Черги до урн, куди опускали бюлетені одесити, які визначали на референдумі, чи бути Україні незалежною, пам'ятаються донині. Розуміння, що, можливо, саме від твого голосу залежить майбутнє країни, змусило дуже серйозно й відповідально поставитися до доленосного вибору.
То ж чому тоді, 15 років тому, обирали незалежність і чи виправдав цей вибір надії, які на нього покладалися?
Світлана, інженер, 45 років:
– Я виховую сина одна. Він тоді був ще маленьким, тільки-но закінчив початкову школу. Звичайно, думала про майбутнє дитини і з жахом – про його можливу службу в армії. У пам'яті ще був Афганістан, де загинуло чимало моїх однолітків. Я розуміла, що якщо Україна буде незалежною, то мій син не буде воювати за чужі інтереси на чужій землі.
Мій вибір виправдав мої надії. З жахом дивилася передачі з Чечні, де гинули російські солдати – однолітки мого Ванюші. Син спокійно відслужив армію у військовій частині під Одесою, одружився, добре влаштований, росте онук. Я зробила правильний вибір, захистивши всіх чоловіків своєї сім’ї.
Микола, офіцер, 48 років:
– Для багатьох моїх товаришів по службі референдум був своєрідною трагедією. У справжніх офіцерів двічі давати присягу на вірність не прийнято. Я ж виходив з того, що СРСР реально немає. Ми служили чесно, й розвал країни – не наша провина.
Я народився у Твері, дружина в Одесі, донька – у Польщі, син – у Німеччині, коли я там служив. То що ж, через амбіції державних мужів зруйнувати сім’ю?
Я присягнув Україні, й на референдумі вся наша сім’я голосувала за її незалежність. Знаєте, не жалкую. Звичайно, квартиру одержав пізніше, аніж розраховував, але живемо непогано. Дружина працює в школі, син пішов моєю стежкою, донька вийшла заміж за офіцера. Звичайно, хотілося б і зарплату вищу, і відпочити на наші гроші на гарному курорті не виходить. Але ж одразу все не буває, тим більше в країні також політичні катаклізми. Сподіваюся, що наші діти будуть жити легше.
Ірина Дмитрівна, пенсіонерка, 75 років:
– У нас сім’я під час референдуму розкололася на дві частини. Я – за, чоловік – проти. Чи повірите, один з одним не розмовляли. Донька й зять навіть посміювалися. Чоловік зі мною потім тиждень не розмовляв. Зате через кілька років настав мій час тріумфувати.
Онучці настав час вступати, й вона обрала факультет міжнародних відносин. За старих часів про який вступ на цей факультет дитини із сім’ї вчителів та інженерів можна було говорити? У дипломатів і міністрів свої діти є, то ж пішла б моя онучка до педучилища й сиділа б тихо вчителькою у школі все життя, як я.
А тут дівчинка добре підготувалася й вступила в Одесі на факультет міжнародних відносин, на бюджет. Ми своєму щастю не вірили. А вона відмінно закінчила університет і одразу ж влаштувалася на роботу до гарної фірми. Їздить зараз по всьому світові.
Ми свого часу закордон бачили тільки у «Клубі кіномандрівників», а онучка моя – своїми очима. Зараз, до речі, знову в закордонному відрядженні. То ж час показав: я голосувала правильно.
Олена, педагог, 45 років:
– Знаєте, я, звичайно, голосувала за незалежність. А ось якщо говорити про результати... У матеріальному сенсі скаржитися немає чого: усі ми працюємо й непогано заробляємо. Якщо ж говорити про професійний... Я свого часу вступила на російське відділення філфаку нашого університету, де був величезний конкурс. Вчилася із задоволенням і викладачі мені подобалися, адже російська література – дуже цікава й, не побоюся цього слова, гарний предмет. Зараз російська література називається іноземною, а я після курсів стала викладачем української мови. Донька на російський філфак не вступила, адже це безперспективно. А усе інше в нашій сім’ї гаразд...
Інна Василівна, 58 років, працююча пенсіонерка:
– Ми всією сім’єю голосували за незалежність. Результатом задоволені. Онук і онучка вже кілька разів були за кордоном на відпочинку разом з іншими учнями свого ліцею. Гроші ми збирали на це півроку. Але раніше за будь-які гроші дитина із сім’ї вчителя та лікаря якби ж могла побувати на відпочинку в Туреччині й Угорщині, Празі й Парижі? Так, доводиться багато працювати, квартиру діти на виплату купили. Раніше б їм дали її безкоштовно, але вже перед самою пенсією. То ж голосували ми правильно. Що ж стосується труднощів... Так на те вони й існують, щоб їх переборювати – і в сім’ї, і в країні.
