В усі віки і в усіх народів державний прапор був однією з найвищих і шанованіших святинь. Прапор символізував єдність земель і племен; прапор сконсолідовував міста і краї – в державу, а духовно й історично близькі етноси – в націю. Під прапором воїни вирушали в похід, з прапором виступали на захист своєї батьківщини; прапор символізував стабільність держави й урочистість тих чи інших всенародних подій, свят, ритуалів.
Про сьогочасний державний прапор України в Конституції нашої держави мовиться лаконічно: “Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів”. Дослідникам історії України відомо, що ці два кольори – синій і жовтий, були стяговими ще за часів древньоукраїнських, часів Київської Держави. Відома і блакитна з золотим левом корогва могутнього Галицько-волинського князівства, землі якого сягали півдня нинішньої Одещини, нижнього Подунав’я.
На початку ХХ століття жовто-блакитний прапор (тобто жовта смуга вгорі, а блакитна – внизу) став прапором західноукраїнського військово-політичного з’єднання Українських Січових Стрільців, яке рішуче виступало за створення незалежної Української Народної Республіки. Саме таким, жовто-блакитним, був і прапор, під яким у часи Української Народної Республіки відбувалися масові маніфестації. Влітку 1917 року частина кораблів колишнього Російського чорноморського флоту підняла на своїх щоглах українські жовто-блакитні прапори.
Я невипадково акцентую увагу на порядку розташування кольорів, оскільки тривалий час українські історики та геральдисти не могли зійтися на думці, як саме розташовувати їх: жовтий – угорі, синій – унизу, чи навпаки. Особливо загострилася ця полеміка, в якій брали участь відомі українські історики І. Крип’якевич, С. Томашівський, К. Широцький, в 1911 – 1913 роках, коли загострилося й питання відродження української державності, української національної єдності, а відтак і національної символіки. Зрозуміло, що найпотужніше ця боротьба розгорілася в Західній Україні, де почуття українського національного патріотизму та національної гордості завжди були яскраво вираженими. На хвилі національно-визвольної боротьби, 13 листопада 1918 року, сформована у Львові Українська Національна Рада проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної Республіки національний синьо-жовтий прапор. Зверніть увагу, що державним прапором Західноукраїнської Республіки був уже не жовто-синій, а саме синьо-жовтий, тобто він був ідентичним тому, яким є в наші дні прапор незалежної України. Відтак можна вважати, що справжня історія нашого сучасного державного прапора починається з листопада 1918 року.
І коли навесні 1920 року на боротьбу за національне визволення піднялося населення Підкарпатської Русі, тобто Закарпаття, тієї частини України, яка на той час пребувала під владою Чехословаччини, то прапором цієї Підкарпатської Русі (України) теж став синьо-жовтий, як прапор всеукраїнського національного єднання.
Під час перебування значної частини українських земель у складі Радянського Союзу, державним прапором цієї частини України (так званої Радянської України) був червоно-синій (лазуровий) прапор із зображенням у верхній частині золотавих серпа і молота, а над ними – червоної п’ятикутної зірки. Що ж до синьо-жовтого чи жовто-блакитного прапора, то він був оголошений радянською пропагандою “націоналістичним”, ідейно ворожим, і сама наявність такої “націоналістичної” символіки під час якихось зібрань була для комуністичного режиму достатньою підставою, щоб люди, які пропагували дану символіку, опинилися в сибірських таборах.
Та все ж 23 березня 1990 року Перша сесія Тернопільської міської ради ухвалила рішення про підняття над будівлею Ради українського національного синьо-жовтого прапора. 28 квітня такий же прапор з’явився над міськрадою Львова, а 24 липня – на Хрещатику, перед будинком Київради. І нарешті 28 січня, після проголошення незалежності України, Верховна Рада, незважаючи на опір наявних у ній прокомуністичних сил, прийняла Постанову про затвердження державним прапором України українського синьо-жовтого національного прапора.
Серед багатьох спроб тлумачення символіки цих кольорів та порядку їх розташування, і в історичній науці, і в народі утвердилася думка, що синій колір у верхній частині прапора – це колір чистого неба над Україною, а жовтий (золотавий) у нижній частині – це колір стиглої пшениці на безкраїх українських ланах. І ще, запам’ятаймо, що 23 серпня 2006 року український народ, усі ми, вперше святкуємо День державного прапора України. Тобто ми з вами стали свідками зародження ще однієї, дуже важливої для політичного та національного єднання нашого народу державної традиції.
