До Центру болгарської культури увійшла жінка похилого віку. Із цікавістю оглядаючи незвичайне приміщення зі стародавнім кріслом у холі – схоже стояло в рідному домі, велику картину із силуетом жінки, яка нагадувала вбранням її матір, вона, зрештою, побачила молодих людей за комп'ютерами.
– Здрастуйте. Мені треба пенсію перерахувати.
Працівники Центру, які звикли до найрізноманітніших запитань і запитів своїх відвідувачів, спочатку розпитали бабусю про її проблему, а потім провели до кабінету. Цей епізод ніколи б не зберігся в пам'яті, якби не друга зустріч із літньою мешканкою Болградського району.
– Нещодавно наше місто готувалося зустрічати Міжнародний гагаузький фестиваль, і Центр болгарської культури попросили підготувати етнографічну виставку, – розповідає директор Галина Миколаївна Іванова. – Ми поїхали по гагаузьких селах, обходили людей, просили на час надати наявні предмети старовини, брали їх під розписку. У господині одного з будинків ми довідалися про нашу стару знайому. Побачивши нас, бабуся сплеснула руками, повела до будинку, та як почала відкривати свої бездонні скрині! Ані про які розписки й чути не хотіла.
Одеський обласний Центр болгарської культури був створений у Болграді за розпорядженням облдержадміністрації й працює ось уже дев'ять років.
– Створення такого Центру не випадкове, – говорить Галина Миколаївна. – У густонаселеному Болградському районі мешкають представники найрізноманітніших національностей – гагаузи, албанці, греки, українці, росіяни, однак переважає число болгар. Одне із завдань, що стоїть перед колективом, – відродження болгарських традицій, обрядів, звичаїв. Колектив провадить масово-просвітницьку й науково-методичну роботу. У Центрі функціонує бібліотека, в якій зібрано 7 тисяч книг болгарською мовою – кожний відвідувач може скористатися науково-методичним матеріалом, взяти художню або дитячу літературу.
Фонд бібліотеки формувався за активної участі численних друзів із Болгарії, Молдови, України. Багато книжок було передано товариством бессарабських болгар ім. Кирила й Методія за ініціативою віце-президента Республіки Болгарія Тодора Кавалджиєва. Через болгарський екологічний рух “Син флаг” було проведено суспільну акцію “100 тисяч книг для бессарабських болгар” – література надходила від громадян Болгарії, шкіл, підприємств, установ.
Не можна не сказати про те, що допомога із Болгарії дозволила не тільки поповнити фонд Центру, але й сформувати бібліотеки у школах болгарських сіл Ізмаїльського, Болградського, Ренійського й Татарбунарського районів, а також у Болградській гімназії ім. Г. Раковського.
Що дуже важливо, за час роботи колективу Центру вдалося видати ні багато ні мало 10 власних книжок. Першою ластівкою став збірник наукових праць з топонімії болгарських сіл України й Молдови “Българска Бесарабия”. Друга книжка – “Здравствуй, Болград!” – була присвячена 180-річчю від дня заснування столиці бессарабських болгар. Кожна книжка – це копітка дослідницька праця, це залучення спонсорів. У видавничій справі велику допомогу надавали Центру Болградська міська рада, особисто президент Асоціації болгар України Антон Іванович Кіссе, Сергій Рафаїлович Гриневецький, багато добрих слів говорить директор на адресу директора Ізмаїльської друкарні Акуліни Матвіївни Іванової.
Хто б не приїздив до Болграда, гостеві обов'язково покажуть три визначні пам'ятки: величний Преображенський собор, пам'ятник засновникові міста Іванові Микитовичу Інзову й Центр болгарської культури з його перлиною – етнографічною кімнатою, де зібрано предмети національного побуту 20 – 30-х років минулого століття.
Але діяльність колективу протікає не тільки в стінах Центру: жоден культурний захід у житті міста й району не відбувається без участі цієї установи, яка всіляко сприяє відродженню національних традицій, обрядів, звичаїв. Центр організує й провадить виставки художників Бессарабії, зустрічі із самодіяльними поетами. Яскравими й такими, що запам'ятовуються, стають заходи, присвячені історичним датам, християнським святам. І, звичайно, обласний Центр тісно співпрацює із цілою низкою громадських організацій Республіки Болгарія, обмінюючись інформацією, досвідом роботи, допомагаючи один одному.
Звичайно, будь-яка справа тримається на професіоналах. Багато істориків та краєзнавців Одещини знають Ігоря Пушкова, колишнього військовика, який починав працювати в Центрі на громадських засадах, а сьогодні він бере на себе відповідальність за підготовку книжок і збірників, пише наукові праці, готується захищати дисертацію. Щодня доводиться звертатися до багажа знань професійного історика, випускника Одеського університету ім. Мечникова Степана Бурлакова, який працює у Центрі методистом. Поруч із ним працює В'ячеслав Богдєв, історик, який закінчив свого часу Софійський університет. Окрасою Центру можна назвати Лілю Кара, якій дуже пасує національний болгарський костюм. Випускниця Софійського університету, вона на високому професійному рівні провадить виставки, екскурсії, культурні заходи Центру. Правою рукою директора є Любов Карачебан, яка також одержала освіту в Болгарії. І, звичайно, неможливо уявити роботу закладу культури без бібліотекаря Валентини Плачкової, художника Василя Боруна, головного бухгалтера Валентини Сарсакової та інших фахівців і ентузіастів своєї справи.
На жаль, потреби Центру вже давно не відповідають його можливостям: цей заклад культури тулиться в декількох кабінетах історико-етнографічного музею. Нині за активного сприяння президента Асоціації болгар України А.І. Кіссе вирішується питання спорудження окремого будинку для Центру на кошти спонсорів із Республіки Болгарія. Міськрада вже виділила землю у центрі міста, готується необхідна документація. А поки що розчищається будівельний майданчик, не припиняється підготовка молодих фахівців. Цього року до вищих навчальних закладів Болгарії вступило 28 мешканців Болградського району, 18 із них попередньо вивчали в Центрі літературну болгарську мову.
Колектив живе творчими планами. У Центру багато друзів-сподвижників, щодня тут бувають школярі й студенти, які цікавляться історією й культурою – в обласному Центрі вони знаходять всебічну допомогу й підтримку.
