відомими результатами. Зразок такої підпільної монополії мав місце, зокрема, при організації тендерів на острові Зміїному.
Він привертає до себе багато уваги як географічний, а набагато більше як політичний об'єкт, на шельфі якого зосереджено великі економічні інтереси. Зараз там погіршується стан берега. Хвилі розмивають перешийок між двома вершинами, а від цього острів може бути розділений водою надвоє, що різко підсилить на ньому руйнівні процеси. Після зливи, яка нещодавно прошуміла над ним, стічні жолоби біля вже споруджених причалів виявилися забитими кам'янистими породами. Триває ерозія ґрунту. Для її припинення потрібно закрити хвилеломом так званий Дамський пляж. Залишити острів без уваги вже не можна, тому що проект його трансформації коштує 76 млн гривень. Багато коштів у економіку острова вже вкладено. Залишається, рятуючи цей унікальний куточок країни, звернутися до Кабінету Міністрів України із проханням провадити усі подальші роботи на острові під грифом «Таємно» з огляду його особливо важливого стратегічного значення. А для контролю над роботами на Зміїному й пов'язаними із цим фінансовими переміщеннями бажано впровадити заходи прокурорського реагування. Поки ж що показовий той факт, що севастопольська будівельна організація, яка є одним із кращих в Україні підрядників, не одержала можливості стати переможцем у тендері.
При цьому завдання берегозміцнення Зміїного наскільки залишається в силі, настільки ж і не вирішується. Зараз потрібно вишукати 11 мільйонів гривень, щоб готувати спеціальні захисні масиви й завезти їх 3 тис. тонн, влаштувавши підводний склад. До кінця року потрібно реалізувати 3 млн гривень. Інакше? Звичайна доля грошей, які не встигли оприбуткувати: їх відсилають назад до Мінфіну України, як правило, без можливості одержати цю суму наступного року.
Не закрито питання із причалами. Їх побудовано. Але вони не пройшли процедуру паспортизації, вона дорого коштує, і вони не включені до світових лоцій. Зараз провадиться передача цих зовсім нових причальних споруд на баланс Одеського порту. Можливо, вони, як експлуатаційники, прискорять момент настання реєстрації у морському регістрі. Однак портовики, оцінивши достоїнства гідробудівних робіт, не складуть ціну причальному комплексу як комерційному об'єкту. Обласне ж управління будівництва й реконструкції, перебуваючи поміж усіх думок і вогнів, за 4 роки, що минули після забивання першої палі причалу, відпрацювало із центральними органами й виконавчою владою 28 узгоджувальних документів.
– Величезний корпус робіт проведено у місті Рені, що постраждало від повені, – говорить І. Ярошевич. – Завдяки оптимізації будівництва 125-квартирний будинок побудовано за 9 місяців – удвічі швидше, аніж за звичайними нормативами. Це п’ятисекційна будівля, споруджена на основі «вбитої» «сороківки».
Однак завжди потрібно пам'ятати, що завдяки будівельникам над головою є дах, а над дахом – небо. І що після того, як будівельні проблеми закінчуються, будівлі, споруджені добрими руками, залишаються на віки. Як сказав начальник управління Микола Фарік, будівельні підприємства державної форми власності за першу половину поточного року збільшили обсяг виробництва на 14,8%, приватні – на 6,9%. Більше, аніж за аналогічний період 2005 року. Переважно – це житлові будинки.
Владислав КИТИК, «Одеські вісті»
ЧЕКАЮТЬ НА НОВІ ЗАМОВЛЕННЯ
Досвідчені фахівці Любашівської районної міжгосподарської механізованої колони вкотре довели, що попри всілякі реформування будівельної галузі, негаразди та перипетії вони зберегли, як кажуть, своє професійне лице. Керівник підприємства Олександр Олексійович Гончарук з гордістю демонстрував нам виробничі підрозділи та цехи свого обширного підприємства, яке поступово нарощує потужності.
Ефективно працює колектив Троїцького цегельного заводу. На сьогоднішній день він уже випалив 624 тисячі штук цегли. А до кінця сезону планується довести обсяг її виробництва до двох мільйонів. Жителі Любашівщини та сусідніх районів Одещини залюбки купують для своїх потреб продукцію цегельників і дуже задоволені її якістю. Йдучи в ногу з часом і незважаючи на зменшення замовлень на капітальне будівництво, працівники РМПМК швидко освоїли виробництво тротуарної плитки. І сьогодні бригада з чотирьох чоловік виготовляє за зміну сорок квадратних метрів цього популярного виробу, причому п’яти сортів. З початку року реалізовано населенню близько двох тисяч квадратних метрів плитки. А переймаються цим престижним і вигідним промислом кваліфіковані майстри Віктор Васильович Косенко, Йосип Миколайович Черепаня, Петро Юхимович Петко з бригадиром Євгеном Миколайовичем Душенком.
Невід’ємною частиною будь-якого будівництва й досі залишаються якісні вироби столярів – двері та вікна. Їхнє виробництво налагоджують деревообробники Олексій Сергійович Білуха, Сергій Михайлович Солтан та Сергій Григорович Кіндич.
“Подружившись” з деревиною, ці майстри злагоджено займаються копіткою роботою.
У свою чергу бригада штукатурів-малярів, очолювана Сергієм Віталійовичем Візінським, кваліфіковано виконує внутрішній ремонт приміщень.
– Сто чоловік працює у нашій будівельній організації, – розповідає керівник РМПМК Олександр Олексійович Гончарук. – З них половину складають досвідчені працівники, ветерани-будівельники. Сьогодні вони також є наставниками молоді. Багато років трудяться на виробництві водій Павло Адольфович Батовський, екскаваторник Василь Васильович Бондаренко, потомствений кранівник Сергій Анатолійович Нагаєць, незамінний токар, майстер вищого класу Леонід Миколайович Стрельников та багато інших. Вони надають послуги населенню, виконують замовлення, виготовляють конкурентоспроможну продукцію. Завдяки цьому вчасно видається заробітна плата, яка тільки на цегельному заводі зросла до 720 гривень у місяць. Разом з тим, колектив працює стабільно і без боргів.
Зітхнувши, головний будівничий Любашівщини О.О. Гончарук повідомив, що в поточному році будівельна організація виконала будівельно-монтажних робіт лише на 62 тисячі гривень. В порівнянні з минулим роком, коли було освоєно 400 тисяч державних і недержавних коштів, це, звичайно, мізерна цифра. Проте є сподівання, що з встановленням стабільності будівельники отримають нові державні замовлення на будівництво та реконструкцію об’єктів соціально-культурної сфери.
Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей», Любашівський район
